Молоді люди запитують...

Чому мене так суворо обмежують?

ЛЕН любив гуляти допізна зі своїми друзями. Його батько скоро дізнався, що вечірні виходки хлопця були нічим іншим як невинною забавою. «Але одного разу я потрапив у такий клопіт,— пригадує Лен,— що мені заборонили два тижні виходити з дому куди-небудь, окрім їдальні чи школи. Я не мав права навіть дивитися у вікно! Коли моє покарання закінчилося, я вийшов і гуляв зі своїми друзями до півночі. Заїжджаючи на подвір’я, я побачив тата, що сидів на веранді і чекав на мене...»

Багато молодих людей обурюються, якщо батьки контролюють час їхнього приходу і відходу. Одна молода дівчина розповідає: «Коли я стала підлітком, мої батьки почали накладати на мене всякого роду обмеження щодо таких справ, як, наприклад, прихід опівночі. Я справді обурювалася цим». Коли такі молоді люди виявляють своє обурення непокорою, вони в результаті отримують, як правило, не більше свободи, а більше, або суворіше обмеження.

За незначне порушення покаранням може бути перенесення обмеження вечірнього часу на більш ранню годину. За більш серйозні провини молоду людину можуть позбавити деяких привілеїв або тимчасово заборонити виходити з дому. «Якщо ти прийдеш пізно ввечері в суботу,— пояснює одна неповнолітня дівчина,— можливо, що на наступну суботу ти не вийдеш з дому взагалі». Окрім того, є ще «домашній арешт»: жодних гостей, жодних телефонних дзвінків, жодного телебачення. Але для деяких підлітків найстрашнішою карою є повчання. «Ох, ці провини! — бідкається один підліток.— Батьки починають розповідати, як дуже вони за тобою переживали. Ти почуваєш себе дуже винним».

Однак, чи це не правда, що твої батьки люблять тебе і що вони мають право вимагати, щоб ти був вдома в призначений час? І коли тебе немає, вони тривожаться, турбуються, можливо, навіть не можуть спати. Молода людина, яка справді любить своїх батьків і турбується ними, не захоче бути відповідальною за такі непотрібні переживання. Чи не виявляло б таке ставлення крайній егоїзм?

Однак багато молодих осіб вважають, що їхні батьки наклали на них несправедливі або непотрібні обмеження. «Вони божевільні, поводяться зі мною як з 15-річним,— протестує 18-річний Фред.— Я просто уникаю робити те, що тато говорить і через це між мною і ним іде справжня війна». Але існують кращі способи обходитися з батьками, ніж відмовлятися коритися.

Справедливо чи несправедливо?

По-перше: наскільки несправедливими є такі обмеження? Як вже було показано в попередній статті, твої батьки, можливо, мають розумні причини побоюватися за твою безпеку чи благополуччяa. Чи ж інші християнські молоді люди не мають подібних обмежень? Якщо так, то яку дійсну основу ти маєш, щоб ставити під сумнів присуд своїх батьків?

Лен, молодий хлопець, згаданий на початку, не усвідомлював, що його батько діяв з найкращих побуджень серця. Ти пригадуєш, що Лен порушив своє обмеження і побачив, що батько чекає його на веранді. Що ж Лен вирішив робити? Більше непослуху! «Коли машина заїхала на подвір’я, я пригнувся на сидінні машини, так що тато не міг мене побачити і попросив товариша виїхати з подвір’я. Я вирішив піти з дому». Лен справді покинув дім і почав товаришувати з дикою компанією, яка довела його до статевої неморальності, крадіжки автомобілю і зловживання наркотиками. В кінці кінців, він опинився у в’язниці. Крайній випадок? Можливо. Але він добре ілюструє правдивість слів, записаних у Приповістей 1:32: «Бо відступство безумних [недосвідчених, НС] заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!»

Деякі молоді не розуміють змісту обмеження, але вони обурюються, бо їхні старші брати чи сестри мали більше свободи, ніж вони. «Мій старший брат Марко міг гуляти стільки, скільки хотів,— скаржиться дівчина на ім’я Паті,— але йому ніколи не забороняли виходити. А якщо я запізнюсь на кілька хвилин — розмова закінчена! Це несправедливо». Неважко зрозуміти, чому така ситуація може пригнічувати тебе. Але перш ніж вигукнути «несправедливо!», подумай над біблійними принципами, викладеними у Галатів 6:4, 5: «Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! Бо кожен нестиме свій власний тягар!»

Ти маєш свою особистість. І сам факт, що старший брат чи сестра має деякі привілеї, не обов’язково дає право тобі мати їх. Очевидно, твій старший брат чи сестра доказав чи доказала свою надійність протягом якогось періоду часу. Ти теж зможеш так зробити. Окрім того, чи ж не правда, що ти не терпиш, коли батьки порівнюють тебе зі старшим братом чи сестрою? Для чого ж самому робити це, порівнюючи різні привілеї? У своїй книзі «Після всього, що ми зробили для них» (англ.) д-р Луїс Файн зауважує: «Часто батьки по-різному поводяться зі своїми дітьми і по-різному дисциплінують їх. Це може бути через те, що вони розуміють, що їхні діти є особистостями, які мають різні потреби і здібності, і що їх слід вважати різними».

