Багатство не зробило мене щасливим
ХОЧ правдоподібно ви не знаєте мене особисто, то можливо ви були гостем у домі моїх родичів. Тобто, якщо ви є з тих людей, які відвідували наш дім телевізією. Наш дім уживався для кінознімання кінофільмів і телевізійних програм, включаючи одну, яка недавно заслужила кілька Еммі Нагород.
Ці компанії переважно платять від 1.500 до 2.500 доларів на день за оренду. Наш дім, побудований на початку століття, у південній Каліфорнії, містить у собі коло п’ятдесят кімнат. Щоб побудувати такий дім сьогодні коштувало б від одного до двох мільйон доларів.
Наш дім є дійсно виставою елегантности у кожному сенсі слова — наповнений коштовними старовинними мистецтвами і східними килимами, багато кімнат з прекрасно оббитими панельом червоного дерева, а деякі є покриті чистим золотом. У ньому є танцювальний зал сімдесят п’ять футів довгий, внутрішній басейн для плавання і багато спальней. Надворі є садок і приватний тенісний майданчик.
Привілейоване раннє життя
Від самого дитинства до дорослого віку мої родичі були дуже добрі і щедрі до мене; я мав більше матеріальних вигод ніж я дійсно потребував. Вони купували мені гарні автомобілі і заплатили за високу освіту, включаючи закінчення адвокатської школи. Вони також були дуже щедрі до мого молодшого брата. У нього було двадцять автомобілів ніж він доріс до віку, щоб їздити ними.
Мій батько працював дуже тяжко за його молодшого віку, щоб постачати для нас те, що він вірив були “кращі речі життя”. Він навчив мене укладати капітал, бажаючи, щоб я став мільйонером. Отже, то була моя ціль, і в мене не було сумніву, що з часом я досягну цієї мети.
Як родина, ми були дуже близько зв’язані і робили багато речей разом. Часто ми перебували від суботи до понеділка на одному з наших кораблів. Але мої родичі також хотіли, щоб я дістав релігійної освіти. Отже неділями відсилали мене до Лутеранської церкви.
Тому що мене обгородили таким великим багатством, то можливо ви думаєте, що я був дуже щасливий. Але не так.
Джерела нещастя
Одна річ, яка турбувала мене була, що багато моїх друзів любили мене за моє багатство, і деякі шукали моєї дружби лише з цієї причини. Хоч мені було приємно, що мене признавали за сина заможного чоловіка, то я ніколи не цікавився “суспільним світом”. Я ненавидів гордість і зарозумілість багатьох таких осіб.
Маючи почуття, що я був гірший від інших, мені було трудно мати стосунки з людьми. Щоб перемогти це почуття, я сильно зацікавився фізичними вправами. Пізніше я став успішний борець і змагався в інших видах спорту. Нарешті я розвив дуже гарну будову тіла і мене вживали за модель в мистецтві. Я дуже любив таке признання і повагу.
З часом зарозумілість і гордовитість заступили моє почуття меншости. Я вважав дівчат лише за предметами для самолюбних приємностей і це завело мене в неморальність.
Розчарувавшись світом, я загубив все довір’я до людей, крім моєї родини. Я відчував, що потребував щось чого не отримував, хоч не знав, що це може бути. Все більше і більше я почав бачити, яке дійсно велике було те провалля між “задоволенням”, а “щастям”. Люди може думали, що я був дуже “щасливий”, і як вони радо “замінялися б зі мною”, але я не міг уявити собі когось більше нещасливішого від себе.
Тому я часами думав відібрати собі життя. На самоті у віддаленій кімнаті нашого палацу я плакав і молився, щоб Бог допоміг мені віднайти те, що я найбільше потребував. Я мав добру освіту, добре фізичне здоров’я і я мав нагоду заробляти багато грошей. Матеріально я мав “ключі” до багатьох дверей, але один “ключ”, якого мені бракувало був “ключ до щастя”.
Чи релігія має відповідь?
Я уже покинув зорганізовану релігію, як спосіб до щастя, бо я міг бачити її лицемірство. На протязі років я вже бачив, що церкви тримали людей у темряві, щоб скористати з них матеріально. Я також відчував, що багато церковних практик не сходилися з Біблією. Наприклад, одного разу я пішов на весілля нудистів під наглядом нудиста священика, на якому всі весільні гості були голі. Я подумав собі, “Цей чоловік є більший лицемір навіть ніж я”.
Одначе, я дуже цікавився Біблією і часто читав її приватно. Одного дня до нашого дому прийшов молодий хлопчина з журналами Вартова Башта і Пробудись! Я взяв собі ці журнали і пізніше він прислав дві жінки поговорити зі мною. Я запросив їх до середини з наміром виявити їхні нерозумні переконання. Замість цього ми мали дуже цікаву дискусію. При кінці дискусії вони запитали чи можна було прислати молодого чоловіка мого власного віку відвідати мене, і я відразу погодився на це.
