Упад Вавилону Завертає Напрям Історії

МОЖЛИВО ви є цікаві знати чому Біблія так багато говорить про упад Вавилону, а головно в 539 р. перед З.Д. коли Кір завоював його, хоч саме місто не було знищене тоді, але існувало ще кілька століть після того. Читачі історії також запитували чому історики так багато говорять про це особисте перекинення міста. Цитат із історії дає нам відповідь:

Військове завоювання впливало на щастя Вавилону в багатьох критичних подіях його історії. Отже, воно є дуже чудово, щоб завоювання Кіром у 539 р. перед Хр., було назване ‘Упад Вавилону’, нібито не було подібної події за цілої історії того міста. Навіть покорення Вавилону Александром [Великим] у 331 р. перед Хр. є мале в порівнянні з нещастям, яке закінчило Нову-Вавилонську імперію.

Дослідник вимагає розсудливого пояснення цього явища. Кірове забрання Вавилону принесло далеко-сягаючі наслідки. Підкорення Вавилону Санхерівом та Ашурбаніпалом не відібрало рівноваги сили від семетичної контролі, але перемога Персією в 539 р. перед Хр. внесла новий пануючий вплив стародавнього Східного розвиття. Той час зазначає поворотну точку на користь арянського провідництва, правлюча сила, яка лишалася впереді цивілізації аж до теперішнього дня.— Набонід і Валтасар, написав Р. П. Догерті, сторона 167.

Енциклопедія Американа, Том 2, сторона 441б каже: “Упад Вавилону перед Кіром значило упад семетичного впливу в Вавилонії й піднесення арянської сили”.— Видання з 1929 р.a

Тому що це була така дуже важна подія, і тому що упад Вавилону є такою визначною темою в Біблії, то воно є добре бути свідомим про те, що сталося тієї ночі коли Вавилон упав. Це поможе нам побачити більшу значність цієї біблійної історії й зрозуміти як вона зображає щось більшого, яке має статися з Вавилоном Великим у нашому дні, так як про нього буде описуватися в пізніших числах Вартової Башти.

Воно цікаво зауважити як легко це велике місто впало перед Кіром тієї історичної ночі 16-го тишрі в 539 р. перед З.Д. Головно воно сталося в цей спосіб, тому що це був упад, якого передсказали пророки Єгови, і Він постарався, щоб Його пророцтва сповнилися. А чому мешканці Вавилону були такі байдужні коли вони знали, що війська Кіра обступили їхнє місто? ‘Ах’, вони думали собі, ‘твердині Вавилону є сильні й в місті є подостатком запасу, то нехай Кір старається забрати Вавилон’. Хоч вавилонський цар Набонід був поборений в битві й ховався в Борсіпі, недалеко на південний захід від Вавилону, то вавилонці почувалися безпечними поза мурами їхнього міста, вони могли насміхатися з якого-небудь нападника. Вони мислили собі, що яке-небудь військо облягаючи Вавилон не видержить (і так могло статися з Кіром коли б він не міг легко ввійти в нього). Крім цього, це була ніч на свято, і правдоподібно, що Валтасар вибрав цей час хвалитися своєю зневагою проти Кіра перед тисячами його вельможами.

Наслідуючи приклад свого царя, вавилонці почали бенкетувати, наповняючи місто криком, релігійним шаленством та п’янством. Але, що відбувалося поза мурами міста? Там ставалася дуже несподівана річ. Кір привів велику частину свого війська ближче до річки Ефрат. Тут він заставив їх копати канали, щоб відвернути воду. Темною тишою тієї ночі поза мурами Вавилону, військо Мідії та Персії зібралося при одному кінці міста де Ефрат річка входила в нього недалеко Іштар брами, і в другому кінці де вона виходила з міста. З цікавістю вони дивилися на спадаючі води. Певно, що вони також боялися, щоб хтось не зауважив рівень води й не дав сигнал або тривогу. Але досі не було жодної тривоги. Здавалося, що вавилонська сторожа також бенкетувала. Але ніч продовжалася, і військо не могло чекати аж поки води зовсім впали. Коли прийшов час вояки потиху почали бродити водою до найближчої брами. Коли б вавилонці були стерегли тієї ночі, то вони могли б зловити цих мідо-перських нападачів і стріляти на них стрілами з верха мурів, так що вони не могли б врятувати свого власного життя. Але нещасні вавилонці були цілком забутливі про те, що відбувалося поза мурами. Нападаюче військо чуло лише крик бенкетування.

