Питання від читачів

Чи можна посвяченим християнам ходити на церковні похорони інших релігійних організацій? — Ц. С., С.Ш.А.

Декотрі християни можливо відчувають обов’язок йти на церковний похорон через вдячність, тому що це включає якогось близького родича або через натиск від невіруючої дружини або чоловіка. Але перше ніж людина може зробити це, кожний християнин повинен застановитися над різними факторами й можливими виборами. Хоч християнський собор не забороняє цього, то однак такий вибір є повний небезпек і клопотів.

Перше, треба пам’ятати, що церковний похорон не відбувається для того, щоб дати друзям або знайомим нагоду потішати сумуючу родину. Переважно це робиться в похоронному заведенню або коли відвідується родину в їхньому домі. Церковний похорон є дійсно релігійна служба. Правдоподібно служба буде містити проповідь про такі небіблійні науки як безсмертність душі і що всі добрі люди йдуть до неба. Вона також може містити такі небіблійні практики як перехрещування або брати участь у з’єднаній молитві, яку провадить священик іншої релігії. Християнин не може брати участи в такій службі зважаючи на наказ в Об’явленні 18:4.

У цьому відношенні японські похорони завдають велику пробу посвяченим християнським дружинам, яких чоловіки не вірять у Біблію. Коли вони приходять на такий похорон, то там викликають їхнє ім’я і вони мусять виступати вперед, пожертвувати фіміам і молитися до мертвих. Отже, багато таких японських християнів вирішили, що краще не йти на такі похорони.

Декотрі посвячені християни йшли на церковні похорони, тому що вони хотіли бути близько родини, щоб підкріпити її. Отже вони пішли до похоронного заведення, церкви, а навіть на цвинтар. Вони можливо могли зробити все це й особисто не брати участи в вчинках фальшивої релігії. Але йти до яких-небудь місць поклоніння представляє духовні небезпеки.

Правда, християнська дружина, якої чоловік не вірить у Біблію й який вимагає, щоб вона йшла на церковний похорон, може шукати приклада в Неємана. Він був сирійським генералом, який був вигоєний від прокази, купаючись сім разів в Йордан ріці під наказом пророка Єлисея. Через таке чудесне видужання Неєман постановив ніколи не поклонятися іншому Богу, крім Єгови. Але йому було трудно це зробити, тому що він ще служив своєму цареві. Він помагав царю ходити, і отже мусів іти з ним у дім поганського бога Ріммона. Він можливо мусів навіть помагати цареві припадати перед цим богом. Тому Неєман просив, щоб Бог простив йому і не тримав це проти нього. Неєман, який сам стався правдивим поклонником Єгови, не поклонявся цьому фальшивому Богові; він був там під наказом.— 2 Цар. 5:1—19.

Так само з християнською дружиною, яка має невіруючого чоловіка. Якщо б її чоловік вимагав, щоб вона йшла з ним на церковний похорон вона можливо відчувала б що її треба поводитися подібно до Неємана — бути присутньою, але не брати ніякої участи в фальшивій релігії. Чи вона піде на такий похорон вона мусить рішити сама. Вона мусить рішити чи буде шанувати бажання свого чоловіка або слухати Єгову й спонукання її сумління, привчене Словом Божим.— 1 Пет. 3:16.

Так, тут враховується її сумління. А чому? Тому що інші можливо будуть бачити її, свідка Єгови, який пішов до церкви, і можуть спотикнутися. Отже вона мусить добре роздумати цю можливість. Так як писав апостол Павло: “Упевніться про важніші речі, щоб чисті були і щоб не спотикали інших, аж до дня Христа”.— Фил. 1:10, НС.

Такій дружині було б краще пояснити свій стан своєму чоловікові. Воно було б добре вибрати час коли він є спокійний й в доброму настрою, навчаючись від цариці Естери, і тоді тактично пояснити йому чому вона не може піти на такий церковний похорон, що вона не може брати участи в обрядах і це може збентежити інших, а головно її чоловіка. Отже невіруючий чоловік може згодитися, з любови до своєї дружини, і буде шанувати її релігійну вибагливість і бажання обминути сором.— Естер 5:1—8.

Але чи можна образити сумуючу родину тим, що не підеться на похорон? Це може бути тоді коли б цілком не звернулося уваги на смерть. Цього не повиннося робити. Ми можемо показати наше співчуття і дати поміч. Можна піти до похоронного заведення, щоб потішити родину і дати практичну поміч. Можна принести їжі коли потрібно, зварити обід для родини, або доглянути дітей, і цим звільнити дорослих тимчасово від цих відповідальностей. Тоді родина не буде думати, що хтось не любить її лише тому, що не пішов на церковний похорон.

Отже християнин не повинен відчувати обов’язок йти на церковний похорон іншої релігійної організації, де може бути спонука піддатися натискові й наслідувати інших коли вони беруть участь в обрядах фальшивої релігії. Цим також можна обминути вчинок невірности і стати неприємним перед Богом Єговою. Але кожен мусить рішати сам на підставі обставин і його власного сумління.