“Слово Твоє правда”

Чому діти вмирають?

СМЕРТЬ дитини, не робить різниці, який є її вік, є дуже боляче для родичів. Її життя, що лише почалося і кінчається так раптово, місяці вагітности, болі при породі, теплий догляд даний маленькій дитині за перших днів її життя, все це здається порожнє, без наміру, змарноване. Не диво, що сумні родичі питають: “Що тут сталося?”

Родичі, які втратили дитину не завжди є задоволені поясненням, що діти вмирають із тих самих причин, що старші, а це від хворіб, випадків, можливо природних хиб або в часі убогости, з недоїдання. Діти виглядають такі невинні і багато родичів відчувають, що якимось способом такі смертельні випадки повинні обминати їх. Яку відповідь Біблія дає на це болюче питання?

Боже Слово звертає нам увагу до основної причини на смерть, кажучи: “Через одного чоловіка [Адама] ввійшов гріх до світу, а гріхом смерть, так прийшла смерть у всіх людях через те, що всі згрішили”. (Рим. 5:12) Але, чи новонароджені або дуже молоді діти мають такий смертельний гріх у собі? Біблія показує, що так. А як? По спадщині. Так як сказав надхнений псалмоспівець: “Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя”. (Пс. 51:7) Ану побачимо як це виходить.

Історичний запис у першій книзі Мойсея показує, що перший чоловік, Адам, вибрав бунт проти Божого закону. Наші перші родичі бувши відрізані від доброго споріднення з їхнім Творцем увели почуття вини, неспокою, небезпечности і сорому. (1 Мойс. 3:1-13) Неминучо це дуже пошкодило їхній системі, тому що в них не було ніякої ‘вбудованої терпимости’, яка б стримувала злочин. Так як є добре відомо, шкідливі хвилювання дуже погано впливають на хімічні дії в людському тілі. Це також буде правда щодо першого чоловіка і його дружини. Їхні органи і функції тіла для розмноження можливо також були ушкоджені. У кожному разі, з самого початку діти родилися зі слабостями. Бувши грішні від дня свого народження, вони не могли зустріти рівнів досконалости, яких Єгова мав намір для людей. Так як зауважив вірний Йов: “Хто може вивести щось чистого з нечистого? Нема нікого”.— Йова 14:4.

Крім цього, оточення може впливати на людське життя і здоров’я. Не бажаючи бути під Божим законом, Адам і Єва втратили божественний провід. Через це вони мусіли вчитися випробовуванням і помилками. Правдоподібно, що неправильний розсудок і способи покорили їх з їхніми нащадками і впровадили їх у ще більші клопоти, які стягнули ще більшу ментальну, хвилюючу та фізичну напругу та ушкодження, навіть так як є сьогодні.

Кінець кінцем гріх, який відчужив Адама й Єву від Бога Єгови довів до їхньої смерти. Вони не посідали безсмертність. Їхнє життя залежало від Бога. Це не була собі справа постачання достатньої їжі, води і повітря. Так як Ісус Христос сказав: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих”.— Мат. 4:4.

Так, щоб Адам і Єва могли далі жити, то треба було, щоб Бог підкріпляв їхнє життя. Якщо б вони були слухняні, то їхнє тіло жило б вічно і через Божу підкріпляючу силу. Доказ цього знаходимо в тому, що Адам жив 930 р., хоч Бог дозволив його тілу розпадатися.— 1 Мойс. 5:5.

Отже, смерть усіх людей, з дітьми включно, можна дослідити до того першого переступу Божого закону, себто до гріха. Людина є так створена, що може жити лише коли буде коритися призначеним законам Творця. Порушення якого-небудь із цих законів буде мати поганий вплив на тіло і може довести до смерти. Наприклад, особа, що не дістає досить відпочинку і не має доброго живлення з часом ослабне, захворіє і помре. Наслідок є такий самий, коли вона порушує моральні закони.

Божий незмінний закон є “заплата за гріх — смерть”. (Рим. 6:23) Чи ж Творець повинен змінювати Свій закон відносно новонароджених або малих дітей? Правда, що новонароджені немовлята не можуть свідомо порушувати божественні закони. Однак тому, що навіть маленькі діти можуть ставати ‘розпещені’, або ‘вибухати гнівом’ у маленький спосіб показує, що вони вспадкували гріх. Біблія каже: “Всі згрішили, і позбавлені Божої слави”. (Рим. 3:23) Як дитина росте, то правдивість цих слів стає все більш ясніша. Чи ж Бог повинен, через нібито невинність дитини в часі народження, чудово зберігати її життя від хворіб та інших причин смерти аж поки вона не доживе часу, коли сама зможе виявити вспадкований гріх? Емоційний потяг можливо спонукував би нас вірити в це, але Бог держиться Своїх праведних рівнів і законів. Одначе, з любови Він зробив розпорядок, який повинен гріти серця сумних родичів. А який же це розпорядок?

Це є надія на воскресіння. Коли Син Божий був на землі, Він сказав: “Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують і повиходять”. (Ів. 5:28, 29) Факт, що Бог Єгова підтримував Свій закон про заплату за гріх і доказався правдивий Своїм праведним рівням запевняє нас, що ми можемо надіятися на Його обітницю про воскресіння.

Через цю надію на воскресіння правдиві християни не сумують занадто над смертю їхніх любих. Вони не ‘сумують так, як інші, що надії не мають’. (1 Сол. 4:13) Вони радіють, що їхні діти вернуться назад до життя під царством Божого Сина і дістануть нагоду жити вічно. Знання, яке вони мають заспокоює їх, що їхні діти, які сплять сном смерти не будуть пошкоджені вічно.

Це також заспокоює їх знати, що скора смерть можливо зберегла дітей від великих клопотів та страждання, колишнього і теперішнього часу. Йов мав таке почуття відносно смерти дітей, коли порівнював її з його власним мізерним станом, кажучи: “Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер? . . . Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок [у смерті]”.— Йова 3:11-13.

Розуміючи, що це переступ Божого закону стягнув смерть і її смуток, чи ж ми не повинні старатися пристосовувати наше життя до Божих праведних вимог на життя? Певно, що ми ніколи не схочемо навмисно бунтуватися проти божественного закону так, як зробили Адам і Єва, на свою власну шкоду і шкоду їхніх нащадків. Хоч ми далі бачимо заплату за гріх, навіть у маленьких дітях, то ми повинні дуже радіти надією про воскресіння, все оціняючи, що послух до Божих наказів — це дорога до життя.