Дозвільне суспільство — до чого воно доводить?

СЬОГОДНІШНЄ сучасне суспільство робиться все більше і більше дозвільне. У країнах за країною, багато вчинків, які колись вважалися незаконними, навіть кримінальними, тепер є законні або не покарані.

Азартні ігри (з дозволом або без), проституція, мужоложство, продаж порнографічної літератури, пиятика до стану оп’яніння, наркоманія, нагота на сцені, в кіно чи на публічних пляжах, чоловіки вбрані на жінок, а жінки на чоловіків — усе це тепер дуже поширюється і правдоподібно за такі вчинки не будуть арештовувати або карати.

Деякі особи думають, що цей напрям є добрий для людства. В дійсності, деякі вірять, що всі вищезгадані вчинки не є справа законодавства. А як це?

Доводи, які підтримують дозвільність

Вони представляють кілька поглядів. Але центральна тема є, що це є “злочини без жертв”. “Хто”, вони питають, “є жертва проституції? Чоловік дістав статеве задоволення, яке він шукав, а жінка гроші, які вона хотіла мати. Отже, хто тут є жертва?”

Подібно з азартними іграми, яких дехто відносить до категорії, як лише “забава”. Навіть, хоч ця ігра не є законна, але якщо обидві сторони дотримують закони ігри, то хто є жертвою? Правда, хтось може загубити гроші, але перед тим, як він починав грати, то він наперед знав, що то може статися, і одначе, він вибрав рискувати. Отже в чім є злочин?

В усіх тих випадках, отже, твердять, що так довго як учасники беруть участь у таких вчинках з своєї власної волі, то законодавство не має права мішатися.

Попросту вони кажуть, що “законодавство не повинно ‘мішатися’, пхати свого носа в приватні моральні справи”. Якщо згадається про можливу шкоду власному здоров’ю або фінансовому стані від цього, то ті, що похвалюють дозвільність будуть відповідати словами Івана Стюварта Міл, англійський філософ і економіст, який писав:

“Можна карати члена цивілізованого суспільства проти його волі тільки тоді, коли треба запобігати, щоб не було шкоди іншим. Його власний добробут, фізичний чи моральний, не заслуговує такого втручання”.

Вони також твердять, що не можна накидати закон, щоб змушувати добрі моралі в таких справах, як стать, пиятика, вживання наркотиків, або азартні ігри, отже такі закони повинні бути скасовані. В дійсності, твердять, що такі закони навіть додають до “більш серйозного” злочину. А як це?

Тому, що такими справами дають поліції більше роботи, так що вона немає часу пильнувати такого серйозного злочину, як буйний напад або крадіж. Кажуть, що майже половина арештів у Сполучених Штатах мають зв’язок з так званим “злочином без жертв”. Від поліції ці справи ідуть до суду. На народній конференції про кримінальний суд, президент Сполучених Штатів сказав:

“Ми мусимо знайти способи вичистити суди від безконечного потоку ‘злочину без жертв’ через якого немає часу застановлятися над серйозними злочинами”.

Вкоротці, багато сьогодні кажуть, що боротьба проти азартної ігри, марівани, статевих надмірностей і безсоромности та пиятики є даремна і це породжує шкідливі наслідки. ‘Звільніть поліцію і суди, щоб вони могли вести боротьбу проти нападів на життя людей, осіб і майно’, вони дають пропозицію.

А що релігійні провідники кажуть відносно цього? Багато беруть подібну позицію, а особливо в статевих рівнях. Збільшаюче число каже, що не бачать нічого небезпечного або злого у мужоложстві, передшлюбних або позашлюбних статевих зносинах. Погляд багатьох релігійних провідників є подібний до погляду одної акторки, яка сказала: “Що ви робите в спальні не є важним, так довго як ви не робите це на вулицях, щоб не настрашити коней”. У часі коли навіть між одруженими перекручені статеві зносини (як-от через рот або задньопрохідний отвір) дуже поширюється, то священики дають дуже мало або ніякої перестороги і поради.

До чого такий напрям доводить?

Чи такий дозвільний напрям приносить людям добро? Чи він забезпечує життя, робить його кращим, охороняє особу чи майно? Чи це розсудливо думати, що так довго як наші вчинки не шкодять комусь фізично або не руйнують його майно, то не робить різниці, що ви робите.

Ніхто не може заперечити, що уряди і поліція сьогодні знаходять себе під великим натиском через хвилю буйного злочину і крадіжі. І нарешті, вони самі мусять рішати, що можуть або не можуть зробити у змушуванню деяких рівнів поводження і на які справи треба перше звертати увагу, щоб охороняти публіку. Вони признають, що мають дуже великі проблеми, і минула історія людства дає дуже мало заохочування відносно успіхів політичних урядів, для розвивання високих моралів.

Але крім того, що політичні уряди відчувають вони мусять робити в таких обставинах, то чи дозвільність може колись поліпшити обставини? Або чи дозвільність доказується бути лише тимчасовий заступник, до якого звертається в обличчі надходячої поразки або навіть нещастя?

Очевидно, що користі, які приходять від дозвільности не можуть тривати. Іґнорування поганих обставин не поліпшить їх. Ані ‘недобачування’ багато так званого “злочину без жертв” не запевняє, що буде легше контролювати буйний злочин або злочин проти майна.

Коли чоловік бере участь в азартних іграх і дуже залізе в борг, то де він буде шукати допомоги? Це є добре знаний факт, що бандитьскі організації знаходять багато своїх жертв між учасниками азартних ігрів, які дуже заборговуються. Багато випадків привласнювання грошей по банках і в торгівлі походять від цього джерела.

