Нагірна Проповідь. ,Складайте скарби на небі’
ПІСЛЯ Своєї поради про потребу уникати лицемірства в поклонінні, Ісус говорив про пастку матеріалізму. Він почав, кажучи: „Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають”.— Матвія 6:19.
Ісус добре знав людський напрям покладати надію на матеріальні речі. Він умовляв Своїх слухачів, щоб вони „перестали” робити це, тому що земні скарби не мають тривалої вартості. Розкішне вбрання, гроші чи інші матеріальні предмети, не мають тривалої вартості. Наприклад, ,міль’ може знищити коштовну тканину; дорогоцінні метали можуть „іржавіти”. (Порівняйте Якова 5:1—3.) Навіть перш ніж матеріальні речі почнуть гнити, то хтось може вкрасти їх. У стародавній Палестині злодії „підкопувалися і крали”, проламуючи отвір у глинобитних або штукатурних стінах.
Тому то Ісус сказав: „Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть”. (Матвія 6:20) Людина може складати нетлінні скарби „на небі” (тобто з Богом) добрими ділами. Щодо цієї справи, апостол Павло застерігав багатих християн, щоб вони „робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні, щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя”.— 1 Тимофія 6:17—19; Тита 3:8.
Ісус дав причину чому ми повинні уникати матеріалізму і сказав: „Бо де скарб твій,— там буде й серце твоє!” (Матвія 6:21) Людина вважає за „скарб” те, що, на її думку, є дійсно цінним. Вона тоді палко домагається його „серцем”, яке є місцем спонук, бажань та любові. Якщо скарб, який полонить серце людини, є тільки те, що цей світ пропонує, то такий скарб пошкодить її спорідненості з Богом, Який вимагає, щоб ми служили Йому „всім серцем”.— 1 Хроніки 28:9; Матвія 22:37.
Щоб допомогти Своїм слухачам уникати пасток матеріалізму, Ісус дав дві ілюстрації. Він почав першу, кажучи: „Око — то світильник для тіла. Тож, як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле”.— Матвія 6:22.
Це правильно казати, що око є „світильником тіла”, тому що світло доходить до зорового центру мозку через очі. Замість постійно кидати погляди, щоб бачити всі предмети, які з’являються перед очима, то ,здорове око’ звертає свою увагу тільки на одну річ. У переносному значенні те, що людина ,бачить’ бути предметом палкої зосередженості та вдумування в нього, то воно вплине на цілу її особистість. Якщо людина має за свою головну мету в житті чинити Божу волю, тоді „все тіло її буде світле”. В усіх відношеннях життя така людина відображує освіченість, яка вихваляє Бога і з якої користають її ближні.— Порівняйте Приповістей 4:18, 25—27; Матвія 5:14—16.
„А коли б твоє око лихе було”, продовжував Ісус, „то й усе тіло твоє буде темне”. (Матвія 6:23) ,Лихе око’ зосереджується жадібним бажанням на неправильних предметах. (Дивіться Матвія 5:28; 2 Петра 2:14.) Для особи, якої головна мета в житті є погоня за багатствами цього світу, то „все [її] тіло буде темне”. Така матеріалістична мета веде до неправильної поведінки, яка виявляє духовну темряву в усіх діяльностях життя. „А ті, хто хоче багатіти”, пише апостол Павло, „упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що утручають людей на загладу й загибель. Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання”.— 1 Тимофія 6:9, 10.
Показуючи серйозність цієї справи, Ісус продовжує й каже: „Отож, коли світло, що в тобі, є темрява,— то яка ж то велика та темрява!” (Матвія 6:23) Як людські створіння, ми родились недосконалими. (Римлян 5:12) Проте, стан людини погіршується, якщо вона неправильно спрямовує свої здібності, для здобування освіченості (зображальне око). Жадібне бажання багатства заплямує цілий спосіб життя. (Приповістей 28:20) „Яка ж то велика”, вигукнув Ісус, „та темрява” тих, яких любов матеріалістичних скарбів веде до занедбання духовних справ.— Матвія 13:22.
Тоді Ісус додав другу ілюстрацію: „Ніхто двом панам служити не може,— бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує”.— Матвія 6:24.
Слухаючі Нагірної Проповіді були добре обізнані про рабство, яке упорядковувалось через Мойсеїв закон. (2 Мойсеєва 21:2; 3 Мойсеєва 25:39—46) Рабовласник міг вимагати від свого раба цілковитої відданості. (Порівняйте Луки 17:7—10.) Цікаво звернути увагу на те, що Мішна, яка розглядає права „раба належучого спільно до двох рабовласників”, вказує що іноді деякі раби були піддані двом власникам (панам). Відносно Ісусових слів про цю справу читаємо в книжці Теологічний Словник Нового Завіту:
„Мат. 6:24 і Луки 16:13 містять у собі можливість, що раб може належати до двох власників, які мають однакові права до нього і однаково вимагають його послуги. Така ситуація могла існувати, і дійсно існувала. Справді, деякі раби були визволені одним власником, але другий не відпускав їх від рабства, роблячи з них напіввизволених а напіврабів. У такому спорідненні [подвійної послуги] рабові було майже неможливо віддаватись однаково обом панам, особливо тому, що їхні бажання й інтереси могли дуже різнитись. Ісус виражає це мовою Своїх сучасників і Свого народу, кажучи, що раб буде [любити] одного власника і [ненавидіти] другого, тобто, був би менш відданий йому”.
Ісус підкреслив значення цієї ілюстрації, кажучи: Не можете Богові служити й мамоні [багатству]”. (Матвія 6:24) Ця заява не засуджує посідання багатства, але краще, підкреслює те, що людина не може „служити” багатству і одночасно давати Богові виключної відданості, яку Він вимагає. Людина, яка дійсно любить Бога і бажає служити Йому в прийнятний спосіб, справді мусить „зневажати” поневолення, коли робить здобуття скарбів на землі своєю головною метою в житті.