Не Судіть По Виді Лиця

ТОМУ що людина має гарне обличчя, чи це значить, що вона має добре серце? Чи це значить, що вона чесна й довірлива? Є люди, що думають так, але помимо того, що вони думають, обличчя не є вікном до серця. Воно не виявляє правдивої персональності.

Красота може заховати найпідліші серця. Сатана, бог цього світу, є добрим прикладом. Він є сяючим прегарним сотворінням, однак осередком лукавства.— Езек. 28:17, АС.

Хоча ми й не можемо проникнути зовнішний вигляд чоловіка й заглянути в його серце, то Бог може. Не як люди, котрі судять по тім, що вони видять на зовні, Бог судить по тім, що він бачить в серці.— 1 Сам. 16:7.

Чоловік може заховати свою правдиву персональність від людських очей вродливим лицем й чистою пристойністю, але він не може заховати її від Бога. Його персональність є розкрита від усякого накриття й є нага перед Ним. “І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.”— Жид. 4:13.

Як люди судять один другого по зовнішнім вигляді, так вони судять й реліґійні орґанізації. Тому що орґанізація має красні церковні будинки, прекрасні промови й на вигляд-побожних духовників, то вони судять, що вони є Божими вибраними слугами. Знову з другої сторони Свідки Єгови бувають відкинені задля того, що вони не представляють такої чаруючої позорности. На свідків дивиться світ в такий самий спосіб, як дивилися на христіян першого століття. “І нас хулять, ми молимось; мов сміття світу сталися ми, омитиця всім аж досі.”— 1 Корин. 4:13.

Бог вибрав своїх слуг не на основах як вони виглядають в очах світу, але на підставі стану їх серця. Що він вибрав, то є “незначне світу і погорджене.” (1 Корин. 1:28) Як людини персональність мусить бути суджена по її роботі, а не по її лиці, так Божі слуги мусять бути суджені по їх овочах.