ІНДОНЕЗІЯ
Справжня дочка Сарри
Тіті Кетін
РІК НАРОДЖЕННЯ: 1928
РІК ХРЕЩЕННЯ: 1957
ФАКТИ З БІОГРАФІЇ: виявляючи тактовність, вона допомогла пізнати правду своєму чоловіку, який чинив їй опір. (Розповів Маріо, син Тіті Кетін.)
МОЯ мама була сердечною та доброзичливою людиною і дуже любила Біблію. Коли вона познайомилася з Гертруд Отт, місіонеркою з Манадо (Північне Сулавесі), то відразу погодилась на біблійне вивчення і згодом прийняла правду. Проте моєму батьку Ервіну, який обіймав високу посаду в банку, а пізніше був головою Джакартської фондової біржі, не подобалась новознайдена віра мами, і він чинив їй сильний опір.
Зрештою батько поставив мамі ультиматум, викрикнувши у гніві: «Вибирай: або я, або твоя релігія!» Добре подумавши, мама лагідно відповіла: «Мені потрібний і ти, і Єгова».
Така відповідь обеззброїла батька, і він заспокоївся.
З часом батько став терпимішим, бо любив маму і цінував її за мудрість та проникливість.
Однак мама мріяла, щоб тато служив Єгові разом з нею. Палко помолившись, вона пригадала, що батькові подобається вивчати іноземні мови. Тож вона розмістила скрізь у домі біблійні вірші англійською мовою, пояснивши, ніби вона хоче поліпшити свою англійську. Також мама просила тата слухати її завдання перед виступом у Школі теократичного служіння, і він погоджувався, бо любив слухати різні публічні промови. Тато був гостинною людиною, тому мама спитала в нього, чи може пожити в нас районний наглядач, і отримала дозвіл. Знаючи, що тато з задоволенням проводить час з сім’єю, мама запрошувала його на конгреси. І він ходив разом з нами.
Терпеливість та розсудливість мами поступово розтоплювали батькове серце. Пізніше ми переїхали до Англії. Там батько став відвідувати зібрання і подружився з Джоном Барром, якого згодом призначили в Керівний орган. Того ж року батько охрестився, і це принесло мамі неймовірну радість. Здавалось, що після цього він ще більше почав любити маму.
Скромність, ввічливість і духовність моєї мами зворушували всіх, хто її знав
Деякі з наших друзів порівнюють мою маму з Лідією, надзвичайно гостинною християнкою з І століття (Дії 16:14, 15). Але, на мою думку, вона більше схожа на Сарру, яка охоче підкорялася своєму чоловіку Аврааму (1 Пет. 3:4—6). Своєю скромністю, ввічливістю та духовністю мама притягувала до себе людей. Саме її приклад допоміг батькові прийняти правду. Для мене вона була справжньою дочкою Сарри.