Хто тут батьки, а хто — діти?

ПСИХОЛОГ з Каліфорнії (США) скаржиться, що за останні роки значно захиталася батьківська влада. «У своєму кабінеті,— пише вона,— я спостерігала за незліченними дискусіями між батьками та їхніми дітьми, які проходили так, ніби розмовляли двоє дорослих, а не дитина з батьком. Переговори, які нагадували зустрічі на вищому рівні, проводилися з різних питань, наприклад, коли йти спати, скільки дитині належиться кишенькових грошей та яка робота мусить виконуватися по дому. Іноді тяжко було визначити, хто тут батьки, а хто — діти».

Біблія дає батькам помірковану пораду. Вона застерігає, щоб вони не дратували своїх дітей надмірною суворістю, аби діти не депресували й не занепадали духом (Колосян 3:21). А втім, вона також застерігає батьків від інших крайнощів: від надмірної поблажливості й відмови од батьківської влади. У Приповістей 29:15 говориться: «Дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою». Ще одна біблійна приповість говорить: «Як слугу змалку в розкошах тримати, він наостанку стане невдячний» (Приповістей 29:21, Хоменко). Хоча в цьому вірші йдеться про слугу, однак наведений принцип можна застосувати й до дітей.

Батьки, які не дають дітям потрібного керівництва й виховання, зрештою тяжко поплатяться — їхня сім’я стане некерованою. Наскільки ліпше застосовувати біблійну пораду! Щоправда для цього треба докладати зусиль, але натомість з’являться постійні блага. Біблія говорить: «Навчай малого на добру путь, якою він має йти, і коли він постаріє — не зверне з неї» (Приповістей 22:6, Деркач).