Молоді люди запитують...

Аборт. Чи він вирішує проблему?

«Коли я перевірилась у лікаря і виявила, що вагітна,— пригадує Джуді,— мій друг одразу почав вимагати аборту. Він навіть дав мені гроші на це». Тоді Джуді було 17 роківa.

КОЛИ 15-річна Марта виявила, що була вагітною, то звернулась за порадою до консультанта в клініку, де роблять аборти. «Вона пояснила мені всі деталі,— говорить Марта.— Вона сказала, що може організувати мені аборт або допомогти знайти будинок дитини чи пологовий будинок, якщо я саме цього бажаю».

Щороку лише в Сполучених Штатах Америки вагітніє більше мільйона дівчат-підлітків. До них також зараховується чимало юначок, що, незважаючи на християнське виховання, не послухалися Божої заповіді ‘берегтись від розпусти’, тобто дошлюбного сексу (1 Солунян 4:3). Ця аморальність призводить до багатьох зайвих страждань. А втім, багато з цих юначок розкаялись у вибраному шляху і хочуть випростувати своє життя. Але, поставши перед страхітливою перспективою народити дитину поза шлюбом, дехто думає, чи не можна було б швидко вирішити проблему абортом. Зрештою, в Сполучених Штатах Америки щороку майже півмільйона вагітних дівчат вибирають аборт. Чи це дійсно найліпше вирішення проблеми небажаної вагітності?

Чому дехто вдається до аборту

Зрозуміло, у цьому можуть відігравати певну роль сильні й навіть суперечливі почуття. Дівчині притаманні природні почуття до дитини, що розвивається в її утробі, але вона також може мати зрозумілий страх та занепокоєння.

Наприклад, 18-річна Віккі «хотіла поступити в коледж і, можливо, навіть отримати ступінь магістра». На її думку, дитина стала б на заваді її планам (журнал «Тін» за березень 1992 року). Марта дійшла подібного висновку: «Коли б я стала матір’ю, то сиділа б вдома з дитиною, а з навчанням було б усе покінчено. Я ще не була готова до цього». За одним дослідженням, 87 відсотків підлітків, котрі зробили аборт, боялися, що дитина радикально змінить їхнє життя, а вони ще до цього не готові.

Страх перед фінансовими труднощами й тривога через непевність у спроможності виконувати материнські обов’язки без батька є ще однією причиною, чому багато вдається до абортів. Віккі виразила це такими словами: «Я походжу з родини, де батьки були розлучені, а мати ростила трьох дітей сама-самісінька. Я бачила, як їй було важко... і розуміла, що також можу стати одинокою матір’ю».

До припинення вагітності також може стати причетним тиск з боку інших, зокрема коханця. Друг Джуді поставив їй ультиматум: «Якщо ти не зробиш аборту, то я тебе більше не хочу бачити». Ненсі зносила тиск, щоб перервати вагітність, від своєї мами, а також інших родичів.

Теж дуже впливає поширений погляд, що аборт фактично не пов’язаний з убивством немовлят. Віккі говорить: «Я думала тверезо... Я читала про те, що протягом п’яти тижнів вагітності плід в утробі менший, ніж ніготь мізинця. Мене ця ідея опанувала. Я казала собі, що коли зародок є розміром лише в ніготь мізинця, то це ніяке не дитя. Я намагалася думати, що це і дійсно не справжнє дитя, аби якось перебороти почуття проти аборту».

Дехто також твердить, що принаймні в технічно розвинених державах аборт є безпечним — як гадають, безпечнішим, ніж народження дитини дівчиною-підлітком. Після зваження усіх за і проти, здається, найліпше вдатися до аборту. Проте факти показують, що багато тих, хто зробив аборт, пізніше шкодують за скоєним. Одна жінка сказала: «Я здійснила аборт у 20-річному віці. Тепер, в 34, мені дуже важко долати муки сумління за скоєне. Я хотіла дитину, але не хотів її мій друг. Моя психічна травма ще не загоїлась, а біль залишатиметься на все моє життя».

Моральні рубці

Замість швидко вирішити проблему, аборт може лише ускладнити ситуацію. Принаймні він іде врозріз із нашим внутрішнім сприйняттям добра і зла — сумлінням, котрим Бог наділив людство (Римлян 2:15). До того ж аборт вимагає від дівчини стерти чуйність свого співчуття до крихітного життя, котре розвивається в її утробі. (Порівняй 1 Івана 3:17). Наскільки це деморалізує!

