Куди сучасна католицька наука прямує?

ДОБРЕ було сказано: ‘Нічого не стоїть на місці. Все рухається або вперед або назад. Обставини або поліпшаються або гіршають. Отже дуже вчасно можна поставити питання: Куди біблійна наука Римо-Католицької Церкви прямує сьогодні — вперед чи назад?

Про те, що сучасна католицька наука змінюється є всім відомо. Дійсно, її зміни витворили кризу в Римо-Католицькій Церкві. По одній стороні маємо тих, що дуже противляться цим змінам, а по другій, нетерплячих, тому що зміни не є більші й не приходять скорше. З огляду цього стану не дивно, що Єзуїтське видавництво Америка (з 9-го травня 1970 р.a) відчуло потребу зауважити: “Католик[и], які виросли у вчорашній церкві тепер задихаються і моляться та спотикаються в релігійному стані, якого характеризують непевність, незгода і переполох”.

А особливо цей напрям можна бачити в католицькій науці без віри в надхнення і вірогідність Писання. І це, можна додати, є найсерйозніша точка сучасної зміни і повинна тривожити всіх практикуючих католиків, які далі вірять, що Біблія є надхнена.

Чи Мойсей написав перших п’ять книг?

В англійській мові слово “Пентатюк” значить перших п’ять книг Біблії: від Першої до П’ятої Мойсеєвої. Хто написав ці книги? Не лише самі ці книги і століття жидівської традиції приписують писання цих книг Мойсейові разом із іншими книгами Єврейського Писання, але і Ісус та його апостоли. Отже в 2 Мойсея 17:14, 4 Мойсея 33:2 і 5 Мойсея 31:9 знаходимо заяви показуючи, що Мойсей написав або діставав наказ писати їх. Між іншими частинами Єврейського Писання, які показують, що Мойсей передав Закон, маємо Ісуса Навина 1:7, 8; Суддів 3:4 і 1 Царів 2:3. Ісусові слова перед жидівськими противниками: “Коли б ви Мойсеєві вірили то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він”, показують, що Ісус вірив, що Мойсей написав ці книги в Біблії. (Ів. 5:46) І ми знаходимо, що перша християнська урядова установа, коли зійшлася в Єрусалимі розбирати такі питання, як обрізання, також віддали Мойсейові честь, кажучи: “Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах”.— Дії 15:21.

Був час, що католицька наука погоджувалася з вищеданим. Тому то Новий Католицький Словник (анг. мові) (1929 р.) каже: “Перших п’ять книг Біблії” були “написані [коло] 1400 р. перед Христом. . . Постійна традиція, жидівська й християнська завжди твердила, що Мойсей написав цих п’ять Книг. . . Але є цілком правильно признати, що Мойсей вживав попередні існуючі записи, яких він помістив у своїм творі”. Інше видавництво, яке показує, що Мойсей написав перших п’ять книг є Католицька Біблійна Енциклопедія, Старий Заповіт (анг. мові), далі каже: “Пентатюк . . . у свойому переданні був збережений від помилок у справах віри і моралів божественним проведінням”.

Але не так, каже сучасна католицька наука. Єрусалимська Біблія (1966 р.) Джером Коментар Біблії (1968 р.) і Нова Католицька Енциклопедія (1967 р.) показують, що на них впливав Велгаузен, німецький вчений, який не вірив у надхнення Біблії й якого теорії все більше і більше доказуються бути нездоровими. Але, як хтось може вивести здорову теорію, коли він починає з упередженням? Так робить Велгаузен кажучи, що кожна релігія має людський початок.

Отже, щодо цих Мойсейових п’ятьох книг надхненого писання сучасна римо-католицька наука поступила назад. (Дальший доказ, що перших п’ять книг Біблії є надхнені можна знайти в підручнику Допоміжник для Розуміння Біблії (анг. мові), ст. 1283 і 1284.)

Що сказати про книгу Йони

Немає ніякого сумніву, що книга Йони розказує про деякі надзвичайні події. Але в ній немає нічого такого, щоб освічена віра не могла прийняти. Підтримуючи її вірогідність та історичність маємо наступні фактори:

(1) Стародавні євреї прийняли цю книгу за надхнену й історичну.

