Наука в школі подружжя
Є БАГАТО курсів для молодих, щоб приготовити їх до подружнього життя. Їх можна назвати школами для подружжя. Але кожна досвідчена одружена особа, яка дивиться на справи об’єктивно погодиться, що з самого подружнього життя можна багато навчитися. Отже це життя можна назвати школою подружжя.
Це не значить, що досвід подружжя є найкращий вчитель. Цілком ні. Боже Слово є найкращий вчитель. Так як сказав Елігу, Божий промовець до Йова: “Хто навчає, як Він [Бог]?” (Йова 36:22) Але подружжя дає численні нагоди застосовувати закони і принципи, які Боже Слово навчає. Воно помагає нам бачити їхню цінність, їхню розсудливість, їхню справедливість і їхню мудрість.
Так, коли дві особи справді люблять одна одну і хочуть мати успіх у їхньому подружжі, то вони можуть навчитися багато від своїх власних досвідів. Не без доброї підстави кажуть, що “медовий місяць є короткі періоди застосовування, а подружжя довгі”. Спроможність пристосовуватися до нових обставин є одна з головних наук, яку можна навчитися від подружжя. Але так як науковці зауважили, людська здібність пристосовуватися є майже безмежна.
Закохані молоді думають, що подружжя це є постіль із роз (легке щасливе життя). І це може бути так. Але навіть коли воно і є так, то пам’ятайте, що рози мають колючки. Коли подружжя має більше колючок ніж роз, то деякі хочуть закінчити його. Але так як Ісус показав, тільки перелюб дає невинній особі здорову основу на розвід, із правом знову дружитися.— Мат. 19:8, 9.
Хоч у шлюбі дві особи стають нібито одним тілом, то вони не тільки є протилежної статі, але можуть мати і протилежну натуру або характер. У них можуть бути різні погляди, один розумовий, а другий емоційний. І тоді часами слабість або обмеження може спричинити трохи розстроєння. І часом заходить суперечка. Дві особи не завжди хочуть ту саму річ у той самий час.
Біблія, підручник для подружжя
Бог Єгова, Автор подружжя, постачив підручника для подружжя, Його Слово Біблію. Вона каже, що Бог створив чоловіка і дружину бути додатком один одному, а не змагатися одно проти одного: “Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч подібну до нього” (бути додатком йому).— 1 Мойс. 2:18.
Отже в подружжі мужчина має нагоду навчитися як стати правдивим чоловіком, як стати мужнім, надійним, захисним, брати провід, бути постачальником і любити свою дружину. А Дружина, по другій стороні, має нагоду навчитися як виконувати жіночу ролю, як бути додатком для її чоловіка. Це значить, що вона мусить бути покірна, бо Боже Слово каже: “Не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка”. Однак чоловік є під наказом любити її, так як він любить своє власне тіло.— 1 Кор. 11:9; Ефес. 5:33.
А що біблійні принципи справді діють на добро можна бачити з того, що раз-у-раз, напружені подружжя, які вже майже розпадалися були врятовані застосовуванням цих принципів. Наприклад, у Бермуді була жінка, якої подружжя майже не розпалося в часі коли один свідок Єгови відвідав її. Через студію Біблії про ролю чоловіка й дружини в подружжі, вона тепер має щасливе споріднення з своїм чоловіком. Подібно, в Данії, два Свідки, працюючи від дому до дому, зустріли жінку, яка була готова покинути свого чоловіка, хоч у них було троє маленьких дітей. Їх обох заохочувалося застосовувати біблійні принципи щодо подружжя в їхньому житті, і в наслідок цього подружжя також було врятоване. Вони тепер є щасливі. Так само в Франції, дружина й мати була готова покинути свого чоловіка тому, що він дуже пив і мав вибухливий темперамент. І біблійні принципи знову спасли це подружжя та створили щасливу родину.
Біблія навіть дуже докладно описує свою пораду одруженим. Вона заохочує дружин бути скромними, не дуже журитися про зовнішній вигляд, і не розносити пліток. Вона дає пораду чоловікам поводитися з своїми дружинами із знанням, “приписуючи їм честь” як слабішій посудині. Вона також наказує чоловікам і дружинам віддавати одне одному подружню любов.— 1 Пет. 3:1-7; 1 Кор. 7:3-7; 1 Тим. 2:9, 10; 5:13.
