Полегшення для невинних жертв

ОДНИМ із найогидніших злочинів, що може зробити людина, є обряд принесення в жертву дітей. Дехто не вірить, що може існувати такий огидний звичай. Але він є характерною рисою поклоніння фінікійців, що підтверджується численними археологічними відкриттями.

Дітей зі знатних родин спалювали на вогні таким богам, як Танніта та Баал-Гаммон. У Карфагені для бронзової статуї Кроноса приносилися в жертву на вогні діти. Діодор Сіцілійський, історик першого сторіччя до н. е., розповідає, що батькам дітей не дозволялося плакати. Можливо, вважалося, що сльози страждання можуть зменшити цінність жертви.

Якийсь час схожий звичай практикувався неподалік від Єрусалима, в стародавньому Тофеті. Там поклонники танцювали і били в бубни, аби заглушити крики дітей, яких кидали в розжарене черево Молоха (Єремії 7:31).

Єгова страшенно гнівається на тих, хто безсердечно не хоче чути криків болю інших. (Порівняйте Приповістей 21:13). Оскільки Єгова є Богом, котрий співчуває дітям, то він обов’язково включить такі невинні жертви у «воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15; Вихід 22:21—23).