Таке велике „щастя” — ознака чого?
„БЕРУЧИ все до уваги, то що ви сказали б про ваше життя цими днями — чи ви казали б що ви є дуже щасливі, досить щасливі, чи не дуже щасливі?” Це було запитання в анкетуванні, якого провів інститут для суспільного дослідження з мічіганського університету. Як би ви відповіли на те запитання?
Тридцять процентів людей, заповняючі анкету казали, що вони були дуже щасливі. У подібному дослідженні, у 1957 р., 35 процентів казали, що вони були дуже щасливі.
Провідники анкетування вірять, що погіршаючі обставини є відповідальні за п’ять процентове зменшення в почутті добробуту між людьми. Але насмішники скоро вказують на те, що це нове зменшення дійсно підтверджує їхній погляд, що нині обставини є такі самі як вони завжди були й що люди є так само щасливі, як завжди.
Декотрі кидають виклик на ці відомості. „Як же можливо знати чи люди є щасливі чи нещасні?” вони питають. Дослідники звертають увагу на те, що анкетування дійсно не вимірює щастя людини. Правильніше, воно визначає те, що людина відчуває щастя є. Інші пояснюють це так: люди просто-таки не хочуть признати або розуміти які погані обставини дійсно є — самообман — щось на зразок заривання голови в пісок. „Люди нахиляються спокійно переносити невдачу тому, що здається не мають іншого вибору”, пояснив професор соціології Ендрю Грілей.
Отже факт, що усвідомлення добробуту мало змінилось на протязі більше як 20 років не доказує, що обставини дійсно не змінились. Це тільки показує, що можливо більшість людей або не пізнали значення теперішніх обставин, або навмисно вибирають ігнорувати їх.
В Його пророцтві про наш час, Ісус Христос сказав, що це дійсно буде так, кажучи: „Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися і заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали [не звертали уваги, НС, анг.], аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід Сина Людського”. Багато людей сьогодні теж ,не звертають уваги’ на те, що в світі сьогодні відбувається. Мимовільно вони сповнили іншу частину Ісусової „ознаки” „кінця віку”.— Матвія 24:3, 38, 39.
[Ілюстрації на сторінці 23]
Вони їли, пили й ігнорували пересторогу