Чи зможе наука задовольнити потреби людей ХХІ століття?

«Існують науково обґрунтовані підстави казати, що Земля-Матір вже більше не в стані справлятися зі своїм недбалим, непокірним виводком» (Газета «Юропієн» за 19—25 березня 1992 року).

ВСЕ більше екологів вважає, що загроза землі — це не просто буря в склянці води, а серйозна проблема, що заслуговує нашої уваги. Вони навіть кажуть: щоб уникнути катастрофи, потрібно негайно діяти. «Ми не маємо багато часу,— сказав у кінці 1980-х років президент Інституту світових спостережень.— Ми маємо лише декілька років для того, щоб повернути все назад, так як було».

Редактори книжки «5000 днів на збереження планети» (англ.) були конкретнішими, коли опублікували цю книжку в 1990 році. Власне з того часу продовжується їхнє відраховування днів. Кількість днів на врятування планети, згідно з їхнім підрахунком, доходить до 4000. А коли наступить XXI століття і все залишатиметься так, як зараз, то ця цифра скоротиться до 1500 днів.

Які ж незвичайні обставини породили цю очевидну кризу? Які проблеми слід вирішити з приходом наступного століття?

Проблем не бракує

Миролюбні люди радіють закінченню «холодної війни». Але все ще існує проблема, як досягнути та підтримувати всесвітній мир. Міттеран, президент Франції, в січні 1990 року, говорячи про проблеми об’єднання Європи, висловився: «Ми живемо в несправедливому, але стабільному світі, проте сподіваємося світу, що буде більш справедливим, але менш стабільним». У газеті «Юропієн» було написано: «Ціна свободи [у державах колишнього Радянського Союзу] — це зріст нестабільності, що збільшує небезпеку ядерної війни; хоча ця небезпека незначна, проте вона існує».

По суті, деякі труднощі, з якими сьогодні зустрівся світ, були незнані, коли почалась «холодна війна». Книжка «5000 днів на збереження планети» зауважує: «Лише п’ятдесят років тому екологічний баланс, в основному, був врівноважений... Світ тоді був великим, чудовим і могутнім місцем; яким же чином ми могли так зіпсувати його? Сьогодні ми кажемо, що наша планета переживає кризу, що ми нищимо і забруднюємо її, що це веде до глобальної катастрофи».

Так звані стихійні лиха: потопи, шторми, землетруси, виверження вулканів — відбуваються по цілій землі. До якої міри людина несе відповідальність за своє втручання в навколишнє середовище — це тема для обговорення. Існують докази, що захисна озонова оболонка стала в деяких місцях небезпечно тонкою. Деякі вчені вважають, що кліматичні зміни можуть спричинити трагедію і катастрофа може статись раптово, а не насуватись поступово.

Медики вже давно шукають ефективних ліків від раку, серцево-судинних хвороб та багатьох інших нездужань. Незважаючи на медичний поступ, ці хвороби продовжують вбивати людей. Підраховано, що лише в Європі 1 200 000 чоловік щороку вмирають від раку — це майже на 65 відсотків більше, ніж десятиріччя тому. Люди вже здебільшого не звертають уваги на величезну кількість смертей від раку: їхня увага прикута до нової епідемії — СНІДу, яка забирає життя в значно більшої кількості людей.

Ще інша проблема: менше ніж за 200 років населення землі зросло від одного мільярда до п’яти з половиною мільярдів. Незважаючи на недавній спад народжуваності, підраховують, що до 2025 року населення землі, мабуть, сягне за вісім мільярдів, а до 2050 року досягне десяти мільярдів. Де житимуть всі ці люди? Чим вони харчуватимуться? В одному повідомленні ООН, опублікованому в 1991 році, було підраховано, що вже тепер один мільярд людей живе в цілковитій убогості, вони проживають свій вік «у недоїданні, неграмотності і хворобах, що виходить за будь-які рамки людської гідності».

Пол Р. Ерліх, професор Стенфордського університету (США), який займається питаннями дослідження зросту населення, звертає увагу на великий масштаб цієї проблеми: «У той час як перенаселення бідних країн і надалі залишає їх бідними, перенаселення в багатих країнах веде до руйнування придатності планети для життя».

Ймовірність катастрофи від вищезгаданих факторів та інших, як, наприклад, зловживання наркотиками, невідповідні умови життя та расизм, створює ґрунт для справжнього побоювання за майбутнє землі. Проблема визначена. Але незрозуміло, як з нею справитись.

Пошуки рішень

Але, зважаючи на серйозність тих проблем, уряди шукають рішення, хоча інколи зволікають з пошуками. Наприклад, на екологічному фронті в Ріо-де-Жанейро минулого червня була проведена найбільша в історії конференція з питань охорони навколишнього середовища. Ця конференція, що фінансувалась ООН, була другою у своєму роді після першої, проведеної у 1972 році в Стокгольмі (Швеція). Тоді один відомий німецький політик сказав: «Ця конференція може стати поворотним пунктом у житті нашої планети».

Зрозуміло, що конференція 1972 року не оправдала надій фахівців. Моріс Ф. Стронґ, головний організатор обох конференцій — в 1972 та 1992 роках, помітив: «Ми дізнались протягом 20 років після Стокгольма, що правила для охорони природи — все, що можуть зробити агентства з питань охорони навколишнього середовища, важливі, проте недостатні. Ці правила потрібно змінити разом з основними економічними мотивами».

Однак чи конференція 1992 року виявиться успішнішою в досягненні цих «важливих змін», ніж конференція 1972 року? А якщо ні, то чи відбудеться на нашій планеті через 20 років, в 2012 році, третя конференція з питань охорони навколишнього середовища?

Найбільша проблема ще не вирішена

У загальному люди все скептичніше дивляться на спроможність релігії та політики вирішити світові проблеми. Але якщо не релігія і не політика, то що зможе вирішити ці серйозні проблеми XXI століття?

В одній брошурі, виданій Міністерством наукових досліджень та технології ФРН, проливається світло на це питання. «Щоб справлятися з цими проблемами, потрібна політична стратегія, котра зможе допомогти не лише уникнути будь-яких майбутніх змін у природі, спричинених людиною, але й також застерегти від негативних наслідків глобальних змін. З огляду на складність проблем, з якими ми зустрілись, розумне політичне рішення можливе лише на основі солідних наукових досліджень та надійних моделей. Здається, що це єдиний шлях, щоб уникнути коштовного, а інколи небажаного та катастрофічного ходу подій. Сьогодні вчені зустрілися з нелегким завданням, щоб зробити цю інформацію доступною».

Наука вже мала справу з цією проблемою і до деякої міри справилася з нею. Проте все ще є сенс запитати себе, чи наука вирішить ці своєрідні проблеми, зумовлені наближенням XXI століття, чи ні. Чи є якась підстава для оптимізму?

Видавці журналу «Пробудись!» будуть із задоволенням обговорювати ці серйозні справи в серії статтей, яка починається в цьому номері. Отже, частина I.

[Ілюстрації на сторінці 4]

Яку роль відіграє наука у вирішенні таких проблем, як забруднення навколишнього середовища, хвороби та перенаселення землі?

[Відомості про джерела]

WHO photo by P. Almasy

WHO photo by P. Almasy