„Штучна кров” виступає вперше на сцені

Цю статтю надруковано, не для того, щоб нею підтверджувати замінника крові ПФХ (перфлуорохімікали). У статті представлено інформацію про його розвиток і деякі переваги над різними іншими замінниками крові. Стаття також підкреслює потребу дальшого дослідження перше ніж ПФХ приймуть, як цілком безпечне лікування. З ПФХ ще проводять дослідження, і в його вживанні є врахований риск. Довгосяжні наслідки цього замінника ще не знані.

З ПОЧАТКУ минулого року, новий рочин почав розходитись венами та артеріями деяких пацієнтів, яким бракувало крови. Цей чудовий кисненосний розчин перше вжито в Японії, тоді в Сполучених Штатах, у випадках крайньої потреби, коли з медичних або релігійних причин пацієнти не могли користуватись переливанням людської крові. У багатьох цих пацієнтах був незвичайний тип крови, і в той час не було такого самого типу крови для переливання. Але кілька Свідків Єгови, які не приймають переливання крові через біблійний наказ, щоб „стримуватись від . . . крови”, також дістали цю „штучну кров”.— Дії 15:20, 29.

Один з цих пацієнтів був 67-літній Свідок з Міннесоти, якому, так як каже журнал Science News, дали два літра [4.2 пінтів] цих хімікалів, заступаючи коло 25 процентів його власної крови. Після цього його стан поліпшився, тіло повільно виділило цю штучну кров . . . і його кістковий мозок виробив досить натуральної крови, щоб поправити недокрів’я”. Останній рапорт показав, що він добре почувався. У Каліфорнії, 65-літньому чоловікові перелили 3 пінти (1.4 лі.) цієї самої „штучної крови” під час великої хірургії на шлунок. П’ять днів пізніше його відпустили з лікарні.

При кінці року, багато інших пацієнтів крайньої потреби в Японії, як також Сполучених Штатах лікували цим новим замінником крові. Новину про цей розвиток поміщено в заголовках публічної преси і медичних журналах навколо світу. А чому ця штучна кров є таким великим проломом на медичному полі? Щоб зрозуміти чому, то перше потрібно познайомитись з деякими проблемами пов’язані з переливанням людської крови.

По лікарнях і засобах медичного дослідження цілого світу, річно застосовують тисячі тонн людської крови. Лише у Швеції, маючи коло вісім мільйонів населення, щороку лікарні вживають коло 220.000 літрів (465.000 пінтів) крови. Щоб цей величезний потік крови не переставав плисти, то всюди являються проблеми. Через брак донорів (людина, що віддає свою кров для переливання її пораненим або хворим), то багато країн мусять довозити велику кількість крови, часто від нерозвитих країн. Такі донори можуть бути дуже бідні, можливо недоїдають, а навіть хворі. Кров є дуже коштовна.

До того ж бувають ще такі ускладнення у переливанні людської, крови, як гепатит і різні безладдя з відпорністю організму. Крім того, з кров’ю трудно обходитися, щоб вона не зіпсувалась і її можна зберігати тільки на обмежений час, нормально від коло 3 до 5 тижнів. Так багато, як одна третина крови марнується через застарілість.

Не легка задача

Беручи до уваги такі проблеми, то медичні авторитети дуже бажають мати під руками достатні замінники природної крові. Але замінити таку високо-складну рідину — не легка задача. Тут поміщаємо частковий список дуже складної будови і функцій складових елементів крови:

БУДОВА І ФУНКЦІЇ СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ КРОВИ

Ензими Допомагають хімічним реакціям

Гормони Пом’якшують ензиматичні реакції

Фактори зціплення Запобігають втрату крови

Це лише кілька з багатьох знаних складників людської крови. Навіть функції цих складників не зовсім зрозумілі. Може бути, що ще більше досі незнаних складників, також існують тому точна формула людської крови далі залишається таємницею нашого Всерозумного Творця. Один американський дослідник, спеціаліст на полі „штучної крови” тямущо признає, що ніколи не віднайдуть правдивого замінника на людську кров.

Незважаючи на її складність, науковці все ж таки працюють, щоб виробити точну подібність людської крови, або принаймні віднайти заступника, який буде тимчасово продовжувати деякі функції правдивої крови. Прикладами таких заступників, якими тепер користуються є такі: декстран, Haemaccel, (гемасел), hydroxyethyl starch (гідроксетельний крохмал), Ringer’s lactate, і звичайний солоний-розчин. Проте, такі розчини перебирають тільки кілька функцій крови, і основно лише розширяють її масу. Як розширники, вони наповнюють кровоносну систему рідиною після крововиливу, запобігаючи згущення клітин крови, аж поки тіло саме не заступить загублену кров.

Розвиваючи „штучну кров”

Одна з найбільших завад розширників кров’яної маси є в тому, що вони цілком не можуть переносити кисень до клітин, і відбирати від них двоокис вуглець, так як роблять червонокрівці нормальної крови. Проте, протягом минулих 10 років науковці в Японії, Швеції й Сполучених Штатах працювали, щоб розвити групу розчинів називаючись perfluorochemicals (перфлюрохімікали ПФХ), які можуть носити кисень і двоокис вуглець.

