Головні торговельні міста

СТАРОДАВНІЙ Вавилон у Біблії названо «купецьким містом» (Єзекіїля 17:4, 12, Хоменко). Цей термін також відповідав би старожитньому Тирові, що нині називається Сур і є портовим містом на березі Середземного моря коло Бейрута (Ливан) і Хайфи (Ізраїль).

Згідно з одним джерелом, Тир був «головним фінікійським портовим містом десь від 2000 року до н. е. і далі». Коли приблизно в 1467 році до н. е. ізраїльтяни заволоділи Обітованою землею, Тир був головною морською силою. Його моряки і комерційна флотилія стали відомі за далекі морські мандрівки (1 Царів 10:11, 22).

Найпотужніший флот

«Керуй, Британіє, керуй хвилями»,— написав шотландський поет XVIII сторіччя Джеймс Томсон про флот, через який Британська імперія стала найбільшим до того часу комерційним велетнем. «Морська сила гарантувала Британії безпечність від іноземної навали, безпеку її імператорській власності та мирний розвиток її світових торгових інтересів» («Кембриджська історична енциклопедія Великобританії та Ірландії», англ.).

З поширенням володінь Британської імперії її торгівля набула глобальних масштабів. У період між 1625 і 1783 роками її імпорт зріс на 400 відсотків, а експорт — на понад 300 відсотків. До 1870 року британські заводи виготовляли більш як третину промислових товарів світу. Коли у міжнародній торгівлі фунт стерлінгів зайняв панівну позицію, Лондон став неперевершеним фінансовим світовим центром.

Нині для різних людей Лондон має різне значення. Любителі музики згадують «Ковент-Гарден» чи Королівський концертний зал, спортивні уболівальники згадують стадіон «Уемблі» і Уїмблдон, театральні глядачі — Вест-Енд. Любителям моди пригадується або Севіл-Роу, або Карнабай-Стрит, студентам історичного факультету — замок Тауер і Британський музей, тоді як любителі пишних видовищ, щоб не говорити про плітки та скандали, либонь, згадують про парламент та Букінгемський палац.

Парадоксально, що жодна з цих визначних пам’яток не розташована у центральній частині Лондона. Ця частина просто називається Сіті [місто] і служить у ролі столичного комерційного центру для усієї агломерації, що налічує десятки приміських районів. На «Квадратній милі» Лондона стоїть Англійський банк, відомий під ласкавим прізвиськом Стара пані з вулиці Тріднідл. Він був зареєстрований парламентським актом 1694 року і тепер уважається одним із найстарших центральних банків світу. Ці впливові установи відіграють для уряду роль банкірів, регулюють діяльність комерційних банків і контролюють грошовий обіг та кредит, часто істотно впливаючи на урядову економічну політику. У Сіті також є фондова біржа і Ллойдс, міжнародна страхова компанія.

У 60-х роках нашого сторіччя центральна частина Лондона була названа «Жвавим Лондоном» через те, що справляла враження легкого безтурботного життя, проте Сіті також мало частку в поширенню смутку протягом майже 2000 років свого існування. У 1665 році місто пережило велике лихо — епідемію бубонної чуми, коли загинуло 100 000 чоловік, а через рік Сіті було майже цілком зруйноване великою пожежею. Не так вже й давно рейди німецьких бомбардувальників під час другої світової війни знищили 30 000 жителів Лондона і зруйнували та пошкодили 80 відсотків його будинків.

Молодший брат наздогнав його

Якщо Нью-Йорк порівнювати з Лондоном, Нью-Йорк був заснований у 1624 році голландськими поселенцями і названий Новим Амстердамом, то він є Лондону молодшим братом. Але нині він — одне з найбільших і найпожвавленіших портових міст; індустріальний, торговий та фінансовий центр, де зосереджено багато найбільших світових банків та фінансових установ. Як комерційний центр, він затьмарив собою й Амстердам, і Лондон. Як символ цієї переваги нью-йоркські «близнята» — дві вежі Центру міжнародної торгівлі, яких у 1993 році похитнула терористична бомба, все ще гордо здіймаються 110 поверхами в небо.

