Безпритульні — яка серйозна проблема?
КРУГОМ світу люди живуть у приміщеннях нижчих від установленого стандарту. Згідно з виданням Будування для безпритульних (англ.) через ООН, то по містах країн що розвиваються, «близько 50 процентів людей — а по де-котрих містах так багато як 80 процентів — живуть у брудних нетрях або оселяються незаконно на незайнятій землі»,— не мають відповідної води, освітлення, санітації, ні засобів для позбуття відходів. Кореспонденти до журналу Пробудись! пишуть наступні рапорти про місцеві обставини.
Бомбей, Індія — У централі Бомбея, люди знемагають від літньої спеки. На пішоході під повзучим баньяновим деревом сплять чоловік, жінка, і немовлятко. Недостатні постільні речі, кілька посуду для готування їжі, залишки від вогню — доказ на те, що хтось уже вибрав собі те місце за тимчасове житло. Для таких людей іншого притулку немає. Прохожі покупці й комерсанти не звертають уваги на родину. Та ж у місті є десятки тисяч бездомних людей. У країні, в якій підраховують бракує близько 24,7 мільйонів житлових приміщень, по всіх місцевостях можна бачити безпритульних людей.
На приблизних невеликих незайнятих ділянках, і поруч дороги та залізниці, виникають сяк-так споруджені намети. Багато людей споруджують житлові приміщення з уживаних міхів джутової тканини й старого лахміття складені одні верх других для безлічі людей. Якщо місцева влада не розвалить такі притулки, то на їхньому місці появляться стислі, безвіконні хатини із збираних матеріалів. Жителі тих хатин щоденно шукають води. Залізничні колії й купи покидьків стають їм відкритими туалетами. У порівнянні з цими хатинами стоять «постійні» будівлі встановлених нетрів, в яких є принаймні кілька водопровідних кранів і відхожих місць.
Йоганнесбург, Південна Африка — Для білого населення Південної Африки, забезпечення житлом не є великою проблемою, якщо людина має змогу оплачувати все збільшуючі кошти. Проте, так як було сказано в офіційному урядовому річнику Південна Африка 1986 р., «чорному міському населенню Південної Африки не вистачає житла». Тому що тисячі людей чекають на доми, то деколи три родини мешкають разом у чотирикімнатному домі або одна сім’я з трьох або чотирьох членів у одній кімнаті. Коли син одружиться, то його ім’я заносять до списку, у надії, що до двох або трьох років він матиме свій власний дім. Тимчасом, новоодружені живуть у тому самому домі з батьками або на подвір’ї будують хатину з рифленого заліза — якщо є подвір’я.
По декотрих місцевостях власники будують хатини, а тоді вимагають надмірні ціни за квартирну плату. Міська влада дозволяє таку практику, тому що не може здолати вимог за приміщення. З цього бувають нетрі й виникає злочин і хвороба. По радіо було сказано, що вмирає 136 з кожних 1000 немовлят, тому що родяться серед негігієнічних обставин — без водопровідної системи, з можливо одним туалетом для чотирьох або п’ятьох родин. Ці обставини також впливають на старших дітей. Вони вчаться красти й брати наркотики за дуже молодого віку. Пияцтво теж поширюється між молодими людьми.
Шанхай, Китай — У цьому найгустіше населеному місті найгустіше населеної країни, забезпечити 12 мільйонів мешканців відповідним житлом, справді є значною задачею. Незважаючи на те, що уряд старається як може будувати нові житлові масиви, то більшість людей ще до цих пір живуть у маленьких домах, побудованих у 30 і 40 роки, подібних до іграшкових хатин. Ці хатини втискуються у великі міські квартали, будучи доступні тільки тим, що мешканці Шанхая називають алеї (прохід до будинку). У багатьох цих домах водопровідних систем немає, ані внутрішніх кухонь, туалетів,— вони навіть зимою не огрівані, коли температура знижується нижче замерзання. У більших будинках колишніх французьких і британських районів, одна родина живе в одній кімнаті й ділиться однією кухнею та вмивальницею. Часто три генерації живуть разом у такій кімнаті.
Краще житло для людей має перевагу між міськими діячами. Підраховують, що кожна особа має від 43 до 58 квадратних футів (4 до 5,4 кв. м) площі на якій жити. Це є менше ніж 64 квадратних футів (6 кв. м), що є державною нормою для кожної особи. Рапорти виявляють, що в Шанхаї в 1985 р. побудували 6000 нових приміщень, а в 1986 р. витратили так багато як 135 мільйонів доларів (США) на будівлю. Незважаючи на все це, то більше як сто тисяч людей є внесено до списку, чекаючи на житло, і ніхто не знає скільки інших людей також шукають приміщення.
Сан-Паулу, Бразілія — Дуже багато людей живуть у брудних селищах малих хатин по цілому місті. Розпачливо, безпритульні оселяються на приватному майні й малих незаселених ділянках у сяк-так збудованих бляшаних хатинах, деколи поруч величавих домів і новомодних багатоквартирних будинків. Багато традиційних домів перебудовуються у тимчасові однокімнатні приміщення, і часто так багато як 50 людей діляться однією вмивальницею.
Виникла загрозлива ситуація, коли минулого року, мобілізували військову поліцію виселяти незаконно оселених людей не на своїй землі в передмісті Сан-Паулу. У газеті Естадо де С.-Паулу було сказано, що старших людей били, жінок виволікали за волосся, а дітей збивали з ніг. Багато людей захворіли на дихальні хвороби через сльозоточивий газ, якого закидали до їхніх хатин.
Тим, що ще не переживали такої нужди, позбавлення і розпачі, трудно уявити собі життя в нетрях та підлих хатинах. Однак, для соток мільйонів людей, ці обставини стали дійсністю щоденного життя.