Коли б хтось був подивився між вавилонські мури, то він міг би бачити гуртки вояків, які все більше і більше побільшалися числом як сотки цих нападників перелазили по берегах річки. Так як вони сподівалися, брами були недбайливо залишені відкритими. Вавилонці вповали на ріку за їхньою обороною замість на брами. Військо перекинуло варту біля брам, але вавилонські бігуни почали гнатися до царя з обох сторін міста з цією новиною. Кір дав розказ, щоб забивати кого-небудь, що буде їм на дорозі до палати. ‘Коли хто буде кричати до вас, то кричіть назад немов ви були вавилонці. Не тратьте часу вишукувати тих, що втікають до хат. Спішіться до палати Валтасаря!’ Як мідяни та перси розбігалися вулицями, то на них ніхто не стріляв із дахів. Усе було їм на користь.

Тепер бігуни прибігли до Валтасаря, один задиханий оголосив новину, що нападники ввійшли в місто крізь брами від яких він прибіг; зараз за ним прибігає другий, кажучи, що другий кінець міста вже упав. Спаралізований зі страху, що Валтасар буде робити? Чи він відбере своє власне життя? Десь тепер чути гуркіт біля брам палати. Тут ми зупиняємося, щоб історик розказав нам причину тривоги й те, що сталося:

І Ґобрияс [Уґбару, губернатор Ґутиуму] і Ґадатас із їхнім військом знайшли, що брами до палати не були замкнені, і ті, що були призначені нападати на сторожу знайшли, що вони пили біля вогню, і повбивали їх немов ворогів.

Але як шум та буйство збільшалося, то ті, що були в палаті почули його й під наказом царя поспішилися побачити, що сталося й декотрі з них відчинили брами й повибігали.

І коли Ґадатас із його військом побачили, що брами були відчинені, то вони пігналися за тими, що втікали назад до палати вбиваючи на право та на ліво вони приступили до самого царя, знайшовши його стоячи з ножем у руці.

І Ґадатас та Ґобрияс [Уґбару] з їхнім військом перекинули його; і ті навколо царя також загинули, один, що шукав сховку, інший як утікав, а інший, який дійсно старався боронити себе як міг.b

Вкоротці Біблія говорить про долю Валтасаря: “Тієї самої ночі Валтасар, цар халдейський був забитий, і мідянин Дарій одержав царство, мавши шістдесят два роки”.— Дан. 5:30, 31, НС.

Про події, які відбувалися тієї історичної ночі оповідає Ґзенофонів історичний твір називаючись: “Освіта Кіра” (написаний около 370 перед З.Д.).

Тоді Кір порозсилав кінноту, щоб вони забивали всіх, що були по вулицях, а тим, що розуміли асирійську мову він сказав проголосити, щоб усі входили в доми.

І коли військо було зайняте цим, то Ґадатас і Ґобрияс перше вклонилися богам, тому що вони помстилися над лукавим царем, і тоді з великою радістю почали цілувати руки та ноги Кіра.

І коли почало світати, то ті в замках побачивши, що місто впало, а цар був забитий, також піддалися.

