Чи пекло є місцем мук?
ДЕХТО каже, ні; інші не є певні. Кілька століть тому всі релігії так званого Християнства навчали, що пекло було вогненне місце мук для непокаяних душ після смерті. Багато людей сьогодні відкидають це віровчення й кажуть що «пекло є саме тут на землі». Хто говорить правду? Чи лукаві люди дійсно ідуть у пекло? Чи це місце мук?
Про пекло теорій багато. У середньовіччі вірили, що це було підземне місце в якому повіки мучили непокаяних грішників. Данте, славний поет з 13 століття, писав у своїм творі Одинадцять мук пекла:
«У ньому є неопалимі дерева на яких вішають душі, тих людей, які ніколи не ходили до церкви в цьому житті,..
«У пеклі є розжарена піч, при якій стоять сім дияволів проштовхувати в неї винні душі...
«Винуваті душі відпочинку не мають».
Таким то страшенним видом пекла Мікеланджело прикрасив стелю ватіканської Сікстинської капелі в його живописі. Кажуть що папа Павло III, який уповноважив живопис, дуже налякався коли побачив його.
Кальвін і Лютер погоджувались з католицькою ідеєю про пекло. Доктрину про пекло ще до цих пір захищають. «Головна риса пекла,— каже в Новій католицькій енциклопедії,— є його непогасимий вогонь... і ще до того вічний... Щоб не натякали терміни непогасимий вогонь і вічний, то їх не слід вважати незначними». Біллі Грейєм, славний американський євангеліст, додає: «Вчення про дійсне пекло знаходиться в віросповіданнях всіх головних релігій... У Бога пекло таке дійсне, що Він послав Свого Єдинородженого Сина на світ, щоб спасти людей від пекла».
Проте, недавно стараються применшувати вчення, що вогонь і муки в пеклі є дійсні й пояснюють, що це тільки натяк на можливість, що людина є загублена й вічно відчужена від Бога — розумові муки. Проте, в папській буллі з 1979 р., папа Іоанн-Павло II наново заявив своє переконання, що непокаяні грішники ідуть у горюче пекло й перестеріг, щоб не поширювати сумнівів про це.
Вплив на живих
Сама думка про горюче пекло спричиняє жахаючі розумові муки. Джон Баньян у творі Прогрес пілігримів (англ.), написав, що коли ще був дитиною дев’ять або десять років віку, його лякали «страхаючі сни... і він тремтів від переляку про пекельний вогонь». А. Дурбан з Південної Африки, пригадує собі свій досвід і каже: «За дитинства, мені снились страхіття пекла й я плакав уночі. Люблячі батьки старались заспокоювати мене але не могли».
Протягом століть набивали розуми уразливих молодиків догматом про пекельний вогонь і погрожували ним з кафедри. Як це вплинуло на серця людей? Чи це зробило їх більш люб’язними, співчутливими в стосунках з іншими людьми?
Сказавши, що провідники ганебної інквізиції вірили, що їхніх єретичних жертв ще «можна спасти минущим вогнем від вічного», історик Генрі С. Лі пише в Історія середньовічної інквізиції (англ.): «Якщо справедливий й Всемогутній Бог мстився над тими створіннями, які ображали Його, то людині не слід сумніватись Його праведним способам, а краще, покірливо наслідувати Його приклад і радіти коли трапляється нагода задовольнити Його».
Іспанський історик Феліпе Фернендез-Арместо також сказав: «Це правда, що інквізиційна канцелярія безжалісно тортурувала людей, щоб здобути від них доказ; але знову, варварів тих тортур треба судити на фоні мук, які чекали єретика в пеклі, який не хотів зізнатись».— Курсив наш.
Віровчення про вічні муки відвернуло багато людей від церкви до атеїзму. Сам Біллі Грейєм признав, що «повірити в це християнське віровчення було найтрудніше». Але чи це віровчення дійсно походить з Біблії?
Християнський догмат?
«Звичайно, це вчення знаходиться в Біблії»,— кажуть багато людей. Біблія говорить, що людей буде вкинено в вогонь. Правда, але Біблія часто говорить символічною мовою. Чи ж цей вогонь дійсний чи символічний? І якщо символічний, то що він символізує?
