Послані — які вони є?

„ЯКИМ місіонером ви будете?” К. А. Адамс поставив це питання 24-ьом студентам, яких вчив на протязі 5 місяців. Це було на закінченні 64-го класу школи Ґілеад, 5-го березня у Залі Зборів Свідків Єгови, Лонґ Айленд, Нью Йорк.

„Ви можете багато навчитися з життя тих, що вже були послані перед вами”, продовжував Адамс. Тоді він звернув їм увагу на двох місіонерів про яких Біблія згадує, Йону й апостола Павла. Йона, він сказав, мав погане відношення до своєї території Ніневії, і не поділився Божим поглядом з мешканцями того міста. Отже, Йона пішов в іншу сторону. „Але Бог зупинив його”, сказав Адамс, „і дав йому кілька днів передумати справу, і зрештою, з нутра великої риби, Йона сказав: ,Про що присягав я, те виконаю’”.

„Але, Йона таки далі мав проблеми”, сказав Адамс. „Хоч він пішов у Ніневію і проповідував мешканцям, то очевидно він не дуже турбувався людьми. Отже, коли вони відвернулися від своїх поганих способів, і Єгова вирішив не знищити їх, Біблія говорить: ,І було це для Йони на досаду’ ”. Над цим годиться здорово подумати, а особливо, тому що Біблія говорить, що Йона дуже турбувався про особисту вигідність.— Йони розділи 1 до 4.

Студенти зрозуміли цей приклад — щоб щиро цікавитися і помагати людям, замість занадто турбуватися своїми власними вигодами. У слідуючих днях, студенти попрощалися і порозходилися до 10-ох призначених країн — Багами, Бразілії, Чілі, Еквадору, Ель Салвадору, Французької Гвінеї, Японії, Парагваю, Сенегалу, і Сієра Леону. Від початку Ґілеад Школи 35 років тому назад, 5.633 студентів було вислано до коло 160 різних країн.

Ці студенти також мали гарний приклад багатьох місіонерів з попередніх класів, якого наслідували. Подумайте, наприклад, про Ліо і Юніс Ван Дален з першого класу Ґілеад. У березні 1944 р., вони прибули до Пуерто Ріко, де було лише шість дієвих Свідків Єгови. Ван Далени знайшли собі приміщення і взялися проповідувати під гарячим тропічним сонцем. Шістьох вісників Царства в 1944 році збільшилися на 622 до листопада 1951 р.

Тоді, слідуючого квітня Ван Далени полетіли літаком до Сполучених Штатів відвідати своїх родичів. Проте, літак упав в океан. Юніс, прекрасна плавачка, віддала свій рятувальний пояс комусь іншому, і газети дуже похвалювали цей несамолюбний вчинок. Але, вона і її чоловік втопилися. На протязі вісім років вони трудилися та проповідували, і до великої міри, через їхню роботу та інших Ґілеад студентів, тепер у Пуерто Ріко є понад 16.700 вісників Царства.

Також годиться згадати про Дональда Бекстера, студента п’ятого класу Гілеаду. 2-го червня, 1946 р., він прибув до Каракасу, столиця Венесуели. У той час в тій країні було всього чотири Свідки. Він знайшов маленьку хатинку на краю міста без водопроводу, на небрукованій вулиці. Це був перший місіонерський дім у Венесуелі. Бекстер ще тепер служить у Венесуелі, і мав участь у збільшенні вісників Царства тієї країни на 13.800 сьогодні.

У країні за країною, студенти Ґілеаду започатковували діяльність проповідування Царства — у Домініканській Республіці, Ель Сальвадорі, Нікарагуї, Перу і по багатьох інших країнах. Про початок роботи в Еквадорі, Річна Книжка Свідків Єгови 1948 р. (в анг. мові), говорить: „Місіонери мусять мати дійсну постанову їхати до країн де вони є цілковиті чужинці і де люди не співчувають та не вірять в правду так, як вони, і тоді з відвагою без страху йти вперед. . . Так зробили студенти Ґілеаду”.

Під час церемонії закінчення 46-го класу, вісім членів з централі Свідків Єгови заохочували всіх 1.944 присутніх відбивати подібну постанову і вірність. Л. Вівер звернув увагу на привілей студентів приходити до Ґілеаду, але сказав, що під напруженими обставинами вони можуть загубити оцінення цього привілея. „Подумайте про Димаса”, він сказав. „Він працював з апостолом Павлом. Але пізніше Павло сказав: ,Димас покинув мене, бо полюбив теперішню систему’”.— 2 Тим. 4:10, НС (анг.)

Л. Грінліс дав гарну пораду, щоб місіонери розумно поводилися з людьми, з співмісіонерами з якими незабаром будуть мешкати і з місцевими людьми в яких можуть бути інші звичаї. Він заохочував місіонерів не думати, що їхні способи є ліпші. Щоб показати важливість бути між людьми і навчитися їхніх звичаїв, Ґрінліс прочитав слідуючий досвід одного члена Мирного корпусу так, як його помістив The Wall Street Journal:

„У той час я вже жила в Кенії майже два роки, і вчила дітей малого села центральної околиці. Один студент, на ім’я Самуїл, запросив мене до свого дому, де я познайомилася з його родиною і спожила гарний обід, якого його мати була приготовила. Звичайно, я похвалила її куховарство.

„Вертаючись додому, Самуїл запитав мене, чи міг щось сказати мені: ,Пані’, він сказав, ,Я не хочу образити вас, але це дуже неввічливо згадувати про їжу, хіба їй щось бракує’.

„Це дуже знеохотило мене. Два роки в країні, і я ще не знала звичаїв цих людей між якими жила і яким ,помагала’, навіть не знала таку просту річ, як поводитися з ними при обіді”.

Так, місіонери мусять дійсно цікавитися і турбуватися людьми. Розсуджуючи по їхній роботі, як вони помагали людям по 5-ох країнах з яких вони походили, ми маємо добру причину вірити, що ці студенти будуть добрими місіонерами. Дійсно, декотрі з них уже служили більше, як десять років у повночасному проповідуванні. Отже, вони не є недосвідчені юнаки. У середньому, вони є понад 29 років віку.

У своїй останній промові перед класом, вчитель Ю. В. Ґлес наводив з Біблії, кажучи: „Кінець діла ліпший від початку його”. (Еккл. 7:8) Тоді, при кінці його потішаючої промови, в якій він звернув увагу на гарну рису вірності, він сказав: „Такого ми і вам бажаємо. Нехай кінець вашої місіонерської служби буде навіть ліпший від початку”. Так, нехай кожний студент цього 64 класу, далі буде вірний також в інших християнських рисах у своїх місіонерських територіях.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Шістдесят четвертий клас Гілеад Біблійної Школи Вартової Башти

У низу ряди є позначені з переду до заду, а імена з ліва до права

(1) Веаttу, М.; Gillar, W.; Byrd, L.; Regalade, L.; Jefferson, M.; Lаndells, C.; Gabel, G.; Gabel, U. (2) Keller, R.; McCoy, S.; Triplett, B.; Segura, L.; Aponte, S.; Keller, C.; Jones, C.; Regalade, E. (3) Triplett, R.; Beatty, M.; Gillar, H.; Segura, G.; Reed, A.; Aponte, R.; Fawcus, B.; Henser, S.