Тита: Гарна порада, щоб ,бути здоровими у вірі’
УСІ справді посвячені християни знають, що коли хочуть угодити своєму Творцю Богові Єгові, то мусять бути міцні, зрівноважені, сильні, „здорові у вірі”. Тому, вони є зацікавлені, щоб наука, яку отримують від надзирателів була „здорова наука”. Придатно, в свойому листі до Тита апостол Павло цікавиться, щоб він та інші надзирателі навчали те, що є здорове і щоб ті, яким вони служать були „здорові у вірі”.— Тита 1:9, 13; 2:1, 2, 6.
А коли апостол Павло написав цього листа до Тита? Правдоподібно він написав його між першим, а другим ув’язненням, тобто, між 61, а 64 р. З.Д. Так, як його листи до Тимофія, Павлів лист до Тита стосується до діл про яких не згадується в книзі Діяння Апостолів. Павлів другий лист до Тимофія, написаний з тюрми, або з дому під арештом, показує, що він був звільнений з попереднього ув’язнення, і що це було його друге ув’язнення. Це значить, що під час цього часу свободи Тит ходив із ним проповідувати кретам. Коли Павло мусів залишити Крету, то він призначив Тита доглядати ,недокінченого діла’, між яким було спростовувати тих, що проповідували Юдаїзм між місцевими зборами.
Факт, що Павло дав Титові таке призначення показує, що він мав велике довір’я до нього, як то можна бачити також з його листів до інших. Таким чином, він писав до коринтян, що „щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник. Так, Тит мав таку саму несамолюбну натуру, як Павло.— 2 Кор. 7:6; 8:6, 16, 17, 23.
Павлів лист до Тита є дуже подібний до його першого листа до Тимофія. Між іншими речами, в обох листах Павло поміщає ясні настанови, яких надзирателі мусять зустріти і як християнські жінки повинні поводитися. Проте, виглядає, що Тит не був такий близький з Павлом, як Тимофій, бо в листі до Тита знаходимо дуже мало особистих відношень, оскільки листи до Тимофія переповняються особистими справами між ним, а Тимофійом.
Також можна зауважити трошки інший тон у Павловому листі до Тита у порівнянні з його листами до Тимофія. Правдоподібно це залежить від людей між якими Тит мусів працювати. Павло наводить кретського пророка, який обвинувачує своїх власних людей бути неправдомовцями, лінивими, шкідливими й ненажерами. По суті, по деяких місцях у той час назвати особу кретом значило, що вона була брехункою. Ясно є, що християнам, які виходили з-під таких обставин було тяжче перемінювати їхню особистість. Тому ми знаходимо, що настанови, яких Павло наводить для надзирателів є подібні в обох листах, кажучи додатково Титові, щоб надзирателі були здержливі і щоб могли „докоряти тим, що перечать”. Крім цього, Тита заохочується „докоряти їм суворо”, і далі „заохочувати та докоряти з повної влади”. А чоловіка, який „розвиває секту”, тобто, витворює розділення, Тит мусів „відкинути його після першого і другого нагадування”.— Тита 1:9, 13; 2:15; 3:10, НС.
Порівнюючи Павлове споріднення з Тимофійом і з Титом, дехто цікавий знати чому Павло полагодив справу про обрізання цілком інакше в цих двох випадках. Дії 16:3 заявляє, що Павло вимагав обрізати Тимофія. Але до Галатів 2:3 Павло каже: „Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений”. Як це можна пояснити?
Тому що то був знаний факт, що Тимофійова мати була єврейка, то люди могли сподіватися, щоб він був обрізаний. Якщо б він був обрізаний, то євреї скорше прийняли б його. Але з Титом заходив принцип. Він був грек; правдоподібно обидва родичі не були євреї. Крім цього, Павло підкреслює, що навіть Тит не був „примушений” обрізуватися. Це натякає, що християни, які схилялися до Юдаїзму вимагали, щоб обрізати Тита. Правдоподібно, щоб доказати свою точку так сильно, як можливо, Павло взяв необрізаного Тита зі собою на зібрання в Єрусалимі, де, після багатьох обговорень, апостоли та інші старші вложили закон, що поганським християнам не було потрібно обрізуватися або дотримувати всі вимоги Закону.
Зважаючи на духовне здоров’я всіх у зборі, Павло дискутує про поведінку різних груп в ньому. Головно він бажає, щоб старші були „здорові у вірі, у любові, у терпеливості”. Вони також мусять бути „помірковані в звичаях, серйозні, здорового розуму”. Справді, що це є мудре нагадування; бо деякі старші злегка дивляться на серйозні справи. Молодші чоловіки також повинні бути „здорового розуму”.— Тита 2:2, 6, НС.
Безперечно, що старші християнські жінки, як і молодші повинні також бути „здорові у вірі”. Отже, що вимагається від них? „Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п’янству, навчали добра, щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб бути помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово”. Яке вчасне це нагадування і настановлення є для нашого дня, коли сильний наголос про ,визволення’ жінок видає такий поганий плід, як збільшаюче число матерей покидають своїх родин і злочин між жінками дуже збільшається! — Тита 2:3—5.
Тоді Павло нагадує Титу заохочувати рабів співпрацювати з їхніми панами і бути чесними, щоб їхнє поводження не стягало докір на їхню християнську релігію, але приваблювало людей до неї. Ця порада є дуже придатна всім робітникам сьогодні.
Всі, що хочуть бути „здорові у вірі” певно мусять послухати Павлового нагадування, щоб „відцуратися безбожности та світських пожадливостей, жити помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці”. Від нас також вимагається, щоб ми корилися світським урядам, щоб „до всякого доброго діла готові були, щоб не зневажали нікого”. Яка придатна ця порада є! Бо через грішну природу у нас є сильний напрям говорити зневажливо про інших, а особливо, коли вони образили нас. Замість ставатися сварливими ми повинні розвивати розсудливість та лагідність із усіма, навіть коли деякі особи є надто самолюбні. Божий святий дух та Його любов до людства, так як можна бачити через дар Його Сина, визволив нас від світських звичаїв і дав нам надію на вічне життя.— Тита 2:12; 3:1, 2, 4—8.
Справді, що в Павловому листі до Тита є багато гарної поради для всіх у християнському зборі; порада для всіх старших, щоб вони навчали „здорової науки” і для всіх віруючих, щоб могли бути „здорові у вірі”.