Запитання читачів
Чи означають слова у Матвія 28:17, що деякі апостоли сумнівалися навіть після того, як воскреслий Ісус з’явився перед ними?
Ні, нам не потрібно доходити цього висновку на основі слів у Матвія 28:16, 17, де говориться: «Одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися» (Хоменко).
Ісус заздалегідь намагався допомогти учням усвідомити, «що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути,— і воскреснути третього дня» (Матвія 16:21). Однак його арешт і страта розчарували і збентежили учнів. Його воскресіння, здається, відбулося, як несподіванка. Коли він з’явився у вигляді людини, деякі спершу «ще не вірили з радості» (Луки 24:36-41, Деркач). З’явлення Ісуса після воскресіння таки допомогли його близьким послідовникам прийняти факт його воскресіння; навіть апостол Хома був переконаний, що Ісус воскрес (Івана 20:24-29).
Після цього 11 вірних апостолів «пішли в Галілею» (Матвія 28:16; Івана 21:1). Тоді як вони були там, Ісус «з’явився нараз більше як п’ятистам браттям» (1 Коринтян 15:6). Власне про цю ситуацію в Матвія 28:17 згадується, що «деякі сумнівалися». Отже, можливо, що особи, які ще мали сумніви, були серед тих 500 послідовників.
Зверніть увагу на цікавий коментар, який зробив з цього приводу Ч. Т. Рассел, перший президент Товариства Вартової Башти:
«Не було б розсудливо припускати, що хто-небудь з одинадцяти апостолів сумнівався, тому що вони більше не вагалися, були цілковито переконаними і висловлювали це ще до цього випадку. Ми думаємо, що ті, які сумнівалися, мали бути з присутніх на цій призначеній зустрічі «п’ятисот братів», котрі ще не мали жодних контактів з ним після його воскресіння, і ми можемо розсудливо припускати, що вони були набагато слабшими у вірі, ніж апостоли та близькі друзі, з якими Ісус вже розмовляв після свого воскресіння. Фраза «деякі сумнівалися» є доказом неупередженості опису євангеліста. Вона також показує нам, що послідовники Господа не були занадто легковірними, але більш схильними до аналізу і зважування представлених доказів. Ревність, енергійність та саможертовний дух, які проявляли особи, що вірили, дають нам рясний доказ щирості їхньої впевненості у воскресінні нашого Господа, яке вони вважали — і ми вважаємо — наріжним каменем віри в нього. Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра наша даремна,— ми в своїх ще гріхах (1 Кор. 15:17)» («Сіонська Вартова Башта і вісник Христової присутності», англ., 1 травня 1901 року, сторінка 152).
Можна коротко згадати, що спосіб, у який Матвій згадує цей момент, дає нам доказ надійності і чесності Біблії. Якщо б хтось фабрикував опис, він був би схильним помістити деталі, що зробили б його видуману історію правдоподібною. Така особа, мабуть, вважала б, що упущення або очевидні пропуски викликали б сумніви стосовно його фабрикації. Що можна сказати про Матвія?
Він не відчував обов’язку давати детальне пояснення виразу «деякі сумнівалися». Описи Марка, Луки та Івана нічого не говорять про це; отже, якщо розглядати лише Матвієві слова, то може здатися, що йдеться про 11 апостолів, а Матвій був одним з них. Однак Матвій зробив короткий коментарій, не даючи жодного пояснення. Десь через 14 років апостол Павло написав Перше послання до коринтян. У світлі деталі, яку він подав у 1 Коринтян 15:6, ми можемо зробити правдоподібний висновок, що сумнівалися не апостоли, а учні з Галілеї, яким Ісус ще не з’являвся. Тому Матвієві слова, що «деякі сумнівалися», звучать правдоподібно. Вони справді говорять про чесність письменника, який представляє правдивий опис, не намагаючись пояснити кожну дрібницю.