Найбільша штучна яма у світі

ЯКОСЬ товариш сказав мені: «Якщо ти колись поїдеш у Солт-Лейк-Сіті, не забудь відвідати Кенекотський мідний кар’єр, що коло Бінгем-Каньйона. Ти здивуєшся тим, що побачиш». У серпні 1992 року нам з дружиною випала така нагода. Побачивши все це на власні очі, ми переконались, що наш товариш не перебільшував.

Ми в спеку повільно подолали автомобілем відстань у 42 кілометри на південний захід від Солт-Лейк-Сіті по сухому штаті Юта. Коли ми під’їхали до гірського кряжа Оквір, то незабаром побачили свою ціль — на обрії виднілась велика смуга кольору охри, яка виділялась на темному тлі гір. То були велетенські ями та тераси Кенекотського мідного кар’єру. Але навіть ця картина не підготовила нас до того, що ми незабаром побачили.

Дорога почала звиватись по крутому гірському схилі. Ми минали гігантські самоскиди величиною з невеликий будинок, найбільший з них може перевозити за один раз 240 тонн руди. Вони настільки великі, що їхні колеса діаметром 3,7 метри височіють над найвищою людиною. Зрештою ми досягли оглядового майданчика. І там побачили... найбільшу штучну яму у світі!

Коли ми подивились на дно безодні, ці масивні ваговози здавались нам дитячими іграшками. Ми не могли відірвати очей від кар’єру завглибшки понад 0,8 кілометра і завширшки чотири кілометри. Дно цієї ями на більше ніж 1500 метрів вище рівня моря, а краї кар’єру — 2400 метрів. Цей кар’єр настільки глибокий, що коли б поставити на його дно найвищу будівлю у світі — «Сіерз тауєр» у Чікаго (440 метрів), то вона сягала б лише половини висоти його стін. Компанія має намір поглибити кар’єр ще на 260 метрів, що, за її підрахунками, дасть людям роботу принаймні до 2020 року.

Це родовище виглядає наче гігантський амфітеатр з терасами заввишки 15 метрів, які тут називають «лавками», що, наче сходи, спускаються в безодню. Нам сказали, що це мідне родовище можна побачити з космічного корабля багаторазового використання. Проте все почалось дуже просто 130 років тому, коли ця гора все ще височіла над рівнем моря на понад 2400 метрів.

Насмішки місцевих рудокопів

Тут почали видобувати руду в 1863 році, коли полковник Патрік Коннор з Форт-Дуґласа застовпив це місце. Проте воно було маленьким і безприбутковим родовищем. Родовище «Бінгем-Каньйон» появилось у 1906 році, коли «Юта копер компані» Деніела Джаклінга та ще одна компанія-конкурент почали добувати руду, в якій було лише 2 відсотки міді. В одній брошурі для відвідувачів пояснюється, що «місцеві рудокопи насміхались з них, вважаючи, що ті не матимуть прибутків від родовища з такою низькопродуктивною рудою». Що б вони сказали сьогодні, коли ця руда містить у собі лише 0,6 відсотка міді? А втім, «родовище «Бінгем-Каньйон» постачило більше міді, ніж будь-яке інше. З часу заснування кар’єру було перероблено п’ять мільярдів тонн породи».

У ньому добувають не лише мідь, але й золото, срібло та молібден (метал, що додають для поліпшення якості сталі); кожного року добувають як другорядні продукти: золота 14 000 000 грамів, а срібла понад 110 000 000 грамів! Не дивно, що цей кар’єр називають найбагатішою ямою на землі.

Якщо ви запитаєте, чому мідь такий важливий метал, то уявіть собі, що б сталось, коли б забрали мідь зі всіх електричних проводів, генераторів, трансформаторів та приладів. Список можна продовжувати, до нього ввійдуть холодильники, літаки, автомобілі тощо. Мідь відіграє фундаментальну роль у сучасному житті, подібно як і в давнину. У Біблії мідь згадується 166 разів (Буття 4:22; Вихід 27:1, 2).

Добування міді — нелегкий процес

Те, що ми бачили в цій великій ямі, було лише початком процесу добування міді. У кар’єрі лише свердлять породу, руйнують її вибухівкою та вивозять звідти. Транспортно-відвальний міст добуває руду, з якого по конвейєрі вже роздрібнена руда транспортується на завод по концентраційній та флотаційній обробці руди, що знаходиться на відстані 8 кілометрів від родовища. Система концентрації збагачує руду від 0,6 відсотка до 28 тим, що виділяються непотрібні матеріали.

Після цього вона проходить плавильний процес, при якому вилучають такі небажані домішки, як залізо і сірка, а розтоплену мідь, що містить у собі лише 2 відсотки домішок, зливають. З неї роблять зливки прямокутної форми, які називають анодами. Останній процес — облагороджування. В одній брошурі пояснюється: «Аноди обробляють електролітичним шляхом, де мідь облагороджують до стану, коли в ній є лише 0,02 % домішок». Саме під час цього процесу як другорядні продукти відділяється золото та срібло. Тоді мідь переходить до великих катодів — пластин із міді, що важать по 150 кілограмів, які потім продаються заводам, що виробляють предмети з міді, латуні та бронзи.

Все звучить просто. Але насправді всі ці процеси дуже складні і для них потрібно багато місця. Адже треба одну тонну руди, щоб отримати 5 кілограмів міді. Отже, коли наступного разу ви побачите мідний дріт, чайник або мідну сковороду, то пригадайте собі найбільшу штучну яму у світі, може, ця мідь була видобута там? (Надіслано).

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

Вгорі: Кар’єр завглибшки понад 0,8 кілометра і завширшки чотири кілометри.

Вгорі праворуч: Плавильний комбінат має одні з найвищих у світі димарі.

Вставка: 150-кілограмовий мідний катод з діаграмою використання міді (в процентах).

Внизу праворуч: Дизельний ваговоз, що може перевозити за один раз 240 тонн руди.

[Відомості про джерело]

Фото (вгорі і на сторінці 25 вгорі) з ласки Kennecott Utah Copper

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 23]

Фото з ласки Kennecott Utah Copper