Конгрес релігійної свободи “лишає погане почуття”

Від “Пробудись!” кореспондента в Нідерландах

АМСТЕРДАМ було місце чогось унікального минулого року. Від 21-го до 23-го березня у Гілтон Готелі зійшовся Перший Світовий Конгрес Релігійної Свободи.

Поручителі конгресу офіціально заявили, що його намір був: 1. Щоб зробити Міжнародне Товариство Релігійної Свободи (МТРС) дійсно життєздатним чинником поширювати релігійну свободу по цілому світі. 2. З допомогою народних мас і передач звернути світовим провідникам увагу на Міжнародне Товариство Релігійної Свободи. 3. Дати інтернаціональну нагороду державним діячам за те, що вони поширювали релігійну свободу по своїх особливих країнах. 4. Постачити місце в якому буде можливо спокійно обмінюватися поглядами відносно релігійної свободи.

“Незобов’язуючий Конгрес”

Офіціальні захисники конгресу запевняли, що їхній намір був “спокійна дипломатія”, щоб ‘не виявляти і не осуджувати зловживання релігійної свободи’. Загалом, промовці похвалювали свої відповідні країни за великі поступи до релігійної свободи, але обминали і таїли випадки стримання свободи.

Деякі промови поміщали дуже добрі заяви. Наприклад, один делегат зауважив, що після Протестантської Реформації, правителі держав укладали угоду, щоб охороняти багато релігійної думки. Але, що ставалося з меншими релігіями та особами? Промовець згадав, що переважно ці не мали охорони, ані свободи. Він згадав, що лише великі релігії користали з більшої свободи.

Відносно відмови релігійної свободи по деяких місцях, цей самий промовець згадав про цікаву точку. Він пояснив, що згадана причина на колонізацію була, щоб поширяти цивілізацію нерозвитим народам. Проте, він звернув увагу, що скоро стало ясно, що дійсний намір колонізації був політичний і економічний.

Загальні наслідки цього збору, одначе, були розчаровуючі. Деякі навіть пропонували, щоб заперечувати свободу поклоніння під деякими обставинами. Наприклад, представник Ісламу заявив, що де люди є голодні, спраглі, і пригноблені трудними суспільними обставинами, то вони не можуть добре думати і робити правильні рішення. За поглядом цього представника, то тільки після виправлення цих несправедливостей можна викривати Мусульманів до чужої релігійної думки. До того часу, він сказав, було б краще придушити релігійну свободу.

Делегати на цьому зібранні повторно заохочували, щоб надіятись на Організацію Об’єднаних Націй забезпечити релігійну свободу. Багато журилися тим, що Організація Націй ще не прийняла декларації проти придушення релігійної свободи.a Про загальний дух цього спеціального зібрання, один спостерігач сказав:

“Ми не відчували серйозного духа проти жорстоких дійсностей придушеної свободи поклоніння та висловлення поглядів, які тепер разять велику частину людства. Збір був подібний до зустрічі старознайомих, які лише віталися, ляпали один одного по плечах і сприятливо усміхалися. У всякому разі, ця атмосфера збору дуже гарно відбивала його висказаний намір і мету”.

“Це був незобов’язуючий конгрес. Всі дуже старалися, щоб не образити когось. Так як сказав один авторитет під час перерви: ‘Слухаючи цих гарних промов, то виглядає, що в світі немає клопоту з релігійною свободою. Безперечно, що клопоту не бракує. Але коли б промовці виявили дійсні факти, то вернувшись до дому, зустріли б багато клопоту’ ”.

Комітет вислуховує Свідків Єгови

Зробили розпорядок для двох спостерігачів, що репрезентували Свідків Єгови промовляти перед спеціальним комітетом про переслідування Свідків Єгови в Малавії й по інших країнах. Комітет дуже пильно і щиро слухав і зацікавився справою.

Пізніше, на приватних дискусіях, члени комітету висловили оцінення того, що було сказано про долю Свідків Єгови. Вони признали, що хоч чули про такі переслідування, то не мали поняття, які серйозні обставини дійсно були. Виглядало, що члени цього спеціального комітету щиро хотіли допомогти переслідуваним жертвам.

“Тихо, як миша”

Останнього дня конгрес видав резолюцію. Спочатку вони не планували робити цього. Тільки після вислухання попереднього вечора ‘різні скарги’ релігійної нетерпимости й переслідування, то конгрес вирішив видати резолюцію. Проте, нічого не було згадано публічно в конгресовій залі про нелюдяне переслідування християнів у Малавії або по інших частинах світу. У гармонії з духом “спокійної дипломатії”, та щоб ‘не виявляти і не осуджувати зловживання релігійної свободи’, резолюція була неконкретна (недокладна) і незобов’язуюча.

Між іншими речами, делегати постановили: Попросити організації, які підтримували конгрес, зорганізувати комітет розвідати стан релігійної свободи у світі; звернути урядам увагу на основне людське право до релігійної свободи; заохочувати урядів вимагати, щоб Організація Об’єднаних Націй видала декларацію проти релігійної дискримінації (применшення релігійної свободи).

Передачі новин у Голландії дуже мало згадували про цей Перший Конгрес Релігійної Свободи. Радіопередача помістила лише коротенький звіт. По телевізії, Д-р Пилип Поттер, загальний секретар Світової Наради Церков, згадав трошки про зібрання. По газетах дуже мало згадували про конгрес. Одну редакторську статтю, проте, варта згадати. Під заголовком “Миши в Готелі Гілтон”, журнал Nieuws van de dag в Амстердамі сказав:

“Цей збір в Амстердамі лишив неприємне почуття, тому що боявся попаритися холодною водою. Не слухайте зла, не дивіться на зло, не говоріть про зло. Поверхнево, тихий, як миша у Гілтоні. Мабуть ми можемо надіятися, що цих триста мишей розмножаться так швидко, як це буває між мишами. Але тому, що на це немає надії, то було б гарно почути сильніших висловів на конгресі”.

[Примітка]