Що пейсмекер зробив для мене
ЯК ЛІКАР нагинався і слухав биття серця ненародженої дитини, то зараз пізнав, що щось було не гаразд. Часами серце билося лише 48 разів на хвилину замість так, як переважно 120 у зародках. Лікар зараз покликав ще інших лікарів, щоб віднайти причину проблеми. Перед тим ніж лікарі могли встановити діагноз, то я народився місяць передчасно, 11-го вересня, 1944 р. Моє серце дійсно билося лише 48 до 60 разів на хвилину. А причина? Через серцевий блок шлуночка.
Заблоковання серцевого шлуночка звучить гірше ніж ця хвороба дійсно є. У моїй недузі, це значить, що передсердя билися нормально, але шлуночки не завжди відповідали на це биття. Через це шлуночки билися багато повільніше, коло 30 до 40 розів на хвилину, а передсердя від 60 до 80 разів на хвилину. Тому що шлуночки серця витискають кров, то по моєму тілі розходилося лише половина потрібної крови від пересічної особи. Лікар вірив, що я був перший народжений з такою хворобою. Мою матір повідомили, що моє життя буде коротке, тому що медична наука ще не відкрила відповіді на цю проблему.
Після дуже тяжкого першого року життя, я став більш стійкий і сильніший. За дитинства я мусів дуже обмежувати свої фізичні діяльності. Я часто мусів спати потрошки і не міг брати участи у фізичних вправах або в шкільних спортових іграх. Майже всі мої друзі були Свідки Єгови, які розуміли моє обмеження, але однак включали мене в своїх діяльностях. Пізно в моєму юнацтві, ми пішли на перевірку до лікаря, але він сказав, що не міг нічого зробити для мене.
Я підкорився моєму фізичному обмеженню, знаючи, що коли хотів жити, то мусів провадити такий обмежений спосіб життя. Закінчивши вищу школу, я міг працювати неповночасно, і таким способом трохи помагав з родинними витратами. На протязі коло півтора року я міг „піонерувати” кожного другого місяця, відкладаючи принаймні 75 годин цими місяцями, щоб розказувати людям мою християнську віру. Це була висока точка мого молодого життя.
Дістаючи пейсмекер
Пізно 1965 р. моя тітка, яка працює, як медична сестра, зустріла серцевосудинного лікаря, який дуже цікавився поступаючим медичним лікуванням під назвою пейсмекер. Моя тітка поговорила з цим лікарем і пояснила йому мій особливий стан. Вона запитала його чи пейсмекер поможе мені. Зробили розпорядок, щоб я відвідав його. Після кількох початкових тестів, цей надзвичайно ласкавий лікар сказав, що був досить певний, що пейсмекер дуже поліпшить мій стан.
Лікар пояснив, що пейсмекер — це маленький батареєю-посилений електронічний прилад, якого переважно вкладають у тверду пластику, з дротами, яких прикріпляється до серцевого м’яза. Цей прилад завертає полярність електричних імпульсів серцевого м’яза так, що м’яз стискається і витискає кров. Ці регулярні електричні імпульси до серцевого м’яза помагають йому битися і биття серця стає досить нормальне.
Є декілька різних видів пейсмекерів. Норма биття перших була незмінна. Регулярно ці відсилали імпульси 72 рази на хвилину. Проте, найбільш звичайні працюють за вимогою. Коли серце не б’ється ритмічно, то цей прилад, відчуває це і зараз починає працювати. Але коли серце б’ється ритмічно, то пейсмекер знає це і не перешкоджає його биттю.
Лікар запросив мене до лікарні на спеціальну перевірку, включаючи катетерізацію. Це значить розрізувати руку і застромлювати рурки кровосудинами аж до самого серця. Через цілий цей процес я був притомний і знав, що діялося.
Одного разу мені застромили чотири такі рурки, дві в кожну руку одночасно. Цим процесом лікарі могли перевіряти стінки та комори мого серця, чи там були діри, або чи якісь вади. Вони навіть могли застромити дроти пейсмекера просто в м’яз серця, щоб перевірити чи він поправить мою проблему. Наслідки перевірки відкрили, що пейсмекер поправить блок у моєму серці і прискорить його до наставленого биття. Лікарі не знайшли жодних інших вад у моєму серці.
