Планування сім’ї стає глобальним питанням
«Планування сім’ї може стати у більшій пригоді для більшої кількості людей, на що піде менше видатків, ніж на будь-яку іншу нині доступну «технологію»... Це справджувалося б навіть у тому разі, коли б не існувало поняття про демографічну проблему» («Становище дітей світу 1992 року», англ.).
У МИНУЛОМУ мати багато дітей уважалося набуттям. Майже чотири тисячі років тому, коли Ревека збиралася залишити Месопотамію й вийти заміж за Ісака, мати й брати поблагословили її такими словами: «Ти наша сестра,— будь матір’ю для тисячі десятків тисяч» (Буття 24:60). Часи міняються. Нині щораз більше жінок кажуть, що не хочуть багато дітей.
«Я третя із семи дітей,— каже Бу, 22-річна індонезійка, матір однієї доньки.— Мій батько був лоточником і продавав пальмовий сік у Клатені (Центральна Ява), вся родина борсалась у тяжких злиднях, намагаючись прогодувати таку купу дітей. (...) Значно легше зараджувати родині, в якій небагато дітей».
Інші батьки по цілому світі подібної думки, що й Бу. Чимдалі більше родин бажають планувати час народження дітей, їхню кількість, інтервали між ними й час, коли більше не мати поповнення. Із статистики ООН видно, що недавно свідоме користування протизачаттєвими засобами у країнах, що розвиваються, надзвичайно зросло — від 10 відсотків подружжів у 1960-х до 51 відсотка в наш час.
Уряди також щиро зацікавлені у пропагуванні планування сім’ї. Понад половина держав, що розвиваються, провадять політику зменшення кількості населення. Фонд ООН для діяльності в галузі народонаселення підрахував, що загальні витрати на програми контролю кількості населення нині сягають понад 4 500 000 000 доларів США щорічно. Авторитетні джерела сподіваються, що ця цифра подвоїться до 2000 року й таким чином можна буде робити наступні кроки до поліпшення ситуації.
Чому країни та люди зокрема настільки зацікавлені запобіганням народжуваності? І який є християнський погляд на цю важливу справу? Ці запитання розглядатимуться у двох наступних статтях.