Наприклад, у 20 розділі Об’явлення, у 15 вірші, (в англомовному Перекладі Короля Якова) каже так: «Хто не був записаний в книзі життя був вкинений в озеро вогненне». Але в 14 вірші каже: «І смерть і пекло були вкинені в озеро вогненне». Дивно! Чи саме пекло буде мучене? І як же смерть, становище, можна вкинути в дійсний вогонь? У решта 14 вірші читаємо: «[Озеро вогненне] це друга смерть». Об’явлення 21, вірш 8 повторює цей пункт. Що це «друга смерть»? Католицький англомовний Єрусалимський Переклад Біблії додає цю примітку про «другу смерть»: «Вічна смерть. Вогонь... це символ». Це правда, бо вогонь символізує цілковите знищення.
Цікаво! «Пекло» буде знищене! Але зауважте, що грецьке слово гадес, якого тут перекладається словом пекло, згідно з англомовним Всеосяжним алфавітним індексом Біблії, через Дж. Стронга, значить «гріб». Чи мертві в пеклі, або гадесі, свідомі й чи вони страждають? Біблія відповідає: «Мертві нічогісінько не знають... бо в пеклі, куди ти спішишся, немає ні роботи, ні розсудку, ні розуму, ні знання».— Екклезіястова 9:5, 10, англомовний католицький Переклад Дуея.
Чи мертві залишаються в гадесі? Ні. Ісус Сам був у гадесі, або пеклі, але «воскрес третього дня», так як вчать Біблія й церковні віровчення. (1 Коринтян 15:4; Дії 2:29—32; Псалом 15 [16]:10) Також, через Нього «настане воскресення праведних і неправедних». (Дії 24:15) Отже, гадес буде випорожнений й перестане існувати — буде «вкинений в озеро вогненне».
Але, хтось можливо буде питати: «Чому ж Об’явлення 20, у 10 вірші, говорить що Диявол буде мучений в озері вогненному»? Якщо, так як ми вже бачили, озеро вогненне є символічне, то, логічно виходить, що муки теж символічні.
У біблійні часи, тюремники часто жорстоко тортурували ув’язнених, і тому їх названо «мучителі». В одній з Його притч, Ісус говорив про жорстокого раба якого «видали катам» (грецьке, ба·са·ні·стес΄, що значить «мучителі», і так то те слово перекладається в кількох перекладах Біблії). (Матвія 18:34) Тому то, коли в Об’явленні говорить що Диявол і інші будуть «мучені... навіки» в озері вогненному, то це значить що вони будуть «ув’язнені» на вічні віки другою смертю цілковитого знищення. Диявол, смерть успадкована від Адама, і нерозкаяні лукаві люди всі будуть вічно знищені — «ув’язнені» в озері вогненному.— Порівняйте з пос. до Євреїв 2:14; 1 Коринтян 15:26; Псалом 36 (37):38.
Розуміння біблійного символізму допомагає нам зрозуміти те, що Ісус мав на думці коли говорив, що грішники будуть «укинені в пекельний вогонь: Де черв’як не гине й де вогонь не гасне». (Марка 9:47, 48, англомовний Переклад Короля Якова) Грецьке слово, перекладене словами «пекельний вогонь», є ге΄ен·на, або геєна. Поза Єрусалимом була долина Гіннома в яку скидали покидьки. У тій долині вогні горіли день та ніч спалюючи сміття міста. У цей вогонь деколи кидали трупи злочинців, яких вважали негідними чесного поховання або воскресіння. Долина завжди кишіла червою, яка нищила неспалені трупи, але справді не була безсмертна! Ісус тільки ілюстрував образною мовою добревідомою, євреям, що непокаяні лукаві люди будуть вічно знищені. Отже, геєна значить те саме що «вогненне озеро» — це слово символізує другу смерть вічного знищення.
Догмат про вічні муки грунтується на теорії про безсмертя душі. Проте, Біблія ясно говорить: «Душа, що грішить,— вона помре». (Єзекіїля 18:4, 20; також дивіться Дії Апостолів 3:23.) Рекламісти пекельного вогню перемінили правдивого Бога Єгову на запеклого ворога — жорстоку потвору — замість зображати Його тим чим Він дійсно є: Богом любові, «милосердний, і милостивий... многомилостивий».— 2 Мойсеєва 34:6.
Люблячо, Бог зробив розпорядок на спасіння людства, не від мук, але від знищення. Ісус сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».— Івана 3:16.
[Вставка на сторінці 22]
Інквізитори вірили, що жахливі тортури спасали грішників від ще гіршої долі.
[Ілюстрація на сторінці 21]
До недавніх пір, майже всі люди так званого Християнства вірили в таке місце як це.