Світ після 1914 р.

Частина 7: Від 1960 до 1969 рр. 1960 роки — час буйного протестування

ЛІТАК упав на землю, і з ним зникла надія на полегшення напружень холодної війни. Це був американський U-2 розвідувальний літак, якого збили над Радянським Союзом 1 травня 1960 р.

Радянський провідник Микита Хрущов вимагав перепрошення, і щоб Сполучені Штати Америки обіцяли більше не робити таких польотів. Незадоволений відповіддю президента Ейзенхауера, він протестував і не прибув на переговори глав країн Східного й Західного світу в Парижі 16 травня.

Це не був сприятливий початок 1960 рокам. Це був зразок часу, якого характеризуватиме дух протестування й неспроможність людей погоджуватись — погодитись над майже чим-небудь.

Всупереч мирові, три різні війни

Холодна війна ще бушувала. І наступні події підпалюватимуть її. У серпні 1961 р. Радянський Союз збудував Берлінську стіну, щоб відрізати їхню окуповану зону Берліна від західної частини міста. Рік пізніше, вони намагались влаштувати Радянські ракети на Кубі. Це зусилля закінчилось невдачею через блокаду США морського флоту. Заворушення студентів у Чехословаччині довело до формування нового уряду. Але в 1968 р., Радянський Союз зробив інтервенцію, щоб урядові реформи не перемінили так звану Празьку весну на цілковите літо.

Крім простуди холодної війни, світ теж переживав жар більш „нормальної” війни. Від 1945 до 1959 рр. воювалось принаймні 54 різних війн. Тепер, протягом 1960 років до цього додасться ще 52 інших, включаючи громадянські війни в Конго й Нігерії, шостиденну війну на Середньому сході й війну в В’єтнамі.a

Проте, у 1960 роках почався ще третій гатунок війни. До тих пір світ був досить спокійний на суспільному рівні. Але тепер молодь післявоєнного покоління вже виростала. Не любивши світу в якому вона мусила жити, і думаючи, що з світськими проблемами не поводились ефективно, ця молодь почала свою власну війну — війну протестування.

Студенти марширують

Чимало миль марширувалось для того, щоб „припинити бомбу”. По суті, майже що-небудь гідне протестування виправдувало марш, страйк студентів, сидячий страйк, або вчинок громадянської неслухняності. Очевидно, більшість молоді підтримували це нове воювання, принаймні в принципі. Анкетування німецької молоді в 1968 р. виявило, що 67 процентів схвалювали таке воювання, спонукуючи німецьку газету Дер Шпігель сказати: „Щодо марширування, то більшість молоді охоче підтримують рух не тільки сердечно, але також піхотно, і якщо потрібно, кулаками”.

Це було демонстровано в більше як 20 німецьких містах протягом Великодньої суботи й неділі 1968 р., коли тисячі молодих людей марширували по вулицях. Двоє осіб загинуло; сотні було поранено. Це був паросток протестування рік раніше проти іранського шаха й його режиму. У той час, 2 червня в Берліні в сутичці між протестуючими а поліцією одна особа померла й було багато поранених.

З доброї причини автор Вілям Борос сказав у 1968 р.: „Бунт молоді — це всесвітнє явище, якого ще ніколи в історії не бачилось”. Того ж року неспокій між студентами довів до загального страйку в Франції, який майже повалив уряд Де Голля. Спочатку того десятиліття, протестування студентів дійсно повалило один уряд, Південної Кореї, в якому то заворушенні згинуло більше як 200 людей. І відносно протестуючих студентів у Японії, книжка 1968 вельтпанорама каже: „Японія є мало інакшою від Америки й Європи. Щонайбільше, японські студенти є дещо багатіші на уяву від студентів у Берклі, Парижі, або Франкфурті”.