Однак деколи молоді люди почувають себе так, ніби вони тільки для того і є, щоб розплачуватися за помилки свого старшого брата чи сестри. «Тільки через те, що моя сестра брала машину і занадто довго гуляла, мій час теж автоматично обмежується. Мені не дають навіть можливості оправдувати себе!» Ця ситуація може бути не такою аж несправедливою, як це може здаватися на перший погляд. Твої батьки зараз старші й мудріші, ніж були тоді, коли виховували твого брата чи сестру. Не бажаючи більше повторювати своїх помилок, вони можуть бути більш строгими до тебе.

Але чому карають навіть за маленьке спізнення? Без сумніву, це не приносить великої радості, коли тебе не випускають з дому. Отже, ти, звичайно, подумаєш двічі перед тим як знову прийти додому пізно. Хлопець на ім’я Маркус так пояснив це: «Мене багато разів карали... Якщо тебе не карають, ти ніколи не навчишся». Біблія каже: «Хто напучування стереже — той на стежці життя» (Приповістей 10:17).

Занадто турботливі батьки

Припустимо, що деколи кара може виглядати завеликою на певний «злочин». Батьки можуть бути занадто турботливими і, можливо, нерозсудливими у вимогах. Але добрий обмін думками часто може запобігти проблемам на самому початку. Якщо ти скажеш своїм батькам, куди ти йдеш, що ти будеш робити, з ким ти будеш і коли повернешся, то вони, можливо, будуть більш охочими дати тобі трохи більше свободи. Якщо вони виглядають нерозсудливими, спробуй підійти до них у «відповідний час» — можливо тоді, коли вони спокійні або після відпочинку (Приповістей 25:11, НС). Покажи, що ти усвідомлюєш їхній страх і турботу. Запевни їх у своїй любові до них і у своєму бажанні співпрацювати з ними. Допоможи їм зрозуміти, що більша свобода є частиною твого доростання.

«Ти повинен також повідомити їх про те, якою в дійсності є ситуація,— говорить одна неповнолітня дівчина.— Якщо ти пояснюєш, чому ти не можеш бути в даний час раніше вдома, вони, як правило, розуміють». Обговорюючи справу по-дорослому, ти справляєш на своїх батьків враження, що ти є відповідальним — людиною, якій можна довіряти. Якщо твої батьки все-ще мають сумніви, ти, можливо, міг би запропонувати логічний компроміс.

Але, скажімо, ти вже отримав дозвіл, що тепер? Хай тоді твоє «Так означає Так» і будь вдома вчасно! (Матвія 5:37). Правда, навіть найкращі плани можуть розстроїтись. (Порівняй Якова 4:13, 14). Може виникнути крайня необхідність або раптова зміна. Якщо це так, подзвони додому і повідом батьків про те, що сталось. «Поки моя мама знає, де я і що я вже їду, вона спокійна», — говорить один підліток.

Ще один важливий момент — це добре себе зарекомендувати. У Приповістей 20:11 говориться: «Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх,— чи чин його чистий й чи про́стий». Якщо ти подаш зразок послуху і правильної поведінки, твої батьки будуть спокійними, навіть якщо ти один раз прийдеш пізніше. Звичайно, навіть при Ісусовій зразковій поведінці його батьки «з журбою шукали його» (Луки 2:48). Отже, не дивуйся, якщо твої батьки розстроєні настільки, що вони спочатку навіть не дозволять тобі пояснити, чому ти запізнився!

У Приповістей 29:11 говориться: «Глупак увесь свій гнів виявляє, а мудрий назад його стримує». Нехай буря гніву перейде. Коли все трохи заспокоїться, запропонуй своє пояснення. Але «кажи правду» (Ефесян 4:25). Не оправдуйся заплутано; це тільки підкріпить думку про те, що тобі не можна довіряти. Якщо ти просто був неуважним або забув, щиро попроси вибачення і будь готовий прийняти кару. Можливо, що твої батьки навіть не захочуть давати ділу хід. Але, вони, можливо, будуть вважати, що деякі обмеження знову необхідні і тобі прийдеться відвоювати їхнє довір’я.

Обмеження можуть створювати незручності, але вони не є жорстокою або надзвичайною карою. Старайся ставитися до них спокійно. Якщо ти співпрацюєш зі своїми батьками й уникаєш зухвалого духу, вони навіть можуть вирішити бути менш суворими і дадуть тобі більше свободи.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Непокора батькам веде, як правило, до подальших обмежень твоєї свободи.