Нью-Йорк, як і ціла країна, є місцем, де проводиться асиміляційна політика щодо національних меншин. З 1886 року статуя Свободи, що стоїть у бухті, приваблювала іммігрантів до світу, де обіцялося свободу і рівноправ’я.

Деякі назви вулиць Нью-Йорка асоціюються з чимось більшим. Наприклад, Бродвей є символом театрального мистецтва, він задає тон у ньому і встановлює нормативи, які поширюються на цілий світ. А що сказати про Уолл-стрит? У 1792 році 24 брокери зустрілися там під деревом платан західний, щоб обговорити заснування Нью-йоркської фондової біржі. Фондова біржа була офіційно сформована 1817 року і тепер є найбільшим ринком цінних паперів і загальновідома як Уолл-стрит.

Бродвей пропонує захопливі розваги, але Уолл-стрит перевершив його справжньою драмою. У жовтні 1987 року, коли Уолл-стрит зробив свій найкатегоричніший і найшвидший рішучий крок в історії, то це відповідно відбилося на всіх інших 22 фондових біржах світу. Нависло «недобре передчуття», як написав один репортер, новини сприяли «раптовому зросту цін на всіх раніше відкритих біржах Токіо, Гонконга, Лондона, Парижа, Цюриха».

Хиткий Уолл-стрит, хиткий Міжнародний діловий центр: що все це віщує світу комерції?

«Яблуку ніде впасти»

Гонконг настільки велелюдне місто, що про нього колись було влучно написано: «Там яблуку ніде впасти». У Монкоці (район Гонконгу) густота населення становить 140 000 чоловік на квадратний кілометр! Велика кількість суші була звільнена від води, але майже 1 відсоток населення далі проживає буквально на воді! Цих людей там називають танка, і вони живуть у джонках чи човнах, як це робили їхні пращури-рибалки, що прибули з північного Китаю і заснували там у другому тисячолітті до н. е. маленьке рибальське село.

У середині XIX сторіччя туди прибули британці й одразу звернули увагу на стратегічне і комерційне розташування Гонконгу. Його чудова бухта була доступна як із заходу, так і зі сходу, до того ж вона стоїть на головному шляху між Європою та Далеким Сходом. Унаслідок двох «Опіумних» воєн (1839—1842 та 1856—1860 роки) Китай був змушений передати острів Сянган і частину півострова Цзюлун британцям, і таким чином вони стали британськими колоніями. У 1898 році уся ця земля, а також Нова територія, що на півночі, були передані Британії в оренду на 99 років. У 1997 році, коли закінчиться строк оренди, Гонконг буде повернено Китаю.

Гонконг, будучи містом, що, згідно з журналом «Нешнл джіоґрефік», є «третім у світі за величиною фінансовим центром і одинадцятим за торгівлею», заклопотаний зароблянням та витрачанням грошей. «Бажаю вам достатку» — таким є звичайне привітання під час святкування місячного Нового року. І здається, багатьом його жителям таки пощастило, бо в цьому журналі говорилось, що «в Гонконзі люди споживають найбільше коньяку на душу населення і пишаються тим, що мають більше роллс-ройсів на гектар, ніж будь-яке інше місце на землі».

Такий достаток було важко передбачити під час другої світової війни, коли комерція у Гонконзі була значно ушкоджена, бракувало їжі і багато його жителів переселилося у Китай, через що населення Гонконгу зменшилось наполовину. По війні місто почало зміцнятися, ставши тепер азіатським економічним велетнем. Його продукція є ходовою на світовому ринку збуту, бо через відносно дешеву робочу силу і дешеву сировину вона не є дорогою. У 1992 році обсяг виробництва зріс майже у 45 разів за період після 1971 року.

