Велике крамарство і злочин
ВЕЛИКЕ КРАМАРСТВО! Воно впливає на нас усіх. Воно допомагає, а також шкодить нам. І є щось, що ми можемо зробити про це.
Велетенські або „великі” корпорації можуть мати 1 500 000 000 доларів вартості. Багато мають багато більшу вартість. Така велика вартість уселяє в них могутність. Велетенські корпорації боролись з країнами — і вигравали. Тому то не дивно, що багато людей не довіряють їм!
Однак, у деякі способи велике крамарство створило теперішній світ. Воно будує залізниці, контролює продукцію нафти і по багатьох країнах постачає електрику, бензин і транспортацію. Через велике крамарство, людина може носити черевики вироблені в Бразілії й одяг вироблений в Гонконг, їздити японською автомашиною, споживати тропічний харч, і пити німецьке вино. Завдяки великому крамарству, подорожувати до чужих країн не є виключний привілей тільки для заможних. І якщо у вас є автомашина, телевізор або телефон, то мабуть це тому, що велике крамарство продукує їх масово, роблячи їх досить дешевими, щоб ви мали спроможність купувати їх.
Але є й проблеми. Ці статті обговорюють кілька цих проблем.
ПРОБЛЕМА із злочином по наших вулицях не є нічого нового. Щоденно ми чуємо про грабіж, покалічення ножем, душогубство та інші ознаки загального провалення правопорядку. Проте, чи ви знаєте, що кожного дня вчиняються ще інші злочини в майже неймовірному масштабі? Кожного року від вас непомітно крадуть багато грошей. Тільки в Сполучених Штатах з цих непомітних злочинів грабіжники одержують принаймні 200 мільярдів доларів чистого доходу на рік. Хто вчиняє ці злочини? Великі корпорації, яких влада звертається до незаконності, щоб збагачувати самих себе або їхні компанії.
Злочин великого крамарства впливає на всіх людей. Часто їхній злочин убиває, а також руйнує. Які люди вчиняють такі злочини? Часто злочинці є високошановні „опори” суспільства.
Злочин великого крамарства вже став такий загальний, що більшість начальників не можуть подолати його. „Корпораційний злочин зостається непомітним і дуже незрозумілим явищем”, сказав Ленард Орланд, професор законодавства в Коннектікут. Він думає, що коли б точні цифри були досяжні, то виявили б велику „кількість ,прихованого’ корпораційного злочину, і що за дійсний корпораційний злочин мало карають”.— СШ вісті й світовий рапорт.
Що стається, коли порушують судову справу проти злочинних службовців? У протилежності засудження, яким звичайно карають грабіжників і злодіїв-зломщиків, то взагалі за цей злочин мало карають. Наприклад, у столичному районі міста Нью-Йорка 25 молочних компаній признались, що протягом десятьох років вони правили надмірну ціну від їхніх покупців. Не було можливо вирішити скільки вони скористали з цього злочину, але присудили щоб ті компанії повернули їхнім покупцям 6.7 мільйонів доларів відшкодування. А що сталось з адміністраторами, які виманили так багато грошей від їхніх покупців? Вони тільки визнали себе винними за свій злочин і на них наложили штраф.
Ще один приклад: Відкрили, що одна з найбільших аптек-дисконтних фірм у Сполучених Штатах вимагала подвійну ціну від штату Огайо за рецепти, приписані під планом медикейд (план медичної допомоги). Платники податків заплатили більше як пів мільйона доларів за цей корпораційний злочин. Однак, винувату компанію тільки покарали штрафом і вимагали, щоб вона відшкодувала за вкраджені гроші.
Винні адміністратори можуть сперечатись із тими, які кажуть, що злочин не платиться. Очевидно, що для них він добре виплатиться. У СШ вісті й світовий рапорт говорилось про голову й президента одної компанії, яких знайшли винними у 12 мільйонів доларів несплачених податків, і замість ув’язнити, їх засудили виконувати громадські послуги. Тоді як вони відбували строк, то втішались усіма компанійними додатковими користями, і президентові платили 100 доларів за годину як порадникові.
Іноді люди мусять платити за це своїм життям. Наприклад, у 1981 р., по харчових ринках Іспанії появилась низькоякісна куховарська олія. Нужденний робочий клас почав купувати цю олію. На жаль, у споживачах почали являтись дивні симптоми! Більше як 20 000 захворіли, і до травня 1983 р., згідно з урядовою статистикою, то вже померло 339 осіб. Чому? Тому що комерсанти купували дешеву індустріальну олію в Франції, рафінували її а тоді продавали як харчову олію в Іспанії.
У вивантажуванні отруйних хімікатів також діє корпораційний злочин. П’ять років тому околицю Лов Канал у штаті Нью-Йорку згадувалось у газетних заголовках, коли люди мусили покидати свої доми тому що з їхніх подвір’їв просочувались шкідливі отрути. Яке ж було джерело тих хімікатів? Велика компанія звозила небезпечні хімікати до тієї околиці.
П’ять років пізніше мешканці міста Таймс Біч, Міссурі, мусили покинути їхні доми. Вулиці перегороджували барикадами на яких вивішували зображення черепа з двома перехрещеними кістками (емблема смерті) з вивіскою виписаною великими літерами: „НЕБЕЗПЕКА! НЕ ВХОДЬТЕ”. Чому? Тому що місто було забруднене отрутою двооксин.
Незважаючи на ці досвіди, то декотрі фірми із злочинною безвідповідальністю таки вивантажують отруйні відходи. Звертаючись до практики „вивантажувати опівночі”, отрути вивантажують у стічні рури, змішують їх із звичайними покидьками, або навіть з нафтою для опалення й продають людям за дешеву ціну. „Вивантажувати отрути опівночі... не є тільки ще одним злочином службової інтелігенції. Це прямо загрожує здоров’ю непідозріваючих людей — а також ненароджених”, сказала редакторська стаття в часописі Нью-Йоркський час.
Так, звичайна особа мусить потерпіти, коли велике крамарство звертається до злочину. Але, часто трапляється, що люди мусять терпіти ще через інші причини. Що стається коли великі корпорації, точно додержуючи закон, не керують підприємством морально? Тоді багато людей можуть дуже постраждати.
[Вставка на сторінці 4]
Що стається коли беруть злочинців службової інтелігенції на суд? Часто дуже мало