Нагірна Проповідь. „Ви ж моліться отак”
ЗАСТЕРІГШИ Своїх учнів уникати лицемірних молитов, які звертають увагу на них, Ісус тоді дав знамениту Зразкову Молитву. Він представив її, кажучи: „Ви ж моліться отак”.— Матвія 6:9.
Слово „ви” стосується до Ісусових слухачів, які відрізнялись від лицемірів про яких Він раніше говорив. (Матвія 6:5) Вираз „отак” вносить протилежність з особами, які були звиклі „проказувати зайвого”. (Матвія 6:7) Отже, повинно бути ясно, що Ісус не заохочував Своїх слухачів тільки повторювати напам’ять молитву, яку Він мав дати їм.
У Зразковій Молитві поміщаються сім прохань. Перших троє просять Бога освятити Своє ім’я; інших четверо є просьби про тілесні потреби. Давайте розглянемо кожну просьбу осібно.
(1) „Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє”. (Матвія 6:9) Тому що Він є Творцем людства, Який мешкає далеко над землею, то це правильно, щоб створіння зверталися до Бога як до „Отця нашого, що єси на небесах”. (Дії 17:24, 28; 2 Хроніки 6:21; Ісаї 66:1) Протягом першого століття н.е., цей вислів особливо був відповідний євреям, тому що Бог „усиновив” той народ, коли визволив його з єгипетської неволі й запровадив з ним заповіт або угоду. (5 Мойсеєва 32:6, 18; 2 Мойсеєва 4:22; Ісаї 63:16) Слово „наш” у множині значить, що інші люди крім того, хто молиться, мають близьке споріднення з Богом і, є частиною Його поклонників.
Іноді слово „ім’я” вживається в Святому Письмі, як синонім самої особи. Наприклад, в Об’явленні 3:4 читаємо так: „Та Ти маєш і в Сардах кілька імен [осіб], що одежі своєї вони не споганили”. (Порівняйте з Ісаєю 30:27; Малахією 3:16.) „Нехай святиться Ім’я Твоє” поміщає в собі думку, що Бог буде діяти й виправдить Своє пам’ятне Ім’я, Єгова, від докору, якого накладали на нього від часу, коли перша людська пара збунтувалася в саду Едемському. (Псалом 135:13; Осії 12:5) Бог відповість на цю молитву викорененням зла із землі. Про той час, читаємо так: „І звеличуся, і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я — Господь [Єгова, НС]”.— Єзекіїля 38:23; також 36:23.
(2) „Нехай прийде Царство Твоє”. (Матвія 6:10) Те „Царство” це Боже повновладне правління, виражене через небесний Месіанський уряд під владою Ісуса Христа та Його „святих”. (Ісаї 9:6, 7; 11:1—5; Даниїла 7:13, 14, 18, 22, 27) Коли людина молиться, щоб Царство Боже „прийшло”, то вона просить Бога, щоб те Царство прийшло проти всіх противників божественного правління на землі. Згідно з книгою пророка Даниїла, „Царство [Боже]... потовче й покінчить усі ті [земні] царства, а само буде стояти навіки”. (Даниїла 2:44) З того часу, Боже правління перетворить землю на всесвітній Рай справедливості й миру.— Псалом 72:1—15; 2 Петра 3:13; Об’явлення 21:1—5.
(3) „Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. (Матвія 6:10) Цією просьбою, людина не просить, щоб Божа воля виконувалась через людей, так як ангели на небі виконують її, хоч напевно та воля здійсниться. (Псалом 103:19—22; 148:1—14) Краще, це є просьба, щоб Сам Бог діяв згідно з Своєю волею для землі. Псалмописьменник висловлює подібну думку:
„Все, що хоче Господь [Єгова, НС], те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах. Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини. Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона та на рабів всіх його. Він уразив багато народів і потужних царів повбивав”.— Псалом 135:6, 8—10.
Просити Бога, щоб Його воля виконувалась на землі, це просьба, щоб Він виконав Свої благодійні наміри відносно нашої Планети, включаючи знищення Його противників раз і назавжди, так як Він зробив у малому масштабі за стародавніх часів.— Об’явлення 19:19—21; Псалом 83:10—19.
(4) „Хліба нашого насущного дай нам сьогодні”. (Матвія 6:11) Євангеліє Луки висловлює цю просьбу так: „Хліба нашого насущного дай нам на кожний день”. (Луки 11:3) Просити Бога, щоб Він „сьогодні” постачав нам предмети першої необхідності доводить нас вірити, що Він є спроможний постачати необхідності Своїм поклонникам з дня на день. Це не є просьба, щоб Він надмірно постачав, але тільки про повсякденні потреби. Це нагадує нам Божий наказ ізраїльтянам, щоб вони збирали чудесно-постачену їм манну „скільки треба на день”, а не більше.— 2 Мойсеєва 16:4.
(5) „І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. (Матвія 6:12) Лука показує, що Ісус мав на думці „гріхи”, коли говорив про „довги”. (Луки 11:4) Люди можуть одержати прощення від Бога тільки тоді, коли самі вже „простили” особам, які згрішили проти них. (Дивіться також Єв. Марка 11:25.) Розширюючи цю думку, Ісус додав: „Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших”. (Матвія 6:14, 15) Бог прощає тільки тим, хто вільно прощає іншим.— Порівняйте з пос. до Ефесян 4:32; Колосян 3:13.
(6) „І не введи нас у випробовування”. (Матвія 6:13) Це не значить, що Бог спокушує людей вчиняти злочин, бо Біблія каже: „Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує”. (Якова 1:13) Дійсний „Спокусник”, який намагається керувати людьми, щоб вони грішили проти Бога, це Сатана Диявол. (Матвія 4:3; 1 Солунян 3:5) Проте, деколи письменники Біблії говорять, що Бог діє або спричиняє деякі події, коли в дійсності Він тільки дозволяє їх.— Рут 1:20, 21; Екклезіястова 7:13; 11:5.
Коли просимо, „не введи нас у випробовування”, то це просьба, щоб Бог охороняв Своїх вірних поклонників не піддатись спокусі або ,поступитись’, коли знаходяться під тиском не слухатись Бога. Апостол Павло пише відносно цього: „Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її”.— 1 Коринтян 10:13.
(7) „Визволи нас від лукавого”. (Матвія 6:13) Це просьба, щоб Дияволові не було дозволено перемогти вірних поклонників Бога. (Порівняйте з Псалмом 141:8, 9.) Ісусові учні можуть бути упевнені, що Він є спроможний задовольнити таке прохання. Апостол Петро пише: „Вміє Господь [Єгова, НС] рятувати побожних від спокуси”.— 2 Петра 2:9; порівняйте з Об’явленням 3:10.