Навчаючись як терпіти
Як подружнє життя може помогти нам навчитися біблійних принципів? Наприклад, відчуваючи обов’язок зробити подружжя успішним і що ми дружимося ‘на краще або на гірше’, ми можемо навчитися вартість витривалости, характерна риса, яка є потрібна всім християнам. На острові Ґваделуп жив чоловік, якому його невіруюча дружина почала дуже противитися тому, що він став свідком Єгови. Щоб знеохотити його і перешкоджати йому йти на зібрання Свідків, вона не хотіла приготовляти йому обіди, не хотіла прати, прасувати, ані направляти його одяг. Днями вона не говорила до нього. Але розвиваючи рису витривалости і прохаючи допомоги від Єгови молитвою він терпеливо переносив усе це. А як довго? На протязі двадцять років, після якого то часу вона змінилася. Сьогодні він радіє, тому що терпів, бо його дружина тепер має ту саму надію на Боже царство, що і він.
І був один американець, який почав цікавитися студією Біблії. Його дружина, яку він дуже любив, почала страшно противитися. Не хотівши розбити подружжя він терпів. І як він терпів! Вона дуже докучала йому, коли він хотів студіювати Біблію і не давала йому спати ночами, щоб перевтомити його. Вона вдавала, що є хвора, і він майже витратив усі свої гроші на лікарів. Вона також погрожувала спалити їхній дім і відібрати собі життя якщо він не перестане студіювати з Свідками. Тоді вона почала кидати посуд на нього. Але кінець кінцем вона змінилася — і так сильно, що вона і її чоловік обоє охрестилися на Свідків в той самий час. Чи він навчився щось від свого подружжя? Певно, що так — витривалости, довготерпіння і самоконтролі!
Навчаючись як більше покладатися на Єгову
Багато неодружених осіб не люблять думати про відповідальності й тягарі, які приходять із одруження. Але з одного боку, це можна вважати за перевагу в подружжі, бо чоловік може розвивати свою мужність, коли буде приймати відповідальності. Коли відповідальності збільшуються, то мудрий християнин навчається як більше покладатися на Єгову. А не маючи здібности передбачити майбутність, він мусить лишати справи в руках Єгови.
Закохана молода особа можливо сподівається, що люба особа буде цілком розуміти її, так, що зможе завжди покладатися на неї, ділитися з нею і дістати допомогу для своїх тягарів. Але це є не завжди так. Часами ми не можемо дістати співчутливе розуміння, бо особа можливо не оціняє наших тягарів, або тягар може бути такий, що ним не можна поділитися. Людина дізнається, що хоч вона є одружена, то вона таки далі потребує ‘покладати всю журбу на Єгову, бо Він опікується тими, що служать Йому!’ — 1 Пет. 5:7, НС.
Коли ми можемо зробити це, тоді можна признати так, як сказав один щасливо одружений батько трьох гарних діточок: “Якщо б я знав про відповідальності, клопоти, проби і розстроєння, які приходять із подружжям, то я б ніколи не одружився. Але я є такий радий, що я не знав про їх, бо тоді я не зазнав би благословенства, які приходять від любови вірної дружини і трьох гарних, добре вихованих і щасливих дітей”.
Навчаючись бути розсудливим
Ще одна характерна риса, яку подружжя може навчити нас — якщо ми хочемо навчитися — є як бути розсудливим. Часто це значить робити поступку або поступатися. Цікаво зауважити, що грецьке слово, яке переводиться “розсудливий” в Якова 3:17, НС, де є сказано: “Мудрість, що зверху є . . . розсудлива”, є епіекес, що буквально значить “поступатися”.
Чоловік і дружина можливо люблять різну музику. Одно можливо любить класичну, а друге популярну; одно можливо любить тиху музику, а друге голосну. Справді, що у цій справі можна знайти щось, що буде задовольняти обох. Або деколи зайде суперечка про вакації. Чоловік можливо хоче кудись поїхати подивитися; дружина схоче відвідати своїх родичів. Бути розсудливим значить змінювати вакації, або зробити якийсь інший розпорядок, у якому кожне мусить поступитися.