Коли наркомани можуть дістати наркотики дешевше, то деякі з них можливо не мусять красти, щоб оплачувати свою таку коштовну звичку. Але це не запевняє, що під впливом такої наркотики, вони не будуть чинити більше злочину і шкідливі вчинки.

Доказаний факт є, що більшість буйних нападів і душогубства трапляється — не між незнайомими особами — але між знайомими. Багато насилля походить через заздрости і гарячі сварки. Чи полегшати закон про статеву неморальність зменшить, чи збільшить дух в якому такий ‘пристрасний злочин’ плодиться? Дійсно один — так званий “злочин без жертви”— часто родить другий— ‘злочин із жертвою’.

Так, звертання великої уваги на злочин в якому є явні “жертви” іґнорує корінні причини злочину. Так як, наприклад, лінощі плодять убогість, а гордість — незгоду та роз’єднання, то так само і азартні ігри, пиятика, статева неморальність, порнографія і безсоромність; такі речі не є “забезпечені всім потрібним” або “постійні”. (Прип. 24:30—34) Майже завжди вони породжують інший злочин. Біблійний принцип є правдивий, “що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне”. (Гал. 6:7, 8) Відкидати цей принцип, значить відкидати факти життя.

Деякий злочин, так як душогубство, негайно видає видимі наслідки. Інші є немов рак, який розвивається дуже повільно, приховано і без болів. Але наслідки такого злочину можуть бути такі спустошливі, як душогубний напад. Це може бути правда не лише про особи, але про цілу громаду. Так як сказав апостол Павло: “Мала розчина все тісто заквашує”. (1 Кор. 5:6) Коли ослаблюється моральність, то хвороба неморальности вже близько.

Що ви можете особисто вибрати?

Християни, які дійсно коряться Біблійному проводі будуть оціняти до якої міри людські уряди служать за “месника у гніві злочинцеві”. (Рим. 13:4, 5) Але вони не сподіваються, щоб політичні уряди цього світу завели духовне здоров’я і здорову моральність. Вони не можуть зробити цього, бо не знають і не розуміють Божого Слова та Його намірів і не мають сили викорінити зіпсуття. Крім цього, ясно є, що політичні уряди цікавляться чимось іншим. Лише коли Боже Месіянське царство заступить політичне володіння землі, то тільки тоді можна сподіватися чистої і здорової моральности.— Дан. 2:44.

“Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона — блаженний”, каже Приповістка 29:18. Сама надія на життя в Божому новому праведному порядку може дати чисте і ясне видіння майбутности. Якщо ми віримо в Божі обітниці, то це охоронить нас від шляху нестримности, який тепер так поширюється між людьми світу, які не мають певного видіння, ані надії на майбутність. Ми можемо оціняти і застосовувати пораду в Приповістках 4:25—27:

“Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують. Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої. Не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!”

Ми не дамося, щоб нас “обманули” хитрим доводом, що “все є правильне, так довго, як воно не шкодить комусь”, або коли обидві сторони добровільно беруть участь, то “немає жертви”. Тілесна шкода не є найбільша від якої можна потерпіти, ані крадіж матеріальних речей не є найбільшою втратою. Шкода серцю й розумові і втрата репутації, честі, вірности і доброго стану перед Богом, є багато серйозніші, і витворюють найбільшу шкоду.

Ісус Христос показав як важним є хоронити наші серця, кажучи: “Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перолюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги”. (Мат. 15:18, 19) Якщо будемо опоганювати себе чи когось іншого неморальною практикою, навіть як це є за спільною згодою, то ми виявляємо величезне незнання або великий брак любови до ближнього, як і до Бога.— Рим. 13:8—10.

Ми всі є недосконалі і є схильні до чинення злого. Але ми не помагаємо собі, коли завжди піддаємося нашим тілесним слабкостям або спокушуємо інших піддаватися їхнім слабкостям. Це є правда, що людські уряди ніколи не зможуть вкорінити праведність у людських серцях, законом, але піддаватися дозвільності може довести до моральної анархії.

Ви не можете спинити напрям до дозвільности, який так дуже поширюється у світі. Але є щось, що ви особисто можете зробити. Ви можете помогти собі та іншим хоронити своє серце, щоб воно не затверділо обманною силою гріха”. (Євр. 3:13, НС) Це затвердіння, що доводить до зіпсуття не стається раптом. Це є дуже зрадницький і повільний процес, який часто має дуже маленький початок. Єдинний спосіб, яким можна відвернути його сильне захоплення є триматися рівнів для поводження, які знаходяться в Божому Слові, дозволяючи, щоб його мудрість дисциплінувала нас у праведності.

Замість почувати себе під натиском і забороною відносно того, що можна робити, то дотримування такої божественної дисципліни дасть вам чудове почуття свободи, свободу чинити те, що приносить правдиве щастя у житті. Так, ця дисципліна ‘буде стежками прямими, які будуть провадити тебе’, “коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш — не спіткнешся! Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи,— воно бо життя твоє!”— Прип. 4:11—13.

Свідки Єгови переконалися, що це є правда. Відвідайте одну з їхніх Зал Царства і зазнайте здоровий моральний дух, якого підкріпляючі принципи Божого Слова можуть розвити.

[Ілюстрація на сторінці 3]

Сучасне покоління запитує: “Хто має право накидати моральний закон на інших осіб?”