Чи хтось може несвідомо поклонятися Сатані?
КРІМ тих кількох “Сатаністів”, які явно поклоняються Сатані Дияволові, є ще інші, які навіть не знають, що вони поклоняються йому.
Коли ми звернемось до Біблії, то нам легко бачити небезпеку цього. Біблія каже: “Ввесь світ лежить у силі лукавого”, і “Бог цього ладу засліпив розум невіруючим”. (1 Ів. 5:19; 2 Кор. 4:4, НС) Вона також каже нам, що один з головних Сатанських хитрощів є обман.— 1 Тим. 2:14; Об. 12:9.
Оскільки Біблія каже, що Сатана є “богом цього ладу”, то це значить, що він має велику силу в політичних, комерційних і суспільних справах цього світу. В його боротьбі проти Бога, він мусить мати під своєю контролем деяких впливових осіб, іначе він не міг би підтримувати такий зорганізований опір проти правди й освідомлення людей про Божі наміри.
Чи це ж було б на користь Сатані мати кожного під його контролею в цілком приниженому, розпустному або божевільному стані через навіження демонами? Очевидно, що ні. Таж більшість осіб не схиляються до таких крайностей. І це не було б відповідне наміру Сатани, щоб всі признали, або навіть знали, що вони поклоняються Дияволові. Будучи облудним, то він напевно воліє мати інтелігентні і здібні особи, які хоч і мають його самолюбного духа, принаймні мають вигляд шановних і принципових осіб. А чому це так? Тому, що такі особи будуть мати більший вплив та приваблювати інших товаришувати з ними.
А як особа, яка вірить, що вона служить Богові, може потрапити під контролю Сатани й дійсно поклонятися йому?
Дух незалежности
Особа може бути релігійна. А в той самий час може думати, що Біблія вже є “старомодна” або навіть ігнорувати її. Вона може відкидати біблійні рівні і буде встановлювати свої власні відносно того, що є добре, а що є зле.
Приклад цього відношення маємо в сперечанню одного “мужоложника”, який писав у часописі Нью-Йорк Таймс (анг. мові). Він сказав: “ ‘Моральний’ і ‘неморальний’, це є судові вислови, які стосуються до часу, місця і потреб більшости. Наприклад, різні громади й доби вважали протисемітізм (ненависть до жидів) і проти-чорні програми моральними, а інші не погоджувалися з цим”.
Навіть вбивник може вважати себе моральним. Але цей довід “мужоложника”, як приклад, виразно виражає духа саморішення описаного попередньо. Він відкидає Божий закон відносно мужоложства. (1 Кор. 6:9, 10; 3 Мойс. 18:22) Замість доказати, що такий напрямок саморішення є правильний, цей довід дійсно показує навпаки, чому особи або цілі суспільства, дійсно є нездатні визначати стандарти, згідно яких людина може жити.
Отже, хто може рішити це? Лише Бог, Який добре знає природу людини. Лише Він є кваліфікований давати вказівки Своєму твориву, як вони повинні поводитися.
Сьогодні не бракує духа саморішення, з його розподілами та особами, які вимагають необмеженої незалежности. Можливо вони не знають цього, що це була та сама основа на якій Адам і Єва збунтувалися проти Бога. Цей дух спричинив їхній бунт та відчуження від Бога і приніс смерть на людську расу. Гріх, який вони вчинили коли з’їли заборонений Богом плід, можливо здавався дуже малим вчинком. Малий сам в собі, так, але величезний в значенню і наслідках.
У цьому змісті зауважте, що Єрусалимська Біблія (анг. мові), в примітці про 1 Мойсея 2:17 каже про дерево знання добра й зла, якого плід перша людська пара з’їла:
“Це знання є привілей, якого Бог тримає Сам для Себе і якого людина, через свій гріх, може використати, 3:5, 22. Отже це не значить всезнання, якого грішна людина не посідає; і це не є моральна діскрімінація, бо негрішна людина вже мала його і Бог не міг відмовити його доцільній особі. Це є сила рішати сама собі, що є добре, а що лукаве і поводитися за своїм рішенням, заявлення до цілковитої моральної незалежности, якою людина відмовляється признати свій стан як створене єство. Перший гріх був напад на Божий суверенітет, гріх гордости. . . .
Своїм нападом на Божий суверенітет, кого Адам і Єва наслідували й кому вони служили? Кого вони вважали за розумного і більш гідного покори від Бога, і таким чином поклонялися йому? Чи це не був Сатана Диявол, який звів Єву в її поганий напрямок? — Ів. 8:44; 2 Кор. 11:3.
В дійсності, особа, яка добивається цілковитої незалежности, закладаючи свої власні рівні, не хоче признати, що вона є створене єство, твориво Створителя. Однак, така особа ніколи не уникне факту, що вона мусить коритися багатьом законам, включаючи фізичні й моральні. Коли вона старається відкидати ці закони, то вона тоді попадається в клопіт із природними силами, яких наслідок буде хвороби або нещастя. Або, вона втручається в справи інших, і тоді зустрічає клопіт.
Прославляє людиною-вироблену мудрість
Це помилка думати, що ці маленькі групи, які проводять дикі, розпусні обряди в ім’я Сатани, є єдині, які поклоняються Сатані. Поклонники Сатани кажуть, що їхня релігія є ‘релігія тіла’. Інші можливо не беруть участи у тілесній розпусті. Але такі особи можливо будуть зосереджуватися над своєю власною волею, вихвалюючи свою власну мудрість. Або вони можливо будуть уповати на мудрість інших осіб, будуть наслідувати її, не звертаючи уваги на Божу волю і рівні, так як вони знаходяться в Біблії. Цим вони перемінюють себе, або людську мудрість в бога. Не маючи усвідомлення, така особа дійсно може заперечувати Божий суверенітет над нею і робить себе коріснішим знаряддям Диявола, ніж явний ‘поклонник Сатани’.