(2) Книга Йони, вживаючи подібний стиль, що знаходиться в чотирьох інших ‘малих’ пророках, починається висловом: “Слово Єгови почало появлятися до . . . .’— Осії 1:1, НС; Йоіла 1:1; Мих. 1:1; Соф. 1:1.

(3) Найсильніший доказ, одначе, дає Ісус Христос. Повторно він відносився до історії про Йону, так як можна бачити з Матвія 12:39—41, де він два рази згадує про нього, і у Матвія 16:4 Він сказав: “Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син людський у серці землі”. І не сумніваючись, що Йона міг переконати людей Ніневії покаятися, Ісус далі сказав: “Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона”.

Католицькі вчені більше як половину століття тому вірили подібно, бо Католицька Енциклопедія (1910 р.) (анг. мові), Том 8, ст. 498, каже: “Католики завжди вірили, що книга Йони була фактична. . . . Причини чому традиційно приймалося історичність Йони є: 1. Жидівська традиція. . . 2. Авторитет нашого Господа.— Католики вірять, що ці причини відбирають всі сумніви про історичність Йони. . . . Христос не розрізняє між історією цариці півдня Шеви, а Йоною (побачте Мат. 12:42). Він кладе таку саму історичну цінність на книгу Йони, як на [Першу] книгу Царів. Такий є найсильніший доказ, якого католики дають чому вони так твердо вірять, що історія Йони є фактична. 3. Авторитет Отців.— Ніколи не наводилося ані одного Отця, який би доказував, що Йона є собі лише байка, а не факт”.

Але щодо книги Йони сучасне недовірство перемогло сучасних католицьких вчених. Тепер вони кажуть, що книга Йони є лише “фантастична казка”, а не вірогідна історія. Вони насміхаються з тієї книги, так як робить Єрусалимська Біблія називаючи її “чудна пригода” про “послідовність практичних жартів, яких Бог наводив на Свого пророка . . . цілу історію розказується з явною іронією” і “її намір є забавляти і навчати”. Але Ісус не уважав її жартом; він серйозно говорив про неї. Отже хтось може питати: Чи ці сучасні критики мають якийсь доказ на свої погляди? Цілком ні! Вони мають лише видумані теорії підтримати свої протилежні погляди, що Бог може виконувати такі чуда! Ясно є, що сучасна католицька наука іде назад, замість йти вперед, коли противиться ясним заявам Ісуса Христа, який підтримує історичність книги Йони.

Що сказати про Пісню Пісень

Ця біблійна книга в своїм початковім вірші каже: “Соломонова Пісня над піснями”. Щоб підтримати цю заяву Вступ до цієї книги в Сонціно Єврейській Біблії каже наступне: Цар Соломон справді був писатель багатьох пісень. (1 Цар. 4:32) Сама книга кілька разів згадує про царя. Хоч деякі заявляють, що особливість мови натякає на пізніший час, факти показують, що “такий погляд. . . не має здорової основи. Вкоротчена форма спорідненого займенника [вона або єврейське — ша-замість ‘ашер’], що часто знаходиться в цій книзі . . . також знаходиться в таких найдавніших біблійних книгах”, як 1 Мойсея і Суддів. І дальші заперечення, що Соломон не є писатель книги, також “не мають основи”.

Католицькі вчені вже більше як шістдесят років тому наводили більше доказів, що Соломон був писатель цієї книжки. Католицька Енциклопедія (анг. мові), Том 3, ст. 305, каже: “Ця Пісня містить докази Соломонової любови до природи [1 Цар. 4:33] (вона містить двадцять одну назву рослин, а п’ятнадцять тварин), краси і мистецтва та царські розкоші”. І Католицька Біблійна Енциклопедія зауважує, що багато різних доказів цієї книги показують, що вона мусіла бути написана перед розділом царства в часі Соломонового сина Рехав’ама.

Одначе, тут знову сучасна католицька наука вибирає відкидати всі ці докази і приймає теорії сучасного недовірства і критику, які сумніваються, що Соломон написав цю книгу. Вона знову вибрала стати по стороні мудрості цього світу, ‘що є глупота в Божих очах’ — замість вірити в надхнення Біблії й її божественне збереження.— 1 Кор. 3:19.