Бути розсудливим також значить поступатися в бажаннях зважаючи увагу на практичніші речі. Можливо дружина любить ходити до ресторану на обіди; а чоловік хоче їсти вдома з економічного розрахунку. Можливо вони не можуть часто ходити до ресторану на обіди, але може вони зможуть позволити це час від часу. Бути розсудливим не значить, що завжди треба погоджуватися, ані, що ми завжди мусимо мати так, як ми хочемо. Далеко краще є не вимагати приємностей якщо хтось мусить терпіти через них. Так робити було б нерозсудливо і нелюблячо.
Покірність — ще одна наука
Ще одна характерна риса, яку можна навчитися, з подружжя, є покірність. Якщо дружина, бувши дівчиною, не мешкала в домі свого батька, то вона можливо навчилася бути досить незалежною, вільна робити свої власні рішення. Але як заміжня жінка вона тепер мусить коритися своєму чоловікові. Якщо вона навчиться такої покори, не примусово, але добровільно, то вона дійсно навчиться правдивої покірности. Вона можливо була покірна ще дівчиною, але коритися чоловікові вимагає ще більшої покори.
Чоловік також може навчитися покори від подружжя. Він можливо гордує своїми здібностями або знанням, а потім дізнається, що його дружина перевищує його в цьому. Або вона можливо засоромить його за якусь помилку в суспільстві. Покірність поможе йому не дуже сердитися в такому випадку. Так, ради вашого подружжя, “майте покору один до одного”.— 1 Пет. 5:5.
Зростаючи в несамолюбстві
Одружені люди мають кожну причину рости в несамолюбстві. Подружжя постачає багато нагод розвивати несамолюбство і дає багато нагород для тих, які будуть практикувати це. Через успадковану недосконалість наш напрям є бути самолюбним, думати лише про себе. Але доказ любови є перше думати про інших. Біблія вказує чоловікам приклад, який дав Ісус Христос, віддавший своє життя за свою молоду, християнький собор. Це значило, що він любив її більше ніж себе. Він сказав, що більше щастя давати як брати; і правдивість цих слів може доказати кожна щасливо одружена пара. Так як ми вже зауважили, подружжя не є розпорядок потішати і задовольняти себе, але також дає нагоду потішати і задовольняти іншого.— Ефес. 5:25; Дії 20:35.
Апостол Павло підкреслив цей принцип у своїй пораді чоловікам, кажучи: “Хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його”. (Ефес. 5:28, 29) Ми не можемо відкинути цей принцип. Чоловік і дружина є так близько з’єднані, живучи разом, споживаючи їжу разом, відпочиваючи разом, і так далі, так, що розумовий, емоційний і фізичний стан одної особи мусить впливати на другу. Отже до тієї міри до якої чоловік розумно і любо старається потішити свою дружину і буде успішний, то до такої міри її щастя буде відбиватися на ньому.
І звичайно зворотне є також правда. До такої міри, що дружина розумно і любо старається потішити свого чоловіка і буде успішна, то до такої самої міри його щастя буде відбиватися на ній.
Боже Слово радить: “Не обманюйте себе; — Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне”. (Гал. 6:7) Чи одна особа є байдужа, не відчуває, не бачить потреби, клопотів, почуття, бажання або добробуту іншої особи? Якщо так, то хоч скривджений проти якого він грішить буде примушений терпіти, то незабаром винна особа скоро чи пізніше також потерпить. Заплата можливо прийде в напруженому спорідненню, у байдужости і нечутливости, або і в серйозних психічних наслідках.— 2 Кор. 9:6.
Ісус сказав Петрові прощати, не сім разів, але сімдесят сім разів. У подружжю можливо треба буде навіть ще частіше прощати. Але робити це дасть щастя прощаючому і прощеному.— Мат. 18:21, 22.
Справді, подружжя є школа в якій можна багато навчитися. У подружжю є багато нагод застосовувати біблійні принципи, і це поможе нам набувати більшої мудрости з переходячими роками. Ті, що вже роблять так дістануть велику нагороду — спокою розума, задоволення і щастя, а понад усе, похвалу від Автора подружжя, Бога Єгови.