Місяць пізніше, 23-го січня, 1966 р. був день в якому мали вставити пейсмекер в моє тіло. Мені надрізали живіт і вставили замінне приладдя. Його прикріпили до живота тому, що в той час я важив лише 95 фунтів (43 кілограм) і тут було найбільше товщу у моєму тілі! Мені також зробили розріз між середніми ребрами. А це було потрібно, щоб прикріпити дроти від пейсмекера до серця. Ці дроти причіпили до шлуночкового м’яза, щоб електричні імпульси від пейсмекера могли вмикати добрий струм.
Починаючи нове життя
Я скоро видужав і до десятьох днів вийшов з лікарні. Мої друзі та родина зараз завважили червоний колір обличчя, тому що тепер більше крови розходилося кровосудинами. Після шістьох тижнів видужання, я вернувся назад до роботи, лише довідатися, що хтось інший перебрав мою працю. Незабаром я міг знайти іншу роботу, і саме на час, тому що тепер я почав розвивати нові цілі та відношення.
По-перше, я почав змінювати своє відношення від „Ні, я не можу робити цього”, до „Так, я думаю, що зможу”. Правда, я ще був обмежений, але тепер я почав настановляти нові границі чого міг, а чого не міг робити, а особливо, у дільниці фізичної активности. Я міг тепер працювати повночасно. З часом я вибрався до свого власного приміщення, і перший раз у житті я задумався про одруження.
Я зустрівся з моєю майбутньою дружиною вечором перед тим ніж мені перший раз вставили пейсмекера. Вона ще тепер згадує, як думала, що цей молодий чоловік десь багато сказок розказував, але пізніше довідалася, що все це було правда. Я почав дуже тяжко працювати, щоб сплатити коло 2.000 доларів (американські) різноманітних лікарських довгів, а також, щоб умеблювати дім для нас після одруження. Тепер я міг доказати родині та друзям свою фізичну здібність давати родині та дружині утримання.
Ми одружилися у 1967 р. Коли дружина завагітніла з першою дитиною, то це створило трохи журби. Ми турбувались тим чи наша дитина успадкує мою серцеву ваду. Лікар запевняв нас, що можливість, що так станеться була мала і що нам не треба було журитися, однак ми таки трохи журились. Коли дівчинка народилась нарешті, то мала здорове серце, і це принесло нам велике полегшення.
Заміна пейсмекера
Батареї мого пейсмекера мали послужити лише 24 місяці. Тих два роки здавались дуже короткі. Тепер треба було вертатися назад до лікарні, щоб замінити прилад. Цього разу хірургія була багато легша. Лікар лише мусів обрізати м’ясо від пейсмекера, виключити його дроти, включити новий, і зашити рану. Операцію зробили при загальній анестезії або наркозі (впровадження пацієнта до несвідомого стану) і вона тривала коло години. Я перебув три дні в лікарні і до тижня вернувся до роботи.
Спочатку пейсмекер здавався, як велика пряжка на моєму животі. З часом я збільшив вагу від 95 до 130 фунтів, і лікар тепер міг помістити пейсмекер трохи глибше, так, що я менше відчував його.
Цей новий пейсмекер основно був такий самий, як перший. Але в 1972 р., лікар почав уживати нову процедуру. Цей раз я був амбулаторний (хворий, що одержує медичну допомогу на невеликі лікування) і мені робили операцію при місцевій анестезії (наркозі); я міг дивитися на неї! Мені дали лише анестезію на місце де мали робити опедацію. Надрізали шкіру і замінили старий пейсмекер новим. Операція забрала майже годину, і я не відчував ніякого болю, крім застрику з анестезією і надріз шкіри. Очевидно, бути притомним під час операції, може дати напруження.
Я вчепився чогось і так тримався, що аж руки боліли пізніше. Я старався, щоб не думати про операцію і без перестанку говорив цілу ту годину. Кожний рух лікаря відчувався по цілому тілі. Я відчував ніби він переміщував мені ціле нутро, хоч в дійсності було дуже мало руху. Коли година закінчилася ми жартували та сміялися. Я вбрався, сів в авто та поїхав додому.
Ця нова процедура є менш коштовна, тому що не треба було перебувати в лікарні. Також, скорше видужується, тому що тіло не мусить змагатися з загальною анестезією (розчином знеболювання). За три дні я вернувся назад до роботи.
Ще одна перевага і користь цього нового пейсмекера є, що лікар може регулювати його на зовні тіла. Наприклад, його можна пристосовувати, щоб він бився 60, 70, 80 або 90 разів на хвилину маленькою електронічною коробочкою. Також, силу електронічного імпульсу можна пристосовувати на низько, середньо або високо. Таким способом, якби треба було зробити зміну через якусь медичну проблему, або напруження, то биття серця можна направити в лікарському бюрі. У 1973 р. я міг взяти подорож в Ізраїль, під розпорядком Товариства Вартової Башти Біблії та Брошур. Лікар наставив пейсмекер, щоб він бився 80 разів на хвилину, і це так задовольняло мене, що ми досі його не змінили.
