Бездомні — але живі!

Від нашого кореспондента в Японії

ПЕРШІ судна набиті евакуйованими приплили до портів понад півострова Ідзу вночі 21 листопада. Пізніше, зробили рішення, щоб цих людей перевезти до Токіо, тому що острів Осіма був підлеглий муніципалітету в Токіо. Муніципальний уряд, разом з державним, зробили перші кроки організувати евакуйованим допомогу. Свідки Єгови в Ідзу, в Токіо, як також у центрі свідків Єгови в місті Ебіна тільки 50 миль (80 км.) від гори Міхари, також організували людям допомогу.

Як відомості про вулкан переривали регулярні телевізійні передачі, то свідки Єгови, живучі поблизу, особливо турбувались їхніми духовними братами й сестрами на острові. Нобумаса Обата із збору Іто з іншими установили контакт із Свідками району Ідзу й організували прийом евакуйованих Свідків. До о 6:30 години пополудні того ж самого дня, свідки Єгови вже чекали на них у кожному порті півострова Ідзу й в Атамі, готові приймати їхніх братів і сестер із Осіми.

Коли Джіро Нішімура з чотирма іншими свідками прибули до Атамі десь о десятій годині того вечора, то зустріли свідки Єгови в Атамі, тримаючі в руках журнали Вартова Башта і Пробудись! Тому що урядові діячі ще не вирішили, що з ними було слід робити, то приїжджим Свідкам дозволили перебувати з ким вони забажали. Вони попрямували до Югавари, в якому то місті син Нішімури служить як старший в місцевому зборі. Апартамент у якому вони осілись став центром для братів і сестер Осімського збору.

О 8 годині наступного ранку, Комітет Відділу в центрі Товариства Вартової Башти в Ебіні вирішив негайно послати двох представників до району Ідзу й двох до Токіо, щоб вони організували братам допомогу.

Як представники Товариства обговорювали справу з Нішімурою, то Мітсуо Шіозакі прибув з припасами подаровані його збором у Нумазу. Брати й сестри головно оцінювали одяг, який він розподілював їм, і чимало їх мали на собі тільки той одяг, у якому залишили острів. Вони теж вдячно приймали харчі, яких він привіз їм.

Комітети допомоги в Ідзу й Токіо були призначені роздавати братам і сестрам Осімського збору потрібну грошову допомогу. Такі комітети теж мали обов’язок подбати про їхні духовні потреби.

Допомога в Токіо

О годині 9:55 пополудні 21 листопада, після того як деякі судна, набиті евакуйованими людьми, відплили до міст Ідзу півострова, то губернатор Токіо дав наказ, щоб усіх людей відвезти до Токіо. Попросили Йошіо Накамура, одного з старших Міта збору свідків Єгови в Токіо, організувати допомогу в тому районі. Апартамент Накамури став центром матеріальної допомоги в Токіо.

Він попросив декотрих братів його збору, а також із збору Шінагава піти з ним. Десь о другій годині в суботу рано десять братів подались до пристаней до яких брати Осімського збору мали припливати. Брати носили з собою вивіски, на яких було виписано: „Просимо членів Осімського збору свідків Єгови, установити з нами контакт”.

Аж до прибуття останнього судна, вони ходили від одної пристані до другої до яких прибували брати. Вже було після десятої години дня в суботу рано. Свідки Єгови із Чуо збору також пішли ще до іншої пристані до якої припливали судна з Осіми. Не знаючи на котрих суднах будуть їхні брати й сестри, то свідки Єгови в Токіо виходили на зустріч усім припливаючим суднам.

„Свідки Єгови”, пригадує Казуюкі Кавашіма, „були єдині релігійні представники, які прибули зустріти їхніх братів і сестер. Єдина інша група, яка прибула привітати вивезених людей була профспілка вчителів”.

До суботи вечором, члени Міта й Шінагава зборів добровільно зібрали одяг і іншої матеріальної допомоги для негайної роздачі між їхніми духовними братами з острова Осіма. Свідки навантажили фургон цими продовольчими засобами й відвідували сховища до яких привозили евакуйованих Свідків. Свідки Єгови з Осіми, як також люди, які не були Свідками, користали з такої матеріальної допомоги.

Підбадьорені турботою інших

Один евакуйований Свідок каже: „Коли ми залишили Осіму, то не знали куди нам піти. Висідаючи з судна, ми зауважили вивіску на якій було виписано, ,свідки Єгови’. Уявіть собі наше здивовання й враження! Сльози полегшення заливали очі моєї дружини, через те що наші брати прибули до пристані привітати нас.

„Коли ми тільки осілися у спортивному залі в Кото Ворд і потелефонували братові Накамурі, то саме тоді прибули представники відділу, щоб підбадьорити нас. Це справило на нас велике враження, і ми не могли підшукати слів, щоб висловити наше оцінювання”.

Протягом того тижня, члени комітету допомоги відвідували всі сховища й перевіряли потреби співвіруючих. Вони взнали, що місцеві збори добре подбали про вивезених Свідків. Декотрих людей, які тільки студіювали Біблію з Свідками, запрошували до домів місцевих Свідків на обіди кожного дня, і вони оцінювали таку доброту показану їм Свідками з якими вони навіть не були ознайомлені перед цією катастрофою.

Цей вивіз народу був успішний, тому що було дано правильну пересторогу й тому, що люди послухались її. Але людство тепер зустрічає багато більшу і дуже скоро наближаючуся небезпеку. Тепер дається людям пересторогу, показуючи їм як уникнути цієї небезпеки й зберегти своє життя. Чи ви послухаєте цієї перестороги?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Джіро Нішімура перевіряє де знаходились співвіруючі.a

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 8]

Мітсуо Шіозакі роздає матеріальну допомогу.

Багато вивезених людей спали на холодній підлозі гімнастичного залу.