Чи ви не розучились дивуватися?

ЧИ ВИ помічали, що висловлювання письменників Біблії про діла і про риси Бога нерідко спонукують дивуватись? «Я дивно утворений»,— сказав псалмоспівець (Псалом 139:14). «Господи,— написав пророк Ісая,— Ти мій Бог! Я буду Тебе величати, хвалитиму Ймення Твоє, бо Ти чудо вчинив» (Ісаї 25:1). Або пригадайте, як апостол Павло виразив зачудування і благоговійний трепет: «О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого!» (Римлян 11:33).

За «Словником української мови», «подив» — це «почуття або стан, викликані сильним враженням від чого-небудь незвичайного, несподіваного, незрозумілого і т. ін. Надзвичайне здивування від когось, чогось, захоплення ким-, чим-небудь».

Чи ж не приємно спостерігати, як у малюків загоряються оченята від здивування, коли вони бачать, відчувають або чують щось нове? На жаль, з роками багато людей чимраз рідше дивується чомусь цікавому і новому для себе.

Однак письменникам Біблії, чиї слова наведено вище, було властиво пройматися трепетом і глибоким благоговінням. Вони пронесли ці почуття через роки. Як їм це вдалось? Вони зберігали здатність дивуватися завдяки тому, що із захопленням роздумували над творивами Бога. Псалмоспівець молився: «Я згадую дні давні, роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую» (Псалом 143:5, Хом.).

Як добре, що сучасні поклонники Бога вміють дивуватись! А чи вмієте ви? Чи плекаєте ви почуття подиву?