І Кір зараз забрав замки й поставив у них варту й начальників варти. А щодо мертвих, то він дав родичам дозвіл поховати їх. Дальше, він дав розказ усім вісникам проголосити, щоб вавилонці віддали все своє оружжя; і він дав розказ, що коли знайдуть оружжя в якомусь домі, то мешканці будуть вигублені мечем. Отже вони поприносили своє оружжя й Кір поскладав їх до замків, тримаючи їх на поготові.— Пар. 31—34, Частина 7, розділ 5.

Забравши Вавилон, Кір тоді став марширувати до Борсіпи де Набонід, перший провідник Вавилону, ховався, бо той міг нагромадити досить війська й статися грізним ворогом. Набонід не воював; але піддався Кірові. Кір показав йому ласку як нагорода його покірности. Він зберіг його життя, але кажуть, що він відіслав його до Карманії, роблячи його губернатором тієї важної області. Набонід, який цікавився історичними та архіологічними справами, лишив позаді надписи, один із яких називається Хроніка Набоніда. (Енциклопедія Американа, видання з 1929 р., Том 19, сторона 677)c І так розпалася вавилонська імперія.

Хоч Вавилон упав 16-го тишрі (жовтень 5 до 6), у 539 р. перед З.Д., то сам Кір не ввійшов у місто аж сімнадцять днів пізніше. Це було третього дня місяця маршесван (жовтня 22—23). Діставши гарний привіт від вавилонців він проголосив мир у місті й трактував мешканців його з поблажливістю. Вісім днів пізніше, його головний генерал, Уґбару (Ґобрияс) помер і почався час жалоби. Цар Кір мав губернатора зі собою, називаючись Ґубару; і коли Кір увійшов у місто, то цей Ґубару назначав губернаторів у Вавилоні.d

А хто був мідянин Дарій, про якого згадується в Даниїла 5:31? У теперішньому часі воно дещо трудно доказати хто він був із ненадхнених поганських записів. Може бути, що в майбутності віднайдуть більше записів пояснити це питання. Але довід є досить сильний доказати, що він був Кірів губернатор називаючись Ґубару.e

Єгова, так як рукописання на стіні Валтасарової палати показувало, поділив вавилонське царство між мідянами та персами, бо Дарій царював перший. Боже нехибне Слово каже, що він був царем і пригадує, що він “поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством”. (Дан. 6:2, 3) У Даниїла 9:1 він говорить про “першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством”. Його царювання було коротке, бо перський Кір взяв назву цар Вавилону, цар Країв. Отже вавилонський престол був поділений й даний перше мідянам а потім персам. На якийсь час Кір царював із Вавилону, якого він перекинув але не знищив.

Отже упад Вавилону представляв упад Третьої Світової Сили святої історії й засновання Четвертої Сили, Мідо-Персії. Мідо-Персія була світова сила, яка мала статися наступником Вавилону так як пророк Даниїл бачив у двох видіннях записані в Даниїла 7:5 і 8:3, 4, 20.

Упад Вавилону мав велике значення для праведного почитання й Божим вибраним людям, бо Кір звільнив жидів вернутися назад до Єрусалиму та відбудувати його храм. Але друге й більше значення є зображене упадом Вавилону, бо він представляв упад Вавилону Великого, який затримував багато людей у неволі до фальшивої релігії й вони мусіли переносити пригнічення та нещастя з його рук. Бувши свідомі про докладність упаду стародавнього Вавилону, і пророцтва відносно нього поможе нам зберегти наше життя, коли ми вийдемо з нього й не будемо вертатися назад.

[Примітки]

Каже сторона 236 книжки Світання Цивилізації (1940), яку написав Енґберґ: “Більше цього, Кір був перший великий арянський переможець про якого ми знаємо, і через його зусилля, семетяни, які довгий час панували над західною Азією, втратили контролю аж до приходу арабів тисячу років пізніше”.

Про Ґобрияса яко Уґбару, також побачте Набонід і Валтасар, написав Р. П. Догерті, сторони 170—173, 175, 180, 184, 185, 187, 188, 192, 195, 196, 198, 199.