Тріумфальний похід

В Римі в епоху республіки сенат вшановував переможного полководця, дозволяючи йому відсвяткувати перемогу особливим походом. У такому поході зазвичай брали участь музиканти, а за ними йшли чоловіки, які вели тварин, призначених для жертвоприношень. Потім можна було побачити захоплену на війні здобич. Далі вели полонених царів, князів, полководців та їхні сім’ї. За ними йшли інші переможені вороги, заковані в кайдани, а після них — ті, хто мав їх стратити. В кінці їхав сам полководець на пишно оздобленій колісниці. На згадку про такі походи створювалися скульптури і зображення, а також випускалися монети. Крім того, ці події були темою літературних творів і театральних вистав. Апостол Павло згадав про «тріумфальний похід» у двох прикладах (2Кр 2:14; Кл 2:15). Грецьке слово тріамбе́уо, що означає «вести у тріумфальному поході», вживається в Біблії лише двічі.