Щоденні тексти на липень, 1955 рік
1. Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосердний.— Луки 6:36.
2. Тим, що знають Бога, не як Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і уморочилось нерозумне серце їх. І обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка — Рим. 1:21, 23, НВ. ВБ 12/54 4
3. А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир цій господі. І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї.— Мат. 10:12, 13, НВ. ВБ 5/54, 13а
4. Надією бо спасись ми; надія ж видима не є надією.— Рим. 8:24, НВ.
5. Скільки бо перше написано, нам на науку написано.— Рим. 15:4, НВ.
6. І дякую Тому, хто скріпляє мене, Ісусу Христу, Господу нашому що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу.— 1 Тим. 1:12, НВ.
7. Ще ж і тіло моє оселиться в надії: Бо не зостанеш душі моєї в гадес.— Діян. 2:26, 27, НВ.
8. По ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.— Мат. 23:3 3, НВ ВБ 9/54, 13
9. Не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? що діла його лихі були, а діла брата його праведні — 1 Йоана 3:12, НВ. ВБ 11/54, 8, 9
10. Оце ж, як побачите гидоту спустіння, . . . тоді, хто в Юдеї, нехай втікає на гори.— Мат. 24:15, 16, НВ.
11. Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілці, так слово сказане до ладу.— Прип. 25:11, АТ.
12. Бо, як говорити муть: “Упокій і безпечність,” тоді несподівано настигне на них погибель.— 1 Солун. 5:3, НВ.
13. В надії веселі.— Рим. 12:12, НВ.
14. Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм.— Пс. 39:1, РС.
15. І казати муть про себе: Він одбудував розвалини, попрокладував знов шляхи про поселення.— Іса. 58:12, АС. ВБ 12/54 4а
16. За підмогою і вашої молитви за нас, щоб за те, що нам даровано старанням многнх, многі за нас і дякували.— 2 Корин. 1:11, НВ.
17. Прославляй, душе моя, Єгову, і не забудь усі добродійства його! Він прощає всі несправедливості твої, сціляє всі недуги твої. Твою старість добром ситить, молодість твою, як у орла, відновляє.— Пс. 103:2, 3, 5, АС. ВБ 4/54 18, 19 19
18. А у всьому показуючи себе як слуг Божих: в добрості, в святому ділі, в любові нелицемірній, в словах правди.— 2 Корин. 6:4, 6, 7, НВ.
19. Та князі його правити муть по закону.— Іса. 32:1, АС.
20. Ложний свідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.— Прип. 19:5, АТ.
21. І самі, яко живе каміння, будуйте дім духовий, священство святе, щоб приношено духові жертви.— 1 Петр. 2:5, НВ.
22. Що це віра? Це те, що дає підставу того, на що вповаємо, доказ певність річей невидимих.— Жид. 11:1, Кнокс.
23. Усяке добре даяння і всякий звершенний дар з висоти сходить, від Отця світла, в котрого нема темряви ані тіни зміни — Якова 1:17, НВ.
24. Не є бо Бог Богом безладу, а впокою.— 1 Корин. 14:33, НВ.
25. Хто стереже уста свої й язик свій, той від біди життя охороняє.— Прип. 21:23, АС.
26. Знаємо ж, що люблячим Бога усе допомагає до доброго, котрі по постанові його покликані.— Рим. 8:28. РС.
27. Щодня буду величати тебе, і імя твоє хвалити по віки.— Пс. 145:2, КБ. ВБ 5/54 7—9а
28. Й буду берегти їх, як чоловік береже сина свого, що його слухає.— Малахії 3:17, АС. ВБ 11/54, 14, 15а
29. Це значить життя вічне, щоб прийняли знання про тебе, єдиного справдешного Бога, та кого ти післав, Ісуса Христа.— Йоана 17:3, НВ. ВБ 12/54, 8, 9а
30. Тільки затямте собі добре, що як мене вбєте, так безвинню кров наведете на себе, . . . бо Єгова послав мене справді сказати усі ці слова.— Ерем. 26:15, АС.
31. Виконуй твою роботу добре, Службу твою знатною вчини.— 2 Тим. 4:5, НВ.