„Залицяйтесь, не воюйте”

Більшість студентів протестували проти війни — війни взагалі, а особливо в’єтнамської. У 1946 р. вибухнула війна самостійності проти французької колонізації в Індокитаї, якої В’єтнам був частиною. Вісім років пізніше згодою припинити стрілянину поділили країну. Цей тимчасовий розпорядок тривав аж до виборів, щоб з’єднати країну. Одна частина була під комуністичним урядом а інша ні. Так як сталось у Німеччині й Кореї, великі сили знову проводили холодну війну, не мігши погодитись над політично-відповідними кордонами.b

Зрештою, напруження холодної війни вибухнуло дійсною в В’єтнамі. Спершу Сполучені Штати Америки давали Південному В’єтнамові тільки військову допомогу. Але протягом 1960 років почали посилати військо — більше як пів мільйона до закінчення того десятиліття. Війна стала неначе нагноєна виразка, яка не хотіла загоїтись. „У травні [1965 р.] семінар на якого зібралось 12 тисяч студентів [у Сполучених Штатах Америки] зробили противоєнним з’їздом, який став прикладом на масові противоєнні демонстрації по університетах протягом решти того десятиліття”, каже Чарлз Р. Морріс у своїй книжці Час на вибух почуттів — Америка від 1960 до 1980 рр. Щоб підкреслити свою позицію, то тисячі молодих чоловіків спалювали свої призовні картки (поклик до війська). Декотрі ще далі поступили, каже Морріс, наводячи приклад двох чоловіків, які „публічно спалили себе живцем, як протест проти війни”.

„У мене мрія”

У війні протестування, брали участь не тільки студенти. Наприклад, рух щоб здобути громадянських прав у США, підтримували чорні, а також білі всякого віку, під керівництвом баптистського проповідника Мартіна Лютера Кінга, молодшого. Від 1963 р. більше як 200 000 людей марширували на Вашінгтон, де Кінг натхнув їх своєю „У мене мрія” промовою.

Марш здобув мірку успіху, коли конгрес США віднісся тим, що кажуть було „найбільше законодавство людських прав у цьому столітті”. Кінг зазнав особистий успіх, коли йому присудили Нобелівську премію миру в 1964 р.

Усі роблять те, що їм захочеться

Молоді люди також виявляли своє незадоволення системою, відкидаючи загальноприйняту норму вбрання й охайності. „Революція модного одягу, яка почалась на лондонській Карнабі вулиці в 1957 р.”, пояснює Нова британська енциклопедія, „довела до вільних молодь-орієнтованих, і протиустановних мод одягу в 1960 роках”. Для багатьох жінок, це була ера коротеньких спідниць і трусиків; для чоловіків, ера борід і довгого волосся; а для чоловіків і жінок, одностатевий одяг і взагалі розпатланий вигляд, які пізніше стали відомі як „гиппії”.

Деяка музика тієї ери також поширювала дух протестування, заохочуючи вживання наркотиків, а також вільні статеві зносини й мужолозтво. Зірки музики „рок” і співаки популярних пісень стали ідолами, зразком одягу й поведінки. Сукупне життя стало популярним. Ці, а також інші способи життя, які колись були небажані, тепер стали зовсім жадані. Усе це мало пожати жалюгідний плід у 1970 і 1980 рр.

Аджіорнаменто і „Ісус-люди”

Словник пояснює слово аджіорнаменто, як „модернізування доктрин та інституцій Римсько-католицької церкви, яке ухвалили бути одною з мет Другого ватіканського собору від 1962 до 1965 рр.”. Папа Іоанн XXIII звернувся до цієї політики, щоб нею частково притупити обвинувачення, що Церква була старомодна, а частково, щоб придушити поширюючийся напрям декотрих відверто протестуючих проти навчання й практик Церкви. У цьому навіть брали участь відомі католицькі священики. Наприклад, німецького теолога Ганца Кюньга покликали до Рима, пояснити свої незагальноприйняті погляди, але він відмовився.

Дух релігійного протестування не обмежувався тільки до зусиль, щоб поправляти традиційні релігії. Багато молодих європейців, а також американців, просто ставились з презирством до тих груп, і звертались до нових сект або до азіатських філософій. Такі групи як Місія божественного світла, Гарі Крішна, і Діти Божі почались протягом 1960 років і ставали все більш та більш популярними.

Від протестування до насильства і тероризму

У дусі протестування виявився всесвітній провал шанування влади — батьківської, освітньої, урядової й релігійної. У ньому заохочувався дух, який часто доводив до насильства, якого не бракувало після 1914 р., на полі битви, або в суспільстві.

