Який є погляд Біблії?
Чи Біблія вчить, щоб робити різницю між священиками, а мирянами?
РІЗНИЦЯ між священиками, а мирянами вже існувала багато століть по релігійних системах так званого Християнства. Дуже мало людей звертають увагу на те, чи Біблія підтримує, щоб фахові священики головували над рештою віруючих. Однак, можна запитати: Чи розділювати віруючих на священиків і мирянів є у згоді з надхненими Писаннями?
У християнському зборі за першого століття не було поділення на священиків і мирянів. Це появилося пізніше. Енциклопедія Британіка виявляє: “У 2-му столітті християнські церкви почали відзначати священиків від мирянів (грецьке лаос, ‘люди’). Ця відмінність дістала форму і признання через привілей та звільнення, яких Константин I-ий [у 4-му столітті] дав священикам”.
Чи таке внесення священицької класи було на користь церковним членам? Єзуїтський місячник Етюдс каже, що вона “тримала ‘вірних’ у незнанні і безвідповідальності”. І це не є перебільшення. Як частина мирянської класи, то люди переважно дуже мало стараються навчитися, що Біблія пише і рости у духовному знанні. Вони лишають цю справу в руках священика, так само як доручають свої проблеми з здоров’ям в руках їхнього лікаря.
Це, проте, не був розпорядок за днів апостолів Господа Ісуса Христа. Всіх людей християнського збору заохочувалося робити духовний поступ і ставати кваліфікованими вчителями Божого Слова. Згідно перекладом католицької англійської Єрусалимської Біблії апостол Павло писав Тимофійові: “Бажати стати предсідником-старшим значить хотіти виконувати благородне діло”. А Католицька Нова Американська Біблія каже: “Коли хто хоче стати єпіскопом, то прагне благодарного завдання”.— 1 Тим. 3:1.
Усі християнські чоловіки могли ставати “предсідниками-старшими” або “єпіскопами”. Одначе, сьогодні думають цілком інакше про таке завдання. Це завдання становить предсідательство, не лише через одного чоловіка, але над якими наглядала група чоловіків. Тих призначених до такої посади називали “надзирателі” або “старші”. Признаючи, що група осіб наглядала над збором, примітка над книгою Тита 1:5 в Єрусалимській Біблії говорить: “Спочатку над кожною християнською громадою урядувала група старших (‘пресвітері’, з якого походить англійське слово ‘священики’).
Щоб бути кваліфікованим на “старшого” або на “надзирателя” не значило ступати ієрархальною драбиною, починаючи на першому щаблі. Католицький теолог Леґранд пише: “Висвячена служба не є cursus honorum [перегони за честю], якої треба добиватися немов по щаблях ієрархальної драбини. В дійсності, слово ієрархія не можна знайти в Біблії. Його перше почали вживати на початку 6-го століття, коли Псюдо-Діонісіюс почав уживати його, хоч в цілком іншому значенні, якого дали йому за Середніх Віків, обмежуючи службу лише до висвячених священиків, остільки для Діонісіуса воно [ієрархія] включало мирянів, а навіть catechumens [учнів]”.
Факт, що бути надзирателем або старшим не обмежується до якогось числа, ані залежачи від якоїсь семінарської освіти, то це заохочує християнських чоловіків розвивати кваліфікації, які знаходяться в Святому Писанні. Це заохочує всіх рости в знанню і бажати служити співвіруючим. Не так як розпорядок священиків-мирянів, через якого люди не знають Біблії і не приймають своїх християнських відповідальностей, цей біблійний розпорядок заохочує набирати християнського знання і служити співвіруючим. Такий був досвід Свідків Єгови, які сильно стараються вести свої збори за проводом Біблії.
Крім цього, ті, що служили за старших у першому столітті були під наказом не панувати над його членами. Жодного чоловіка не вважали за офіціального провідника або голову збору. У них не було підвищаючих титулів. Ісус Христос сказав: “А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник,— Христос. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде”.— Мат. 23:8—11.
Християнський збір мав бути як родина під проводом Ісуса Христа. Згідно з цим фактом, старші мали поводитися з членами збору в згоді з тим фактом і покірно служити їм. Апостол Павло писав до Тимофія: “Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших,— як братів, старших жінок,— немов матірок, молодших — як сестер, зо всякою чистістю”.— 1 Тим. 5:1, 2.
Ввесь дух біблійної поради християнським старшим є проти розвивання різниці між членами на священиків і мирянів. Наголос завжди кладеться на несамолюбну службу і обминати все, що може натякати на вихвалену вищу позицію над співвіруючими. Апостол Петро, наприклад, заохочував співстарших: “Пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи (прибутку), а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір”.— 1 Пет. 5:2, 3.
Мета християнських старших, які не були надхнені апостоли не була, щоб панувати над “стадом Божим”. Їхній обов’язок був помагати членам цього “стада” триматися віри, яку вони вже мали і помагати їм втримати її чистою і таким способом приносити всім християнську радість. Так як апостол Павло, коли писав поправні листи, щоб допомогти коринтянському зборові, сказав: “Щадячи вас, я не прийшов у Коринт дотепер, не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми”.— 2 Кор. 1:23, 24.
Справді факти показують, що сьогоднішня відмінність між священиками, а мирянами не є заснована на Святому Писанні. Цей розпорядок придушував християнський ріст, знеохочуючи духовну ініціативу. Такі різниці, які існують в релігійних організаціях так званого Християнства є сповненням пророцтва, які передсказали відвернення від правдивої віри й практики. Наприклад, апостол Павло сказав старшим або надзирателям збору в Ефесі: “Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою”. (Дії 20:30) Чи ті, .що належать до організацій, які похвалюють різницю між священиками, а мирянами не повинні серйозно застановитися над цим?