Чому Ісус не був бажаний?

У ПЕРШОМУ столітті нашої ери єврейський народ знайшовся під тиранством поганської Римської Імперії. Перший раз розвивались великі надії, що Бог тепер дасть їм визволителя, обіцяного Месію. Так як сучасний єврейський історик Абба Хілел Сільвер показав: „Перше століття . . . а зокрема покоління перед знищенням [Єрусалима в 70 р., н. е.] бачило чудовий спалах Месіанського хвилювання”.

Історик Йосиф Флавій в першому столітті також говорить про це явище й каже наступне про групу чоловіків, які повстали того часу: „Обманщики й ошуканці, під претензією божественного натхнення заохочуючі революційні зміни, вони . . . вели натовп у пустиню в переконанні, що там Бог дасть їм ознаки визволення”.

Тоді як багато тих у першому столітті, які претендували на те, що вони були Месією привабили багато послідовників, то тільки Ісус з Назарету є популярним сьогодні. Однак у першому столітті єврейський народ не міг прийняти Його як обіцяного Месію. Отже, важливі запитання є такі: У порівнянні чому так мало євреїв повірили, що Ісус був Месією? Що більшість людей знаходили небажаного в Ньому?

Згідно з рабином Гайменом Г. Енеловом, то „Ісус не здійснив ідей, яких євреї мали про Месію”. Отже, просто кажучи, Ісуса не прийняли зокрема, тому що Він не сповнив популярних надій. Так як ми вже бачили, пророк Ісая описував Месію бути майбутнім Царем, який відновить вічний мир, правосуддя та праведність. Такі біблійні пророцтва помагали формувати надію євреїв. Тому що Месія мав бути царем над Ізраїлем, то вони сподівались, що поганський уряд, який тоді буде владіти над Ізраїлем відпустить свій суверенітет.

Але, з часом поширилась загальна думка, що Месія дійсно проведе євреїв, щоб повалити той поганський уряд. У словах Іудейської енциклопедії, то „євреї римської епохи вірили, що Бог піднесе [Месію], щоб зламати ярмо поган і зацарює над відновленим царством ізраїльським”.

Докази цього загального погляду знаходяться в писаннях того часу. Наприклад, говорячи про тих євреїв, які збунтувались проти Рима в 66 р., н. е., Йосиф писав: „Те, що найбільш підбурювало їх до війни був неясний оракул [пророцтво], який також знаходився в їхньому святому письмі, про те, що в тому часі хтось з їхнього народу стане правителем світу”.

Цю думку також підтверджують ті особи, які втішались популярною підтримкою їхньої Месіанської претензії. Історично, претенденти на те, що вони були Месією тієї доби, крім Ісуса з Назарету, були політичні революціонери. У Книзі єврейського знання кажеться: „Незвичайна річ про цих претендентів у першому столітті за Месіанською відмінністю була, що навколо них групувались єврейські бунтарі проти римського владіння. Не так як Ісус, . . ці інші ,месії’ того часу були, без винятку, войовничі підбурювачі й патріоти”. Цей зразок точно відбивав тодішню популярну надію.

Але, очевидно, що між євреями в першому столітті не було пізнішого поняття про страждаючого або вмираючого Месію. По суті, єврейський вчений, Йосип Клауснер виснував: „Євреї, в Ісусовому часі ніяк не могли зрозуміти повністю ідеї, що Месія буде вбитий”. Навіть ті євреї, які вірили, що Ісус був Месією, не сподівались, що Він буде страждати або що Його вб’ють.— Матвія 16:21, 22.

Отже, через Його навчання Ісусові прихильники дуже турбувались тому, що Ісус не повалив римський уряд і не зацарював над Ізраїлем, але, що римський уряд стратив Його. Так як Клауснер пояснив, „Розп’ятий Ісус розчарував більшість тих, які у житті пішли слідом за Ним”. Мале диво, що ранній християнський місіонер Павло з Тарси говорив про „Христа розп’ятого, для євреїв причиною спотикання”! — 1 Коринтян 1:23.

Одначе, незважаючи на гостру протилежність між Ісусовим життям, а надіями євреїв, то тисячі євреїв того часу таки повірили, що Ісус був Месією. А чому?

[Ілюстрації на сторінці 5]

Єврейські надії: Це? або Це?