Псалми
Радість з участі в Правдивому поклонінні
БРАТИ участь з іншими в правдивому поклонінні є джерелом невимовної радості для вірних служителів Всевишнього. Псалом 122 відбиває напруженість їхніх почуттів, починаючи оцими словами: „Я радів коли вони казали мені: ,Ходімо до дому Єгови’». [Вірш 1, НС, анг.] Сама думка, щоб піти в святиню Єгови збуджувала в псалмописьменника радість і мир.
Напис до Псалма 122 показує, що це Давид написав його. Проте, Септуагінта Версія не поміщає цих „Давидових” слів. Це, як також деякі інші слова цього псалма доводить багатьох вчених зробити висновок, що Давид не написав його, але хтось інший. Одначе, 122 Псалма не трудно зрозуміти, коли приймемо напис в Єврейському тексті.
Богобійний Давид дуже любив ходити до дому Єгови, щоб там вклонятись Йому. Цю радість ясно бачимо з його вислова, коли переносили святий ковчег. Біблія каже: „А Давид танцював перед Господнім [Єгови, НС, анг.] лицем зо всієї сили”. Він та „ввесь Ізраїлів дім несли Господнього [Єгови, НС, анг.] ковчега з окриком”.— 2 Самуїлова 6:14, 15.
Але з наступного узнаємо, що правдоподібно Псалом 122 писалось, щоб висловити почуття якого-небудь поклонника, який входить у святиню Єгови. Ми читаємо: „Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, куди сходять племена, племена Господні [Єгови, НС, анг.] — щоб свідчити Ізраїлеві, щоб іменню Господньому [Єгови, НС, анг.] дякувати!” (Псалом 122:2—4) Таким то чином цей Псалом показує, що поклонники Єгови збирались з-поза меж Єрусалима, і ввійшовши через брами зупинялись, щоб оглядати місто. І що вони бачили? Єрусалим — місто „злучене разом”. Доми побудовані близько один одного, мов були ,злучені разом’. Так звичайно будували міста за древніх часів. Стисле і сильно вкріплене, таке місто було легше обороняти від великого, розповзаного міста. Оборонцям міста не потрібно покривати широких дільниць, лишаючи декотрі вразливими до нападу ворога. Крім цього, Єрусалим був обкружений горами і стрімкими долинами на сході, півдні і на заході, дуже обмежуючи грунт для будування. Якщо мешканці міста тиснулись близько один до одного і покладались один на одного за допомогою та охороною, то ця фізична близькість могла гарно представляти духовну єдність цілого народу, коли всі Ізраїлеві покоління збирались на поклоніння. Те, що вони „дякували імені Єгови” означає дяка Всевишньому, Якого те ім’я представляло.
Єрусалим не був тільки центром правдивого поклоніння, але також центром уряду. Псалмописьменник продовжує: „Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового”. (Псалом 122:5) Як столиця, Єрусалим був місцем остаточного суду. Цар Давид, з іншими членами його родини були судді. Біблія каже: „А сини Давидові вони стали священиками”. (2 Самуїлова 8:18, НС, анг.) Те, що вони називались „священиками”, означає, що вони були державними міністрами або начальниками і в цій посаді правдоподібно судили.
Беручи до уваги важливість Єрусалима, псалмописьменник продовжує: „Миру бажайте для Єрусалиму: ,Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!’ Нехай буде мир у твоїх передмур’ях, безпека в палатах твоїх”. (Псалом 122:6, 7) Це було б дуже відповідно для ізраїльтян молитись про мир і добробут Єрусалима як столиця держави і центр поклоніння. Любити місто через те чим воно було є в гармонії з Божою волею. Отже, всі любителі міста, тобто всі любителі правдивого поклоніння і правосуддя, можуть напевно надіятись на божественну ласку і будуть утішатись безпекою, ,свободою від турботи’, або журби. Псалмописьменник молиться, щоб у межах передмур’я або укріплення Єрусалима був мир, щоб добробут міста був у безпеці. Ця безпека буде вміщати житлові башти або укріплені житла царя.
Зокрема тому, що місто було центром поклоніння Єгові, то спокій того міста буде найкращим для народу. Отже, молячись про мир Єрусалима, то ізраїльтянин цікавився його співізраїльтянами. Це стається ясно з наступних слів Псалма 122: „Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: ,Мир тобі’! Ради дому Господа [Єгови, НС, анг.] нашого Бога, я буду шукати для тебе добра”.— Вірші 8, 9.
Сьогодні правдиве поклоніння вже більше не поєднується з якимсь містом або місцевістю. Ісус Христос сказав самарянці: „Надходить година, коли ні на горі цій [Геразим], ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви . . . але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятись будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”.— Івана 4:21—23.
Отже, замість молитись про якесь особливе місце, то Божі слуги правильно моляться один за одним і про мир християнського збору взагалі, який сьогодні підвищує правдиве поклоніння перед людьми. Відносно зібрань цього збору, то чи ваші почуття є подібні до почуттів псалмописьменника? Чи ви втішаєтесь дружбою з іншими подібної віри? Чи ви цікавитесь добробутом збору так, як псалмописьменник цікавився миром Єрусалима? Коли так, то ви живете в гармонії з духом Псалма 122.
[Вставка на сторінці 23]
„Не залишаймо збиратись разом, так як у декотрих є звичай, але заохочуймо один одного, й тим більше як бачите день той наближається”.— Євреїв 10:25.