Добір слів

СЛОВА — це потужний засіб спілкування. Але щоб досягти словами конкретної мети, їх треба ретельно добирати. Слово, доречне за одних обставин, іноді цілком недоречне за інших. Колоритний, проте невдало вжитий зворот, може стати «словом вразливим». Уживання таких фраз буває необдуманим і свідчить про неповагу до інших. Декотрі поняття мають подвійне значення, одне з яких — образливе або принизливе (Прип. 12:18, НС; 15:1). На противагу цьому «добре слово» — слово підбадьорення — тішить серце слухача (Прип. 12:25). Підбирати потрібні слова нелегко навіть мудрій людині. Біблія розповідає, що Соломон усвідомлював, наскільки важливо вишукувати «вирази гарні» і точні «слова правди» (Еккл. 12:10, Хом.).

У декотрих мовах до осіб старших чи тих, що займають високе становище, прийнято вживати одні слова, а у зверненні до ровесників і молодших — інші. Зневага до таких норм ввічливості уважається грубістю. Ще одна ознака нетактовності — називати себе шанобливими зворотами, які за місцевими традиціями належать іншим. У справі вияву пошани Святе Письмо встановлює норму, яка іноді вища за місцеві звичаї або закони. Воно закликає християн ‘шанувати всіх’ (1 Пет. 2:17). Ті, хто щиро це робить, звертаються з пошаною до людей усякого віку.

Звичайно, багато тих, хто не є правдивими християнами, розмовляють лайливою і вульгарною мовою. Часом вони думають, що така грубість додає їхнім словам потрібної виразності. А інколи це просто свідчить про кричущу убогість їхнього словника. Тому особам, які звикли розмовляти так ще до пізнання норм Єгови, порвати з цим нелегко, однак можливо. Божий дух допомагає людині змінити її мовленнєві звички. Проте від неї теж вимагається охочості: вона мусить збагачувати свій словниковий запас добрими, благотворними й позитивними словами, а також регулярно їх вживати (Рим. 12:2; Еф. 4:29; Кол. 3:8).

Легкозрозуміла мова. Одна з найголовніших норм доброго мовлення — це легкість для розуміння (1 Кор. 14:9). Якщо слухачам важко розуміти твої слова, ти вподібнюєшся до людини, яка говорить іноземною мовою.

Деякі слова мають спеціальне значення і властиві повсякденному мовленню людей певної професії, та за невідповідних обставин вживання таких професіоналізмів заважає спілкуванню. А втім, слухачі часом переносяться думками на щось інше навіть тоді, коли говорити простою мовою, але при цьому заглиблюватись у зайві подробиці.

Чуйний мовець добирає такі слова, котрі зрозумілі навіть малоосвіченим. Наслідуючи Єгову, він уважний до тих, хто займає нижче становище (Йова 34:19). Якщо ж мовець усе-таки вважає за потрібне вжити незнайоме слово, він повинен ужити його в оточенні кількох простих фраз, які роз’яснюють його значення.

Прості, вміло підібрані слова передають думки з великою силою. Короткі речення і нескладні звороти легко сприймати. Але щоб виклад не став через них уривчастим, у нього можна вплітати довші речення. Однак коли ти хочеш, щоб слухачі особливо запам’ятали якісь думки, віддавай перевагу простим словам і лаконічним реченням.

Розмаїття і точність. Добрих слів у мові не бракує. Старайся не вживати скрізь і всюди одні й ті самі звороти. Урізноманітнюй своє мовлення, і воно стане барвистим та змістовним. А як поповнювати свій словниковий запас?

Коли читаєш, позначай усі малозрозумілі слова, а тоді відшукуй їх у словнику. Вибери кілька таких слів і свідомо намагайся вживати їх, коли це доречно. Вимовляй ці слова правильно і використовуй їх у такому контексті, в якому вони легкозрозумілі і не відвертають уваги. Завдяки збільшенню словникового запасу твоє мовлення ставатиме дедалі багатшим. Однак будь обережним: коли людина вживає слова не до ладу або неправильно їх вимовляє, інші можуть сумніватись у тому, чи вона сама розуміє, про що говорить.

Ми збагачуємо словниковий запас, щоб передавати знання, а не вражати інших. Складна мова й довгі слова притягують увагу до мовця. Ми ж повинні керуватись бажанням ділитися цінною інформацією, робити її цікавою для слухачів. Пам’ятай біблійну приповість: «Язик мудрих робить знаннями добро» (Прип. 15:2, НС). Якщо вживати гарні, влучні й легкозрозумілі слова, мовлення стає підбадьорливим і заохотливим, а не млявим і нудним.

Коли поповнюєш словниковий запас, приділяй увагу правильному слововживанню. Іноді два слова мають подібне значення, але різняться його відтінками і через це доречні за різних обставин. Якщо ти бачиш це, то будеш говорити ясніше і не ображатимеш слухачів. Уважно прислуха́йся до добрих мовців. У деяких словниках до кожного слова наведено його синоніми (слова, близькі за значенням), а також антоніми (слова з протилежним значенням). Так можна знайти не лише різні способи передачі однієї думки, але й розмаїті відтінки лексичних значень. Це особливо корисно тоді, коли ти шукаєш влучного слова. Тому, перш ніж поповнити свій словник ще одним словом, неодмінно перевір його значення, правильну вимову і проаналізуй випадки, за яких його доречно вживати.