Благословенства, а тоді трагедія
Це був дуже щасливий час мого життя. В мене була чудова дружина, дві гарні доньки, гарне приміщення і робота, яка дозволяла витрачати досить часу для християнської праці. Я також служив за старшого у християнському зборі. Багато моїх християнських братів та сестер навіть не підозрівали, що в молодшому віці я був такий обмежений, або що пейсмекер контролював моє серце.
Безперечно, я не мав такої сили, яку я хотів би мати. Отже, я мусів розподіляти мою енергію для різних діяльностей — трохи для світської роботи, деякий час для родини, як і для християнських зібрань, приготовляти промови, і час ходити з іншими Свідками на працю проповідування про Царство. Переважно, я мусів лягати і трохи відпочити, коли приходив до дому з роботи перед тим, як ішов на зібрання. Я не був такий, як більшість людей; бо коли занадто працював, то не мав запасу енергії. Але, розумом я пристосувався до свого стану і тримав рівновагу у моєму погляді та в активностях.
Тоді одної неділі пополудню літом 1975 р. дружина і я поїхали до тещі по діти. Вони ночували в неї. Один молодий хлопець, їдучи навпроти нас, заснув, як їхав автом і вдарив нас! Дивно, що ми не забились, але були серйозно покалічені. Моя кісточка ноги вибухла, як я ще дуже тиснув на гальмо, коли ми вдарилися.
Нас забрали до місцевої лікарні. Лікарі перше перевірили мій пейсмекер. Випадок не пошкодив йому і він регулярно бився. Вони зашили мені губу і зробили рентген ноги та литки. Коли ортопед прийшов, щоб подивитися на мою ногу, то я запитав його: „Чи ви можете вилікувати її?”
„Так, думаю, що зможу”, він відповів.
„Чи я зможу знову ходити”? я бажав знати.
„Ще завчасно сказати”.
„Чи можете зробити операцію без кровопереливання, тому що я є Свідок Єгови?”
„Ні”, він відповів.
„Чи можете знайти мені іншого лікаря, який зробив би операцію?”
Наш родинний лікар мав когось на думці. Коли я запитав цього лікаря вищезгадані питання, то отримав ті самі відповіді, крім третього. Він відповів: „Без крови є трохи риск, але коли хочете такої операції, то я зроблю вам”. Я зараз відповів: „Я хочу”.
Лікар не квапився з операцією, бо риск від ускладнення був малий тому, що мій пейсмекер бився регулярно та ритмічно. Операція тривала коло чотири години і кістку ноги скрутили двома гвинтами і двома металевими шпильками. Наша родина та друзі місцевого збору люблячо помагали нам, доглядаючи домашні справи, кухарили, а я з дружиною поступово видужували. Тепер я тішуся, що знову можу ходити.
Щасливі надії
У цей час, ми жили в південній Каліфорнії. Але, поговоривши з міцевим подорожуючим представником Свідків Єгови і після довгих молитв, ми вирішили переїхати до сільської околиці Північної Аризони, де зможемо більше допомагати просувати працю Свідків Єгови. На протязі минулих кількох років, час від часу я міг „піонерувати”, а також моя дружина. Ми мали багато благословенств, коли приносили сусідам біблійну вістку і коли працювали з нашими християнськими братами та сестрами.
Цей штучний пейсмекер без жодного сумніву, продовжив і на багато поліпшив моє життя. Через мої серцеві проблеми, я краще познайомився з функціями серця. Правда, тепер є дуже багато хвороб серця, і у найкращому, штучний пейсмекер може лише тимчасово поправити деякі проблеми. Але коли досліджують чудеса серця, то знаходять, що воно має можливість битися вічно.
Ця можливість існує тому, що з самого початку наш Творець, Бог Єгова, мав намір, щоб люди жили вічно щасливо на землі. І справді той намір сповниться, так як Біблія обіцяє: „Сам Бог буде з ними. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і „не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося”. (Об. 21:3, 4) Яка чудова надія, тому, на яку ми можемо чекати! Так, нова система вже близько, де всі зможуть утішатися досконалим здоров’ям, без жодних хвороб серця або інших частин тіла! — Внесок.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Пейсмекер вставлений при стінці живота з дротами прикріплені до стінки серця