Чи релігійні закони можуть видати слухняність?

Багато членів церкви противляться церковній владі

ЩО СКАЗАТИ про релігійний закон? Чи якась церква або релігійна секта може наказати або викликати вірність до своїх правил, заявляючи, що та церква представляє Бога? Чи вона може вкладати закони, щоб вкорінити сліпу покору у своїх прихильниках?

ЦЕРКВИ МАЮТЬ ПРОБЛЕМИ

Приклад цього можна бачити у Римо-Католицькій Церкві. Її владу, яку вона мала на протязі століть, вже не приймають мовчазно. Велика кількість католицьких мирян, а також багато священиків тепер кидають виклик цій владі, яку колись вважали за майже цілковиту і непомильну. Це не значить, що більшість людей відступають від церкви. Але головно існують різноманітні погляди і відносно таких справ, як контролювання народження, розвід, наново одружуватись, мужоложство, висвячення жінок до священства і безшлюбність священиків. Проте, виглядає, що критикування церковних правил не спричиняє пропорціональне покинення церкви.

Наслідки Ґалоп обслідування, виданого в 1978 р., показують, що „ті члени, які мають науковий ступень [у Сполучених Штатах] правдоподібно будуть більше відкидати церковну науку в таких справах, як аборти (штучне припинення вагітности), але переважно через це не будуть відступати від католицької релігії”.a Загальна спрямованість між менш вченими є майже така сама, хоч ці також покидають церкву з різних причин.

Дійсні наслідки такої зневаги до церковного навчання виявилось в католицькій провінції Квебек, Канаді. Там, розвід збільшився від коло 9 процентів у 1960 р. до більше, як 23 проценти на початку 1970 р. Згідно з рапортами Спільної Преси у листопаді 1977 р., „навіть багато оголошена розлука Маргарити Трудо від її французького в Квебеку родженого чоловіка, прем’єра-міністра Пієр Еліот Трудо, не викликало великого морального обурення від мешканців провінції, які колись були сильні оборонці католицького життя у Північній Америці”.

Говорячи про вікодавнє церковне навчання рапорт продовжує: „Урядовці церкви кажуть, що в середньому, кількість дітей, що родяться католицькими родичами у Квебеку зменшилась від 5 або 6 до менше, як троє через збільшаючі загальнодоступні і популярні форми контролювання народження і через менше загальне зацікавлення католицьким навчанням та традиціями”.

Інші церкви також знаходять, що люди серйозно сумніваються їхнім законам, відхиляються від них або таки цілком зневажають їх. Чарлс Л. Дубін з Онтарійського апеляційного суду сказав: „Всім нашим установам, церквам, законам та судам, ставиться виклик. Усі вимагають зміни”. Про швидкі суспільні зміни, які впливають на відношення до закону, він сказав: „Я ніколи не вважав закон бути іграшкою для суддів та адвокатів. Його основна ціль є служити публіці, закон є справа всіх людей. Але треба пам’ятати, що закони відображують дух людей, яких вони є призначені охороняти”. Він дальше сказав: „Ті, що керують правосуддям у Канаді, діляться одностайністю цілей, але не одностайністю поглядів відносно того, як досягнути тієї найвищої мети,— щоб викорінити злочин”.

ТАКОЖ ВПЛИВАЄ НА НЕ-ХРИСТИЯНСЬКІ РЕЛІГІЇ

Що ж сказати про не-християнські релігії? Чи стан таких релігій є кращий по країнах де вони мають успіх і були основним чинником морального життя? Через якісь роки індуський закон був дуже суворий в Індії, за винятком тих, що належали до Брамін касти (привілейований клас), яких менше карали від тих, що належали до нижчої касти. Але під впливом Британії, це змінилось, хоч погляд маси людей є далі затемнений релігійним вченням, класами, статю, багатством та відповідальністю. Взагалі людей трудно примусити співпрацювати з закон-примушуючими засобами.

Ще одна релігія, яка дуже сильно контролює мільйони людей є мусульманська або ісламська. По суті, вона мала великий вплив на людей Індії перед тим, як Британія запанувала над нею. Вона досі є основним джерелом закону та уряду великої частини арабського світу. Але, що сказати про закон Ісламу, як сила, щоб припинити злочин?

[Примітка]