Коли прийшов вечір нашого побачення цей молодий чоловік прийшов і його запросили зачекати на мене у бібліотеці на другому поверсі. Я вже перестудіював книжки написані проти Свідків Єгови і відчував, що був добре приготовлений виявити його релігію. Проте, поговоривши з ним коло тридцять хвилин, я дуже здивувався як багато він знав про Біблію. Він говорив авторитетно, однак, з надзвичайною покірністю і зацікавленням мною. Хоч він не мав такої високої освіти, як я, то пояснював програму ще вищої освіти, яку його релігія постачала. Це зробило на мене велике враження, і моя пошана до Свідків Єгови почала збільшатися.
Він відразу потвердив мою власну думку, що Біблія була божественно надхнена і пізніше поміг мені зрозуміти багато Біблійної науки. Тому що я був вихований в Лутеранській Церкві, я вірив, що Біблія підтримувала Трійцю,— що Всемогутній Бог складався з трьох осіб в одному Богові. Я також вірив, що люди мали безсмертну душу. Кожного тижня на протязі трьох місяців цей молодий чоловік і я дискутували про писання з Біблії, які я відчував підтримували ці науки.
Через уважне порівняння я переконався, що був жертвою фальшивої науки моєї колишньої церкви. Мені було тяжко зрозуміти, що християнин мав відповідальність залишатися нейтральний в політичних справах. (Ів. 17:16; 18:36) Я відчував, що горожанин повинен оборонити свій прапор і бути готовий вмерти за нього. Але в цьому відношенні, я сам був лицеміром, тому що особисто не хотів мати нічого до діла з військом і старався, як міг, щоб не служити при ньому.
Нерушучість, тоді зміна
Хоч я вже на протязі якогось часу студіював Біблію і бачив, що її наука була дуже розсудлива, то не робив нічого відносно того. Щоб прийняти науку Біблії треба було покинути моє неморальне життя. Отже в мені бушувала велика боротьба.
Тимчасом я зустрів дуже гарну дівчину і закохався в неї. Не так як я, вона була встидлива і дуже добра до мене. Я дуже погано поводився з нею і сказав їй, що оженюся лише тоді, коли вона не буде противитися моєму зацікавленню іншими дівчатами. Незважаючи на це, ми таки одружилися і на медовий місяць поїхали до Європи.
Моя дружина походила з дуже релігійної родини і ми стало говорили про те, що я навчився. Вона бачила моє незвичайне зацікавлення Біблією, тому що кожного дня я студіював її кілька годин. Помалу я змінювався і старався жити моральним чистим життям та розвивати контролю над моїм характером. Ви сподівалися б, що такі зміни заслужать похвалу від моєї дружини і родини. Але сталося протилежно цьому.
Як моє зацікавлення до Свідків Єгови росло, перший раз моя дружина почала жалувати, що вийшла заміж за мене. Навіть моя власна родина ставала по її стороні й виглядало, що наше подружжя закінчиться розводом. Батько сказав, що коли я зроблю це моїй дружині, дійсно коли стану Свідком Єгови — то він відріже мене без цента.
Я постановив, проте, триматися Біблійної мудрости, якої навчався, тому що вона стала найдорожчим скарбом мого цілого життя. Перший раз у моєму житті, я почав відчувати дійсне щастя. Багато разів я перечитував Приповістки 3:13—15, де сказано: “Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її, дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею”.
Зазнаючи правдиве щастя
За якийсь час моя дружина також вирішила студіювати Біблію зі мною, і почала приймати та застосовувати те, що навчалася. Щасливо, ми охрестилися на Свідків Єгови 21-го листопада, 1970 р., на символ посвяти Богові Єгові. Моя дружина почала провадити працю свідчення повночасно. Рік пізніше я вирішив зробити те саме, замість працювати повночасно в адвокатському бюрі.
Тому що мої родичі противилися моєму рішенню, я рішив вибратися з їхнього особняка до меншого приміщення. З такою величезною зміною в нашому житті, ми мусіли знижити наш особистий рівень життя. Я продав свою колекцію авт і ми купили один економічний автомобіль і велосипед.
Час часто пом’ягшує навіть найбільші розчаровання. З часом моя родина побачила, що моя дружина і я знайшли дійсне щастя і що наші Свідки друзі були порядні, моральні люди з щирим бажанням помагати іншим. Ясно було, що через їхню стійкість Свідки Єгови не страждали від алкоголізму, так як звичайно є між заможними.
За якийсь час мої родичі погодилися студіювати Біблію зі мною, і часом коли я маю привілей давати шлюб якійсь парі або давати публічний Біблійний виклад, то вони навіть приходять до Залі Царства Свідків Єгови. Я також міг провадити Біблійні студії з кількома наймичками, які працювали в їхньому палаці. Доглядач палацу, якому вже є вісімдесят дев’ять років тепер регулярно приходить на християнські зібрання. Це дуже тішить мене, тому що він був як дідусь для мене.
Ми з дружиною навчилися бути задоволені тим, що маємо матеріально, так як тепер ми могли б бути задоволені з багатства, бо ми знайшли “ключ до щастя”. Тепер перед нами відчиняються “двері”, яких ми ще ніколи не зазнавали. У нас є великий спокій розума і друзі, що люблять нас так, як їхню власну родину. Але найважніше, ми є дуже задоволені тим, що маємо добре споріднення з нашим Творцем.— Додана стаття.