Божий намір сьогодні досягає апогею

Створюючи землю, Бог мав намір населити її щасливими людьми, які б жили у праведному оточенні. Щоб продовжувати жити, людям потрібно було слухатися Божих законів, але перша людська пара не послухалася, згрішила і була засуджена на смерть. Це принесло гріх і смерть усім їхнім нащадкам (Буття 1:27, 28; 2:16, 17; 3:1—19; Римлян 5:12).

Бог, ім’я якого Єгова, постановив усунути з землі наслідки непослуху та гріха. У свій час він, дивлячись на землю, побачив серед людей вірного чоловіка Аврама, ім’я якого він поміняв на Авраам. Бог обіцяв Аврааму, що його нащадки стануть великим народом і що з того народу Бог виведе насіння, через яке поблагословляться усі народи землі (Буття 12:1—3; 18:18, 19; 22:18; Вихід 15:3; Євреїв 11:8—16).

Під кінець XVI століття до н. е. нащадки Авраамового внука Якова, або Ізраїля, стали 12 племенами, і вони жили у Єгипті як раби. Єгова визволив цих ізраїльтян з Єгипту і зробив їх народом. На горі Сінай він через Мойсея дав їм Закон, що став їхньою національною конституцією. Єгова був їхнім Царем, Суддею і Законодавцем. Ізраїльтяни стали вибраним народом Бога, його свідками, організованими для виконання його наміру. Через них повинен був прийти Месія, який мав установити вічне царство для людей усіх народів (Вихід 19:5, 6; 1 Царів 4:20; 5:5; 1 Хронік 17:7—14; Ісаї 33:22; 43:10—12; Римлян 9:4, 5).

Через 15 століть, або коло 2000 років тому, Бог послав свого єдинородного Сина з неба на землю, щоб він народився від єврейської діви Марії. Його назвали Ісусом, і він мав успадкувати Царство, яке Бог обіцяв його прабатькові Давиду. У віці 30 років Ісус охрестився від Івана Хрестителя і почав оголошувати Боже Царство. Зціляючи хворих, він показував, як те майбутнє Царство благословлятиме людей. За допомогою притч він пояснював, чого вимагається від усіх тих, які хочуть жити вічно. Пізніше Ісуса розп’яли на стовпі, і його досконале людське життя стало викупом за людей (Матвія 1:18—24; 3:13—16; 4:17—23; 6:9, 10; розділ 13; 20:28; Луки 1:26—37; 2:14; 4:43, 44; 8:1; Івана 3:16; Дії 10:37—39).

Ісус пояснив, що Месіанське Царство мало бути встановлене у далекому майбутньому, при завершенні системи речей. У той час він був би невидимо присутній у небі як правлячий Цар і звістив би про свою присутність, звертаючи увагу на землю. Світові події показують, що ми живемо у цьому часі з 1914 року. Як і передбачав Ісус, добра новина про Царство проповідується по всій землі як свідчення усім народам. В результаті цього на сторону Божого Царства збираються люди з усіх народів. Вони переживуть кінець теперішньої системи речей і отримають вічне життя на землі під правлінням Месіанського Царства (Матвія, розділи 24 і 25; Об’явлення 7:9—17).

Багато церков твердять, що виконують сьогодні Божу волю. Але як вам розпізнати правдивий християнський збір? Спочатку треба дослідити, що́ Святе Письмо говорить про першостолітній християнський збір, а тоді знайти тих, хто сьогодні тримається цього зразка.

• Яку роль відіграли Авраам та Ізраїль у сповненні Божого наміру?

• Чого Ісус досягнув своїм служінням і своєю смертю?

• Які події, згідно з пророцтвом, мали відзначати наш час?