Погляд Біблії

„Хто бачив Мене, той бачив Отця” — в якому значенні?

ОДНОГО разу Пилип, учень Ісуса попросив: „Господи, покажи нам Отця,— і вистачить нам”! (Ів. 14:8) У відповідь на це питання, Ісус сказав: „Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця”. (Ів. 14:9) Що Ісус тут мав на думці? Перед тим ніж будемо відповідати на це питання, то обдумаймо одно дивне тлумачення Ісусових слів. Деякі люди вірять, якщо хтось бачив Ісуса, то також бачив Отця, то Ісус мусить бути Всемогутній Бог, цілком рівний Своєму Отцю, Єгові.

Прихильники такого переконання також наводять багато віршів з „Старого Заповіту”, які стосуються до Бога Єгови, але яких християнські письменники Біблії (у „Новому Заповіті”) пристосовують до Ісуса Христа. Наприклад: Через пророка Ісаю, Бог сказав: „Я, Я Господь [Єгова], і крім Мене немає Спасителя”. (Іс. 43:11) І в молитві до Бога, псалмоспівець сказав: „Бо в Тебе, джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!” (Пс. 36:10) Проте, християнські письменники Біблії кажуть, що спаситель людства та джерело життя і світло є Ісус Христос.— Ів. 1:4; 5:26; 8:12.

Чи ці подібні вірші й факт, що Син Божий сказав: „Хто бачив Мене, той бачив Отця”, доказують, що Ісус є Всемогутній Бог? Зараз побачимо.

Повторно Писання кажуть, що Ісус Христос був „посланий” Богом, як Його головний представник. (Побачте, наприклад, Івана 3:17, 28, 34; 5:23, 24, 30, 37.) Цікаво зауважити, що Біблія часто говорить про осіб, які представляють когось іншого, мов це стосувалося до них самих. Обдумайте два приклади цього:

(1) Євангелія Матвія каже, що після того, як Ісус виголосив Свою Проповідь на Горі, Він ввійшов до Капернауму, до „Нього наблизився сотник, та й благати почав Його”, щоб Він уздоровив його слугу. (Мат. 8:5—13) Однак у паралельному писанні, в Луки 7:1—10 читаємо, що сотник „послав (він) до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його”.

(2) В Євангелії Марка читаємо, що „підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві” і просять: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один”. (Марка 10:35—37) Проте, Матвій каже, що це „мати синів Зеведеєвих” приступила з цією просьбою до Ісуса, як їхній представник.— Мат. 20:20, 21.

Безперечно, ніхто не може зробити висновку з цих біблійних віршів, що ті юдейські старші були рівні сотникові, або, що мати Якова та Івана була рівна з своїми синами. Подібно, ніхто не може робити висновку, що Ісус є рівний з Богом лише тому, що Біблія в одному місці пристосовує деякі вислови до Бога Єгови, а в іншому до Ісуса Христа. Дійсна причина на це є, що Ісус представляє Бога.a

Чи це була причина чому Син Божий сказав: „Хто бачив Мене, той бачив Отця”? Так, але у цьому вислові не включається саме представлення. Просьба, „Господи, покажи нам Отця”, піддає думку, що Пилип просив, щоб Ісус показав своїм учням Бога видимого виявлення, так як за стародавніх часів Мойсей, Ілля, та Ісая бачили видіння. (2 Мойс. 24:10; 1 Цар. 19:9—13; Іс. 6:1—5) Проте, у таких видіннях Божі слуги бачили, не самого Бога, але лише Його символічні зображення. (2 Мойс. 33:17—22; Ів. 1:18) Ісусова відповідь показала, що Пилип уже мав щось кращого від тих видінь. Тому що Ісус досконало відбивав особистість Свого Отця, Якого тільки Син ,знав’ цілком, то бачити Ісуса Христа було так само, як би бачити Бога.— Мат. 11:27.

Наприклад, чуда, яких Син Божий виконував, показують, як Бог Єгова мило турбується людським добробутом. Не дивно, що коли Ісус воскресив мертвого сина вдови галілейського міста Наїн, то спостерігачі сказали: „Бог відвідав людей Своїх”! — Луки 7:11—16, Виправлена Стандарт Версія (анг.).

Люди мали ще більші нагоди ,бачити’ Отця (тобто, розуміти Його особистість, волю та намір) у тому, що Ісус говорив, у змісті, як також і способом, яким Він проповідував їм. Люди, що слухали Ісуса навчилися, що Бог судить людей згідно з станом їхнього серця, замість по таких зовнішніх станах, як багатство, освіта, церемонійна чистота або народне походження. (Мат. 5:8; 8:11, 12; 23:25—28; Ів. 8:33—44) Який інший це погляд від того, якого розвили єврейські релігійні провідники! — Дивіться Івана 7:48, 49.

Спосіб, яким Ісус промовляв, також помагав Його слухачам зрозуміти, що вони слухали вістку від Бога, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні”. (Мат. 7:29) Замість говорити до них непрямо, в ім’я інших людських вчителів, (так як це був звичай між книжниками), Ісус часто говорив у першій особі, вживаючи такі вислови, як: „Я вам кажу”, „Направду Я кажу вам”, і „Поправді, Я кажу вам”. (Дивіться Матвія 5:20, 22; 6:2, 5, 16; Ів. 1:51; 3:3, 5, 11; 5:19, 24, 25.) Часами Ісус навіть казав, що деяким особам гріхи були прощені, і за це деякі казали, що Він зневажав Бога і захоплював право, що належало лише до Бога.— Марка 2:1—7; Луки 5:17—21; 7:47—49.

Але Ісус ніколи не захоплював Божої влади. Він завжди признавав, що влада, якою Він промовляв і діяв не починалась з Ним. Це була уповноважена влада, бо „Отець віддав все Йому в руки”. (Ів. 13:3; порівняйте Матвія 11:27; 28:18; Ів. 3:35; 17:2.) Тому Ісус сказав: „Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить”.— Ів. 5:19; порівняйте Івана 5:30; 8:28, 42.

Тому що все те, що Ісус робив було в повній гармонії з Божою волею, то особи, які спостерігали Ісуса, нібито спостерігали Бога. В його записках про Івана 14:9, коментатор Біблії Альберт Барнс гарно пояснює вислів: „Бачив Отця. Цей вислів не може означати Божу істотність, або суть, тому що Він є невидимий, і в цьому відношенні жодна людина ніколи не бачила Бога. Коли говориться про бачення Бога, то це означає, що бачиться лише якесь виявлення Бога; або щось подібного цьому, щоб ми навчились про Його особистість, Його волю та Його плани. . . . Знання про Сина було також, безперечно, знання про Отця. В їхній природі була така близька єдність, що коли хтось розумів одного, також розумів другого”.— Порівняйте Івана 10:30.

[Примітка]