На відміну від загальних фраз, точні вислови ясніше передають зміст. Мовець може сказати так: «того часу захворіло багато людей» або ж так: «протягом лічених місяців після Першої світової війни «іспанка» забрала життя аж 21-го мільйона осіб!». Зауваж, наскільки по-іншому звучать слова мовця, коли він чітко показує, що́ має на увазі під фразами «того часу», «захворіло» та «багато людей». Щоб так висловлюватись, потрібно старанно добирати слова, а також добре знати пов’язані з темою факти.

Окрім того, влучні слова доносять суть без зайвого багатослів’я. Багатослів’я — могила для думок. Якщо говорити просто, слухач легше сприймає і засвоює важливі факти. Нескладним мовленням можна ліпше переказувати точне знання. Навчання Ісуса Христа відзначалося простотою мови. Наслідуй його методи. (Дивись приклади з Матвія 5:3—12 та Марка 10:17—21). Учись говорити лаконічно, вміло дібраними словами.

Слова, що виражають жвавість, почуття, образність. Додавай у свій словник не лише нові слова, але й такі, що мають певну особливість. Звертай, наприклад, увагу на дієслова, котрі передають жвавість, на образно-емоційні прикметники, на звороти, які виражають сердечність, мають відтінок доброти або серйозності.

Біблія сповнена прикладами такої виразної мови. Приміром, Єгова заклика́в через пророка Амоса: «Шукайте добра, а не зла... Ненавидьте зло й покохайте добро» (Ам. 5:14, 15). Пророк Самуїл оголосив царю Саулу: «Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство!» (1 Сам. 15:28). А ось які незабутні слова використав Єгова, промовляючи до Єзекіїля: «Ввесь Ізраїлів дім — твердолобі та жорстокосерді вони!» (Єзек. 3:7). Щоб підкреслити тяжкість гріха ізраїльтян, Єгова запитав: «Хіба годиться людині обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте» (Мал. 3:8, Хом.). Даниїл ужив яскраву мову, розповідаючи про випробування віри, яке постало у Вавилоні. Він пише, що через відмову Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо поклонятися царському боввану, «Навуходоносор переповнився лютістю», наказав зв’язати їх і вкинути до «палахкотючої огненної печі». Щоб зобразити нам усю силу жару, Даниїл каже, що цар звелів «напалити піч усемеро понад те як повинно було напалити її» — так сильно, що вогонь убив царських мужів, котрі наблизились до неї (Дан. 3:19—22). Ісус, звертаючись до людей у Єрусалимі за кілька днів до своєї смерті, з глибоким почуттям промовив: «Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх,— та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Матв. 23:37, 38).

Уміло підібрані слова створюють в уяві слухачів живий образ. Якщо вживати слова, які промовляють до чуттів, слухачі зможуть «бачити» описане, «торкатись» його, «куштувати» й «нюхати» страви, про які ти говориш, «чути» різні звуки, а також голоси цитованих людей. Сказане полонить увагу слухачів, бо оживає в їхній уяві.

Слова, котрі яскраво передають думку, спроможні виклика́ти сміх або плач. Вони здатні вселити надію, сповнити пригніченого жагою до життя, породити в ньому любов до Творця. На життя багатьох мешканців землі глибоко впливають біблійні слова надії, наприклад, Псалом 37:10, 11, 34, Івана 3:16 та Об’явлення 21:4, 5.

Читаючи Біблію та видання «вірного і мудрого раба», ти помічатимеш велике розмаїття слів та зворотів (Матв. 24:45). Не пропускай їх повз увагу. Вибирай ті, що подобаються, і додавай до свого активного словника.

Граматично правильне мовлення. Дехто усвідомлює, що його мовлення не завжди узгоджується з правилами граматики. Що ж робити таким особам?

Якщо ти ще школяр, уже тепер вчись правильно будувати речення і старанно добирати слова. Коли не розумієш якогось граматичного правила, запитуй учителя. Ходи на урок мови не для того, щоб його відсидіти. Ти маєш стимул, якого бракує іншим учням. Твоя мета — стати вправним служителем доброї новини.

А що, коли ти вже вийшов зі шкільного віку і змалечку звик розмовляти не тією мовою, якою говориш тепер? Або, скажімо, не зміг здобути доброї освіти рідною мовою? Не знеохочуйся. Сумлінно працюй над цим, старайся заради доброї новини. Більшість знань про граматичну будову мови ми одержуємо тоді, коли слухаємо мовлення інших. Отже, уважно слухай виступи досвідчених мовців. Читаючи Біблію та біблійну літературу, звертай увагу на спосіб побудови речень, характер поєднання слів та контекст, в якому їх уживають. Формуй своє мовлення, орієнтуючись на ці зразки.

Популярні співаки й ведучі розважальних програм іноді вживають такі слова й звороти, котрі є порушенням граматичних норм. Люди схильні наслідувати таких осіб. Наркоділки, злочинці та особи, що ведуть розпусне життя, часто послуговуються власною мовою, надаючи загальновживаним словам цілком іншого значення. Нам, християнам, не годиться наслідувати таких людей. Це вподібнювало б нас до світу та способу життя цих осіб (Ів. 17:16).

Візьми собі за правило говорити доброю мовою щодня. Якщо бути недбалим у повсякденних розмовах, не варто сподіватись, що вдасться вправно говорити за особливих обставин. Але коли твоє мовлення якісне на щодень, то воно буде легко й вільно линути з твоїх уст як на сцені, так і в проповідуванні.