Пригадайте собі деякі події, які відбулись протягом тих буйних 1960 років: Патріса Лумумбу, конголезького символа африканського націоналізму, і прем’єра-міністра Генрія Ф. Вервоерда з Південної Африки жорстоко замордували; президента Нго Дінга Дієма з Республіки В’єтнаму вбили під час державного перевороту; до п’ятьох років у Сполучених Штатах Америки до менше як п’ятьох років загинуло три провідники від куль убивців: президент Джон Ф. Кенеді, провідник руху громадянських прав, Мартін Лютер Кінг, молодший, і сенатор Роберт Ф. Кенеді.

Ця одверта зневага до влади, яка зверталась до насильства, щоб завершити ним своїх мет, допомогла заложити основу на тероризм. По суті, автор і аналіст політичних справ, Клер Стерлінг, каже, що сучасний тероризм почався в 1968 р., „рік у якому стало ясно, що покоління, яке родилось після останньої світової війни, оголошувало свою власну війну на суспільство”.

Дивлячись до небес по допомогу

Чи завоювання космосу допоможе побороти проблеми на землі? Здається дехто був такої думки. Дослідження космосу не послабало. Сповнені Холодною війною, перевага у перегонах переходила, то на Схід то на Захід. Від 1961 р., коли Радянський Союз послав першу людину в орбіту навколо землі, до 1969 р., коли Сполучені Штати Америки висадили першого астронавта на місяць, то світ зачаровувався одним завершенням у космосі за другим.

Як те десятиліття кінчалось, то Колл’єрс річник на 1970 р. сказав: „Здається придатним є те, що 1969 р., в якому людина перший раз ходила по місяці, також є роком найбільшого пожвавлення в астрології... якого ця планета вже колись бачила. Ера Водолія... [коли] братерство запанує на землі, вже може бути близько або ні”.c

Здається, все більше й більше людей кидали очима на небо по допомогу. І до такої міри, що виведення супутників землі на орбіту уможливило майже одночасну комунікацію між континентами, то до такої ж міри фізичні небеса зв’язали народи ближче одні з одними. Але вони не зв’язали їх ближче щодо розв’язання світових проблем. Нації ще були дуже розділені, „запеклі”.— 2 Тимофія 3:1-3.

Чому? Тому що своєю власною природою, дух протестування — дух 1960 років — не може з’єднувати. Він роз’єднує. Щоб розв’язати світові проблеми, то люди мусять з’єднатись. Щоб здобути цієї єдності, то вони мусять шукати допомоги, не від фізичних або астрологічних небес, але від небес Божого уряду.

Свідки Єгови — які до 1969 р. збільшились 48 процентів вище числа в 1960 р.— з’єднували людей. Які ж вдячні вони були за вчасне пояснення 13 розділу пос. до Римлян, відносно християнської покори, яке допомогло їм уникнути духу буйного протестування, який бушував протягом 1960 років! — Дивіться Вартову Башту, 1 листопада, 15 листопада, і 1 грудня, 1962 р. (анг.).

Як 1960 роки кінчались, то свідки Єгови говорили, не про еру Водолія, але про еру під Божим Царством, коли „братерство царюватиме на землі”. Чи вони доживуть, щоб особисто зазнати це братерство? Чи ви доживете? Не пропустіть останньої статті цієї серії „Світ після 1914 р.” у наступному номері цього журналу: „Як світ розпадається, нехай ваша надія росте все міцніша й міцніша!”

[Примітки]

[Рамка на сторінці 20]

Інші повідомлення, які явились у новинах

1960 р.— Великий землетрус вдаряє Марокко й Чілі

1966 р.— У Китаї починається культурна революція

[Ілюстрація на сторінці 18]

Рух „гиппіїв” протягом 1960 років.

[Відомості про джерело]

UPI/Bettmann Newsphotos

[Ілюстрація на сторінці 19]

Противоєнний з’їзд у місті Нью-Йорку.

[Відомості про джерело]

UPI/Bettmann Newsphotos