Чому Він дозволяє його, як Він зупинить його
ДАВНО тому бездоганний й праведний чоловік зносив тяжке випробовування, яке не розумів,— загубив майно й родину, і зносив болісну хворобу. Правдоподібно, він почувався так, як багато людей сьогодні, котрі, коли хворіють, кажуть: ,Чому я?’ Цей чоловік винив Бога, кажучи: „Бо в мені Всемогутнього [Єгови, НС, анг.] стріли, і їхня отрута п’є духа мого, . . . О, коли б зволив Бог розчавити мене!” Пізніше він вигукнув: „Змилуйтеся надо мною! Рука Божа вдарила мене”.— Йова 6:4, 9; 19:21, Сьогоднішня Англійська Версія.
Вірний Йов винив Бога. Проте, коли б ми подивились на небесний суд, то це відкриє нам злочинця. Перед збором ангелів Єгова звернув Сатані увагу на Йова, кажучи, „Він поклоняється Мені й уважно стережеться, щоб не чинити нічого лукавого”. Сатана різко відповів Єгові: „Чи ж Йов поклонявся б Тобі, коли б не мав користі з цього? Ти завжди охороняв його”. Тоді він додав: „Коли б Ти відібрав від нього все, що він має,— то він проклине Тебе перед Твоїм лицем!” Також, „Коли б Ти ушкодив його тіло,— то він проклине Тебе перед Твоїм лицем!” Це натякає, що Сатана вже раніше був кинув виклик, що Бог не буде мати на землі людей, котрі будуть вірні Йому під час випробовування. У цьому випадку, Сатана твердив, що він не мав нагоди випробувати Йова. Отже, Єгова сказав: „Добре, він у твоїй силі, тільки не вбий його”.— Йова 1:6—11; 2:1—6, ЗАВ.
Отже, це Сатана мучив Йова, за дозволом Єгови. Йов не розумів цього й винив Бога, але, все ж таки, був вірний Йому й доказав, що виклик Сатани був фальшивий. (Йова 2:7; 27:5; 31:6) Вірні люди, на протязі часу аж до нашого дня так само робили. (Євреїв 11:1—39; Об’явлення 7:9, 10; 14:1, 4) Тепер, у цих останніх днях, клопоти посилюються. Об’явлення 12:12 каже нам чому: „Горе землі та морю, до вас бо Диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!” Тільки Єгова може припинити це невидиме джерело лукавства, і Він незабаром зробить це.— Івана 12:31; Об’явлення 20:1—3.
Але, що сказати про лукавство й страждання, які спричиняють людські організації — зіпсута політика, пожадлива комерція, війну-підбурюючий мілітаризм? І непоправні особи, які грабують інших,— як спиниться їхній злочин? Щирі особи, ненавидячи це лукавство старались спинити його законами, судовими процесами, тюрмами та програмами поновлення,— але без успіху.
Примиріться з фактами!
Виявляється цей суворий факт: Щоб закінчити війну, то необхідно закінчити підбурювачів війни. Щоб закінчити голод,— спекулянтів (особи, групи або держави, що використовують інших для своїх прибутків). Щоб закінчити забруднення, то треба знищити тих, котрі забрудняють. Щоб закінчити злочин, то треба знищити злочинців і обставини, котрі множать їх. Щоб закінчити неморальність, котра нищить родини й множить хвороби, то необхідно знищити практикуючих неморальність. Шість тисяч років реформаторів, громадських робітників, політичних провідників, поліцаїв, організацій для миру — всі схибили. Якщо лукаві не хочуть поправитись, то які ж є ліки на це, хіба знищити їх? Чи це було б безпечно тримати кури в курнику з лисами, або вівці з вовками в отарі? Так само на землі не може бути миру, коли земля кишить лиходіями. Божий дозвіл лукавства закінчиться з усуненням Сатани та всіх людей, котрі намагаються практикувати його. Час дозволений Сатані, щоб він доказав свій виклик уже скоро кінчається.— 2 Мойсеєва 9:16.
В дійсності, клопіт почався з першою людською парою. Бог Єгова створив землю, лишив її на їхнє піклування, наказав їм доглядати землю та рослини і тварини на ній. Адамові й Єві був даний божественний провід,— щоб слухатись і жити, або не слухатись і померти. Сатана заперечував цьому. Адам і Єва були вільні вибирати те, що бажали, й вони пішли за Сатаною. Від того часу людство зловживало своєю свободою вибору.
Свобода вибору сьогодні
Наслідки цього зловживання стались очевидні з лукавства, яке навіть сьогодні окружує нас. З свого власного вибору люди вибрали сіяти лукавство й жнуть страждання. Чи ж вони навчились уроків від їхньої нещасної історії? Чи ж вони зауважили невдачі всяких родів людських урядів і зрозуміли потреби Божого царства під Христом? Чи ж вони не зауважили згубного жаття пожадливих людей й націй, котрі забруднили землю й намочили її невинною кров’ю? Чи ж вони не навчились через гіркий досвід, що вибираючи матеріалізм, неморальність, злочин і самолюбну зарозумілість, то мільйони людей немудро користуються своєю свободою вибору і таким чином стягнули на себе самих незчисленне страждання та муки?
Чи ж Божий дозвіл лукавства навчив їх, як користуватись своєю волею, щоб вибирати Божий провід, поводитись з іншими так, як вони бажають, щоб інші з ними поводились, любити ближьного свого, як самого себе, бути вірними Богові й одержати Його схвалення? Світові обставини відповідають, Ні! Чи ж через 6.000 років досвіду з війною, голодом, хворобами й смертю поставило багато людей тепер в позицію ще більше оцінювати досяжні благословення на райській землі під Божим царством? Ми надіємось, що так, бо такі благословення є Божою обітницею для покірного людства. Вона є записана в 2 Петра 3:13, НС (анг.): „Є нове небо й нова земля, яких ми чекаємо за Його обітницею, і в цих праведність буде пробувати”.
Бог не тішиться смертю лукавих; навпаки, Він бажає, щоб усі покаялись, і милосердно Він сповнить Свій оригінальний намір на створення землі. Він „не створив її на ніщо!” Він „створив її, щоб на ній жили” люди, котрі з своєї власної волі будуть вибирати мир та спокій. Він не забуває про тих, котрі „зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами”. Він знає, що „усе створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі”.— Ісаї 45:18, НС (анг.); Єзекіїля 9:4; 18:23; Римлян 2:4; 8:22; 2 Петра 3:9.
І Бог дасть полегшення. Він відповість на їхнє сильне бажання. Він сповнить Свою обітницю, щоб викорінити лукавство з землі, щоб дати покірним й спокійним людям бажання їхніх сердець:
„А ще трохи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим! Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній”.— Псалом 37:10,11, 29.