Більше як один писатель книги Ісаї?

Ще один приклад як сучасна католицька наука відступає від віри в надхнення, вірогідність і божественне збереження різних книг Біблії можна бачити в тому, що вона поступає разом із сучасними безвірними вищими критиками, які кажуть, що було троє або більше “Ісаїв”. Так як ці критики кажуть, один “Ісая” написав розділи 1 до 39, другий написав від 40 до 55, а третій написав розділи 56 до 66.

Але такий погляд неможливо згармонізувати з рештою Біблії. Вона сама показує, що цілу книгу написав один чоловік, що називається Ісая. Наприклад, Матвія 3:3 каже, що Ісаї 40:3 написав “пророк Ісая”, так як показує Матвія 4:14—16, що слова в Ісаї 9:1, 2 написав той самий Ісая. Подібно Ісаї 6:1, 10 і 53:1 приписується “пророкові Ісаї” в Івана 12:38—41. Апостол Павло в листі до Римлян 10:16 подібно показує, що пророк Ісая написав слова в Ісаї 53:1. І в Луки 4:17 ми читаємо, що Ісусові подали “книгу пророка Ісаї” і він прочитав слова, що знаходяться в Ісаї 61:1, 2 і пристосував їх до себе. Тут можна навести ще багато інших прикладів, щоб показати, що писателі Біблії вірили, що один пророк Ісая написав так званих три частини книги Ісаї.

Сувій книги Ісаї, який знайшли біля Мертвого Моря “А” свідчить те саме. Його переписувач нічого не знав про припущені поділи між розділами 39, а 40 Ісаї, бо в ньому те, що тепер є розділ 40 починається на останній лінійці колони, яка містить 39 розділ. Також годиться зауважити, що останні вірші 39-го розділу, оповідають про надходяче поневолення Вавилону, постачають логічний перехід до наступного. Розділ 40 показує час коли те поневолення закінчиться.

Тут знову, на початку цього століття Понтіфікальна Біблійна Комісія, 28-го червня 1908 р., відкидала аргументи тих, які твердили, що пророцтво Ісаї мало кілька авторів і зробила слідуюче заключення: “Немає ніяких здорових доказів, які б показували, що книгу Ісаї не написав сам Ісая, але два або багато авторів”. І Католицька Біблійна Енциклопедія Старого Заповіту правильно зауважує: “Анонімність [невідомість автора] так званого Другого і Третього Ісаї залишається величезною перепоною для критиків. Вони не можуть пояснити як це, що одна з найважніших книг не має знаного автора, коли менші пророчі писання”, як то Овдія і Огія “затримали імена своїх авторів”.

Було б добре запитати: Чому сучасна католицька наука вибрала відкидати такі докази про єдність книги Ісаї? Чому? Тому що вона стратила віру в силу і мудрість Автора Біблії. Ті, що приймають теорію про багатьох писателів Ісаї, вибирають цей шлях, бо вони не хочуть повірити, що пророк Єгови міг докладно передсказати деталі так як зробив Ісая, що Кір завоює Вавилон й інші подібні події. Але роблячи це вони противляться одній темі Ісаї, а саме, що правдивий Бог може передсказувати події, яких фальшиві боги не можуть. Таким способом ми читаємо: “Пам’ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед,— що не сталося ще, і що говорю: ‘Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню’, . . . Так, Я сказав — те й спроваджу, що Я задумав був — те є й зроблю”. І знову “так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав”.— Іс. 46:9—11; 55:11.

Так, правдивий Бог, Який може передсказувати майбутність ставить виклик перед поклонниками так званих богів: “Нехай разом зберуться всі люди і народи згромадяться: хто поміж ними розкаже про це, і хто розповість про минуле? Нехай дадуть свідків своїх — і оправдані будуть, і хай вони чують та скажуть: ‘Це правда’ ”.— Іс. 43:9.

Факт, що сучасна католицька наука все більше і більше відступає від віри в Біблію, що вона є надхнена, і нехибне Слово Творця, Бога небес, Якого ім’я є Єгова, повинно дуже цікавити всіх католиків, які ще вірять, що Божественне Проведіння провадило писання і збереження Біблії, як Слово Боже.

[Примітка]