Світова ядерна загибель — зростаюча турбота про виживання
СТО мільйонів американців дивились на телевізійну драматизацію День після, 20 листопада 1983-го року. Образно — і деколи жахливо — фільм примушував своїх глядачів вдумуватись про похмурі наслідки ядерної війни. Боязькі зображення живуть у пам’яті багатьох глядачів: полум’ям-наповнені грибоподібні хмари, ядерні ракети пролітаючі із свистом полудневе небо, обпалені тулуби, чоловіки й жінки випаровані на рентгенівські подоби, дитина осліплена від ядерного вогню, вродлива неповнолітня дівчина лисіє — вкрита опіками випромінювання.
Проте, з цього фільму не заворушилось велике антиядерне протестування. І напруги між великими ядерними силами не пом’якшились. Все-таки, турбота про виживання ядерної загибелі зростає. Здається, люди не хочуть говорити — а навіть думати — про цю пригнічаючу можливість.
Проте, тільки кілька років тому, анкетували на здогад 50 осіб у Сполучених Штатах і ставили їм такі запитання: „Чи ви думаєте, що може бути ядерна війна?” і „Що ви робили б у разі такої війни?” Інтерв’юери дуже здивувались, коли люди навіть не хотіли говорити про такі справи. Прикладом цього була відповідь одного перукаря, який сказав: „Ми не турбуємось такими справами; нехай політичні діячі журяться ними”. Загально кажучи, люди відносились до загрози від загибелі світового масштабу тим, що дослідники називають „психологічне виключення”, цілком не хотіли думати про це!
Але, тоді як світові напруги зростають, то стає чимраз трудніше не задумуватись над цією загрозою або ігнорувати її. Професор психіатрії, Джером Френк каже: „Імовірність, що світ може бути знищений ядерною зброєю дійсно вирішує майбутність багатьох людей. Між підлітками трапляється все більше й більше випадків самогубства, багато з яких вірять, що вони не мають надії сприяти суспільству”.
Проте, все більше й більше людей відмовляються думати про цю справу й піддаються почуттям безпорадності. Переконавшись, що загибель світового масштабу є неминучою, вони кажуть, що це розумно приготовлятись для переживання. Тому то їх назвали „виживалістами”. Але хто ж є ці люди? Чи вони поставили перед людством якусь інакшу альтернативу (вибір між двома або кількома можливостями)?