Боротьба проти хвороб

„МАЙБУТНІ народи довідаються тільки з історії про існування огидної віспи”, писав третій президент Америки, Тома Джефферсон, в 1806 р. Цей вислів був частиною листа в якому він поздоровляв британського лікаря Едуарда Дженнера за відкриття віспощеплення.

Проте, так недавно як в 1967 р., на віспу вмерло приблизно 2 000 000 людей. Але здавалось, що до 1979 р. глобальна кампанія через Всесвітню організацію охорони здоров’я вже успішно викорінить ту жахливу хворобу. Врешті, після 173 років здавалось, що передсказання Джефферсона вже сповнилося.

У 1928 р., сер Олександр Флеміньг відкрив перший антибіотик — Пеніцилін. Ним виліковують зараження крові, запалення легенів, менінгіт й багато інших хвороб. „Історія пеніциліну є одна з найбільш драматичних в історії медицини”, каже Медичний словник виданий Блеком, і порівнює пеніцилін до винаходу анестезії (засіб знечулення) і антисептичного засобу.

На протязі 19-го століття головна причина смерті була турберкульоз. Шопен, Паганіні, Ровдз і багато інших славетних осіб страждали від нього. В 1906 р. два французи, Кальмет і Гейрен, відкрили помічну вакцину (сироватка для щеплення). І в 1944 р. відкрили стрептоміцин (антибіотик проти різних мікробів, зокрема туберкульозу). З цими, як також іншими помічниками „білу чуму”, так як іноді називають туберкульоз легенів, майже цілком перебороли в розвинених країнах.

Проте, туберкульоз легенів тепер дуже поширюється по нерозвинених околицях, а навіть по декотрих розвиваючихся суспільствах. Наприклад, по Південній Африці в середньому кожного року є 45 000 нових випадків. Тисячі людей вмирають. Хоч є корисні вакцини, щоб ними переборювати кір, поліомеєліт (запалення спинного мозку, що приводить до паралічу), дифтерит і інші дитячі хвороби, то таки мільйони дітей вмирають від цих хвороб кожного року в менше розвинених країнах.

Тимчасом, у деяких Західних суспільствах інші хвороби дуже поширились. Згідно з Медичний пост Південної Африки, то коло 70 процентів їхнього населення тепер вмирає від захворювання на серце, паралічу й раку.

Хоч багато людей не вмирають від хвороб, то стають постійними інвалідами. У 1981 р. колишній генеральний секретар ОН, Курт Вальдхайм перестерігав, що теперішніх 400 мільйонів хворобою-знесилених людей в світі, можуть збільшитись на 500 мільйонів до року 2.000. Чи це значить, що наука, зі всіма її чудовими відкриттями й поступом, дійсно втрачає боротьбу проти хвороб? Що факти нашого часу показують?