Бери трохи, лишай трохи

Птахи, коники та інші комахи дійсно можуть чинити добро, коли годуються польовим врожаєм. Здається, що це є ще одно з тих давай-і-бери споріднень навколишнього світу.

Ключ до цієї делікатної рівноваги є гормон у слині багатьох птах, комах і ссавців, а навіть людей. Цей гормон називається ФЕР (фактор епідермічного росту) і спонукує ріст клітин, прискорює продукцію протеїни й ДНА, а навіть помагає загоювати рани. Отже кожного разу, що птах дзьобає качан кукурудзи, то відплачується, коли лишає трохи ФЕР позаду.

Доктор Мелвін Дайр, зоолог, вже коло десять років експериментує з ФЕР. Він зауважив, що достигаючі качани кукурудзи в яких впорскувалось цей гормон росли більші й вміщали в собі більш протеїни від тих качанів без гормонів. Проте, треба знати точно скільки гормону впорскувати. „Замало ФЕР не матиме жодної користі, а забагато може зупинити ріст рослини”, він сказав. Виходить, що точна кількість є одна двадцяти мільйона унції — точно те, що коник лишає позаду кожного разу, коли частує себе кукурудзою.

Що відповідає за це? Єдина задовольняюча відповідь є творення.