Флюровуглеці — це недіяльні речовини. Здається, що вони не протидіють іншим речовинам людського тіла, і в короткому часі виділяються. Вони не тільки можуть вбирати більше, як подвійно кисню, як вбирає кров, але також виділяють кисень і двоокис вуглець до кількох тисячних частин секунди.

Отже, науковці тепер можуть виробляти розчин, якого, в обмежений спосіб, можна назвати „штучна кров”. Тому що перфлюрохімікали не змішуються з кров’ю, то емульсії мусять витворюватися розсіванням кількох краплів ПФХ (менше від 1/10.000 міліметрів або 1/250.000 дюймів розміру) у воді, так само, як сметану розсівається в однорідному молоці (спеціальний процес приготовлення так званого homogenized milk). Цей розчин тоді змішують з антибіотиками, вітамінами, поживними речовинами і сіллю. Закінчена речовина містить в собі коло 80 різних складників, які нібито можуть виконувати досить багато важливих функцій природної крови.

Недавно проводили широкі досліди з ПФХ емульсіями на тваринах. Досліди в Японії відкрили, що щурі не здихали, коли 90 процентів їхньої крови було заступлено ПФХ. У Швеції та Сполучених Штатах гризуни вигідно вижили, коли всю їхню кров заступлено цим розчином. Науковці в Японії твердять, що мавпи вижили, маючи в собі тільки 2 проценти власної крови. (Дивіться до Пробудись! з 8-го серпня, 1979 р., ст. 31, анг.)

Багатокорисні

Згідно з науковцями, то ПФХ емульсії — багатокорисні. Протилежно звичайній крові, цей розчин легко тримати стерильним (без мікробів) і зберігати на протязі місяців, або навіть років. Розчин не потрібно класувати на типи або групи (дуже корисна якість в разі крайньої потреби), і нема знаного риску, щоб ним передавати такі заразні хвороби, як гепатит, малярію і сифіліс.

Інші користі в тому, що маленькі частини флюровуглецю можуть досягти найменші кровоносні судини замкнені гострим станом ослаблення кровообігу, як то буває в випадках попалення. Частинки є коло одної тисячної частини червонокрівців, і таким способом можуть доносити кисень до тих частин тіла, які звичайно були б відрізані. Науковці також відкрили, що флюровуглець збуджує білокрівці, щоб вони боролись проти хвороб.

На недавніх переговорах, помічник-професора Ларс-Олоф Плантін, з дослідного центру Каролінського Інституту, Лікарні Гадинж Університету Швеції, представив слідуючі майбутні застосування ПФХ: у випадках крайньої потреби; під час великої хірургії; отруєння окис вуглецем; раптові кровотечі; хімотерапії (лікування хімічними сполуками); сепсису (зараження організму мікробами); усунення отруйних речовин, вірусів, наркотиків і т. д.; інфекції анаероб (мікроорганізм, що може існувати лише у відсутності кисню); імунологічне лікування (виробляючи в організмі відпорність до недуг); заступання крови. Американський дослідник-хімік Роберт І. Мур додає: „[Флюровуглеці] можна застосовувати у лікуванні різного недокрів’я, включаючи недокрів’я Sickle Cell (в неграх). Речовину також можна вживати, щоб нею допомагати поборювати наслідки серцевого удару. Бувши недіяльною, ця речовина є досконалим засобом у біологічному дослідженні, тому що не потрібно користуватись речовинами, які відхиляються від норми”.

Все ж таки, ще потрібно проводити багато більше дослідів перше ніж будуть нормально застосовувати цього замінника по лікарнях. Ларс-Олоф Плантін з його співдослідницею Вірою Новаковою кажуть, що ще потрібно дуже старанно оглядати всі тілесні органи, щоб були певним, що ПФХ не пошкодить їм. Також потрібно проводити дослідження, щоб упевнитись, що ПФХ не буде шкодити різним тілесним органічним системам. Також важливим є розвити якнайкращу формулу для емульсії.

Залишається незнаним те, чи тіло зможе виділяти ПФХ звичайним способом, видиханням і крізь шкіру, такою самою нормою, якою відновлюються червонокрівці. Намір є віднайти стійкі імульсії для ПФХ, яких тіло зможе виділяти до 30 днів. Хоч з великим зусиллям тепер стараються розв’язати ці проблеми, то ще може взяти роки часу, щоб дослідити можливі всебічні наслідки. Отже, у застосуванню „штучної крови” є обчисленний риск.

У цьому часі, уряд Японії, як також Сполучених Штатів обмежує застосування флюровуглецю „замінників крови” тільки до випадків крайньої потреби. По суті, заявляють, що’ начальник Міністерства їжі і Медикаментів у С.Ш. (МЇМ), доктор Йосип Фратантоні, сказав, що МЇМ буде дозволяти його застосування тільки в тих випадках, коли хтось, через релігійне переконання, відмовляється переливання крові, як то в справі Свідків Єгови. Проте, згідно з Нью-Йоркським часописом Times то успіхи флюровуглеців, якими лікували того раніше згаданого Свідка з Міннесоти „прискорили американське дослідження”.

Такі випадки можуть дати науковцям більшої інформації про вплив цих хімікалів на людське тіло. Зауважуючи можливість проводити дослідження з такими пацієнтами, часопис Лос Анжелос Times сказав: „Факт, що багато тих пацієнтів мабуть будуть Свідки Єгови, то це значить, що їхнє релігійне переконання зрештою може доказатись корисним для осіб усіх релігій”.