У Римлян 6:16 є сказано ясно: “Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, — або гріха на смерть, або послуху на праведність”? Розбещена чи ні, особа, яка зневажає Боже Слово виконує волю Диявола, Божого противника.
А які є деякі пастки, що можуть схопити когось, що вірить і покладає надію на людську мудрість? Особа, що відкидає біблійну науку, що царство Боже поправить несправедливість може стати втягнена в якусь “рівноправну” групу, політичний конфлікт, або в щось подібного, яке виринає з людського думання. Або, відкидаючи пораду Біблії любити свого ближнього, вона може прийняти відношення, що ‘кожний дбає за себе’ і буде наслідувати цілком самолюбний, матеріялістичний спосіб життя.
Брати участь у таких справах відверне особу від Бога і вона не зможе прийняти доброї новини про Боже царство.— Як. 4:4.
До цього ще маємо теорію про еволюцію. Тут маємо ще одну людську філософію, яка не знаходить жодної підтримки в Біблії. Особа, що приймає таку філософію може бути щира. Але вона повинна запитати себе. До чого це може довести мене? Ця теорія заперечує існування інтелігентного Творця і заперечує відповідальність до Його праведних рівнів. Така віра ставить нас проти Бога.
Де релігії так званого Християнства стоять
З вищезазначеного доказу можна бачити, що хтось може бути членом одної з багатьох релігійних сект так званого Християнства, навіть буде заявляти поклонятися Богові і наслідувати Ісуса Христа, однак, незнано може дійсно служити Дияволові. Про цей факт згадалося в статті, яку написав релігійний редактор журнала Міамі Herald із 11-го липня 1970 р., кажучи:
“Деякі читачі, які прочитали статтю [надрукована раніше] про Церкву Сатани, були дуже потрясені, коли довідалися про статеві вчинки і висловлення подібних поглядів. Одначе в минулих трьох місяцях такі ‘ортодоксальні’ християнські секти, як Об’єднана Пресвітерянська Церква, Лутеранська Церква Америки, і Об’єднана Церква Христа надрукували статті подаючи різні ступні похвали зносин поза подружжям і мужоложство.
“Двоє з цих сект видають журнал для керівників церковної молоді і в недавньому числі помістили статтю про ‘залицяння і пестощі на забавах’, який то вчинок похвалюють кажучи, що це є здорове відношення до статевого розвитку серед підлітків”.
“. . . Майже всі секти почали класти великий наголос на давання людям більше харчів, одягу, приміщення і здоров’я, щоб втішатися життям [і цим нехтують духовність та освіту людей із Слова Божого].
“Деякі люди вважають це за поклоніння Сатани, тому що Сатанська Біблія вчить, що ‘людина, тварина, є божество для Сатаніста’ і намір релігії є зробити людину щасливою через задоволення всіх її фізичних бажань”.
Маючи ці факти на увазі, дописувач виносить заключення: “Ми всі може є більш поганськими, ніж ми хочемо признати!”
Дійсна свобода знаходиться в службі Богові
Якщо ми справді хочемо служити Богові, то ми мусимо вірити те, що Він каже про Його спосіб завести мир, здоров’я і задоволення життям. Ми також мусимо розуміти правдивість того, що розумний письменник книги Екклезіястова сказав про теперішній лад в якому ми живемо, а це, “покривленого не направиш”. (Еккл. 1:15) Так, цей лад є так переповнений самолюбством, що його вже неможливо поправити або відкупити. На доказ цього, подумайте про чим раз зростаючий злочин, убогість, забруднення і наркотики.
Отже ті, що приймають правду з Божого Слова признають, що лише мудрість від Бога може провадити людство правильним шляхом, а не мудрість, що є “земна, тваринна”, яку проводять демони, тому “демонська”. (Як. 3:15, 16) Вони мають надію, що Месіянське Боже царство знищить Сатану і тих, які виявляють його духа. Вони вповають і вірять, що лише це може направити людські справи.
Апостол Павло вказав наперед, коли “створіння саме буде звільнене від поневолення до зіпсуття і отримає славну волю дітей Божих”. (Рим. 8:21, НС) Незалежність від Бога не приносить правдивої свободи, ані щастя. Чи ж це не правда, що “любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість” роблять життя вартісним? Відносно цих речей, апостол каже, “немає закону”. Це є плоди духа Божого й їх можна практикувати без обмеження. Це є правдива свобода, і нею навіть тепер можна втішатися.— Гал. 5:22, 23.
Чи це не є свобода, яка виповнить бажання вашого серця? Коли будемо навчатися цих добрих речей з Божого Слова і будемо практикувати їх, під проводом Божого духа, то ми зможемо поставити себе в ряд до життя в Божому новому порядку, коли ці гарні прикмети запанують над справами всього людства. Так, таким чином ми можемо стати в ряд, щоб втішатися “славетною свободою Божих дітей”. Немає більшої свободи і честі ніж та, що приходить коли ми стаємо дітьми Творця і Власника всесвіту.— Пс. 19:8-12.
Але, навіть тоді, коли ми сердечно приймемо Боже Слово за нашого провідника життя, то чи ми є ще в небезпеці, що Божий противник зможе вживати нас?