Які будуть комерційні, політичні та соціальні наслідки, коли Гонконг повернеться до Китаю 1997 року? Деяким його жителям та підприємцям тривожно на душі, і вони переїжджають хто куди. Інші залишаються, але вони вже ховають свої гроші подалі, у місця, де, на їх думку, грошам буде безпечніше.

«Всесвітнє сховище грошових внесків»

Протягом XVII сторіччя Швейцарія почала дотримуватися політики нейтралітету, хоча і не завжди їй це вдавалось. А втім, вважається, що вносити гроші у швейцарські банки відносно безпечно. Швейцарська банківська система також гарантує вкладнику цілковиту конфіденційність. Тому люди, що бажають з різних причин тримати свої заощадження в таємниці, можуть залишатися практично анонімними.

Центром таких грошових справ є Цюрих. Він разом з приміськими районами налічує понад 830 000 чоловік і є найбільшим містом Швейцарії. Його стратегічне розміщення на торгових шляхах Європи вже століттями дає прибутки, а нині він стоїть у центрі діяльності сучасного світу фінансів. Професор Герберт Кюблі називає головне авеню Цюриха «банківським центром Континентальної Європи і всесвітнім сховищем грошових внесків».

Цюрих також відзначився своєю релігійною діяльністю. Один католицький священик, Ульріх Цвінґлі, виголошував там серію проповідей 1519 року, що призвело до диспуту з міським католицьким єпископом. Наступні дебати було проведено у 1523 році, і для Цвінґлі вони закінчилися звитяжно. Коли швейцарський протестантський реформізм набув сили, інші головні міста Швейцарії почали відстоювати Цвінґлі і стали бастіонами його форми протестантизму.

Інший син Цюриха, Альберт Ейнштейн, вважається одним з найбільших інтелектуалів історії. Хоча Ейнштейн і народився у Німеччині, він вивчав фізику і математику в Цюриху. Там він захистив 1905 року свою дисертацію, через котру отримав звання доктора філософії Цюрихського університету. Його досягнення відображають одвічну традиційну наукову майстерність Швейцарії, великий внесок у котру зробив Цюрих. Цюрихський федеральний інститут технології випустив більше лауреатів Нобелівської премії, ніж інші наукові заклади світу.

Але навіть із усім цим добробутом, зі всією своєю релігійною і науковою спадщиною у Цюриху людям живеться не без проблем. У газеті «Юропієн» змальовувалась невесела картина міста минулого травня. Там говорилось, що, хоча «прославлений «Голковий парк», міжнародний магніт для наркоманів та торговців наркотиками», тепер зачинений, зате цей наркотичний центр просто перемістився в район, відомий під назвою Крайс 5. Ця місцевість, говориться у повідомленні, «репрезентує те, що Швейцарія розпачливо приховує, тобто безробіття, безпритульність, алкоголізм, розпач, проблеми з житлом і понад усе — зловживання наркотиками».

Парадоксально, але проблема зловживання наркотиками поєднує Цюрих з Нью-Йорком та Гонконгом. Мабуть, 80 відсотків героїну контрабандою привозиться в Нью-Йорк з «Золотого трикутника» — північного М’янма, Таїланду та Лаосу, де таємні організації Гонконгу, відомі як «трійки», активно займаються імпортом та експортом наркотиківa. Отже, багато доларів, зароблених гонконгівськими «трійками» через продаж героїну нью-йоркським наркоманам, зрештою потрапляють у банки Цюриха.

Головні торговельні міста, що їх репрезентують Лондон, Цюрих, Гонконг та Нью-Йорк, мають багато спільного зі стародавнім Тиром. Комерційний успіх Тира, який процвітав за рахунок інших, розвинув у ньому зарозумілість та гордість, що зрештою привело до його загибелі.

Чи сьогоднішні комерційні центри матимуть більший успіх? Чи їх фундамент стабільніший? Факти показують, що вони не матимуть більшого успіху від міст, про які говоритимемо у наступній статті цієї серії.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Гонконг