Марта говорить: «Лише по двох тижнях [після аборту] я почала відчувати провинність і щось на зразок сорому за скоєне». Ситуація погіршилась, коли надворі був лютий — місяць, коли мало б народитися дитинча. Еліаза пригадує: «П’ятнадцять років тому я зробила аборт. Після цього я впала в серйозну депресію і декілька разів мусила звертатися за допомогою в лікарню. Я навіть бажала накласти на себе руки».

Слід визнати, що не у всіх молодих жінок виникає така реакція. Багато з них щиро вірять, що плід не є людським організмом. Але що про це говорить Творець — «джерело життя»? (Псалом 36:10). У Біблії чітко написано, що для Бога Єгови ненароджена дитина, яка розвивається в утробі, є чимось значно більшим, ніж просто плодовою тканиною. Він надихнув царя Давида написати: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени» (Псалом 139:16). Отже, Творець навіть на зародок дивиться як на окрему особу, як на живу людину. З цієї причини він каже, що особа, котра шкодить ненародженій дитині, буде нести відповідальність перед ним (Вихід 21:22, 23). Авжеж, для Бога вбивство ненародженої дитини — це вбивство людини. Дівчина, яка хоче бути доброю в очах Бога, не може погоджуватися на аборт, незважаючи на будь-який тиск з боку іншихb.

Підтримка

Джуді, про котру згадувалося на початку, вирішила не вдаватися до аборту. Вона говорить: «Моя старша сестра виявила це і від самого початку дуже підтримувала мене, особливо в моральному плані. Вона сказала, що і далі допомагатиме мені, коли я народжу немовля. Саме це мені потрібно було почути, аби продовжувати робити те, що, десь у глибині серця я знала, є правильним. Я відважилася й народила дитинча». Це було дев’ять років тому. Дивлячись на свого дев’ятирічного синочка, Джуді каже: «Якщо б я зробила аборт, то я зробила б найбільшу помилку у житті».

Натіса, молода жінка, розповідає подібне: «П’ять літ тому я сиділа в клініці, чекаючи в черзі на аборт. Але замість дочекатися своєї черги, я ще раз подумала і пішла з клініки геть. Нині у мене чудовий чотирирічний синочок, також я чекаю на ще одну дитину, а мій чоловік є люблячим батьком».

Якщо хтось постав перед дилемою позашлюбної вагітності, то не слід робити поспішних рішень. Хоч і ситуація може здаватися дуже поганою, проте це не кінець світу. Але таким неодмінно потрібно підтримки інших і зрілої допомоги. Добрим початком було б вилити усе наболіле перед батьками, особливо якщо вони християни (Приповістей 23:26). Щоправда, спочатку це може завдати їм болю і вони можуть розгніватись. Але зрештою, дуже ймовірно, що вони відчують потребу допомогти дочці. Наприклад, батьки можуть організувати своїй дитині передпологовий догляд. Також вони допоможуть їй скористатися державними програмами допомоги таким жінкам, як їхня донька. Але найважливіше, що батьки можуть заохотити її звернутися за духовною допомогою до старійшин збору (Якова 5:14, 15).

Деякі неодружені матері вирішили здати дітей у дитячий будинок, вважаючи, що не в змозі забезпечити їм належний догляд. Хоч ліпше здати дитину в дитячий будинок, ніж відібрати їй життя, Бог таки зобов’язує матір ‘дбати про домашніх’ (1 Тимофія 5:8). Одинока мати, можливо, не в змозі забезпечити свою дитину всім найліпшим у матеріальному плані, але вона може дати їй щось значно важливіше — любов (Приповістей 15:17). Отже, у всякому випадку виховувати дитину було б ліпше неодруженій матері, ніж комусь іншому.

А що сказати про завдання виховувати дитину і про докорінні зміни у способі життя, які обов’язково слід буде робити? Все це тобі може здаватися занадто обтяжливим. Однак Біблія подає практичну пораду, яка допомагає справлятися з такими змінами. Розкаяні незаміжні матері також можуть отримати духовну підтримку, що ґрунтується на Божому Слові. Зі сповненою любові підтримкою і належним керівництвом ти можеш дати собі раду в цій ситуаціїc. Аборт зовсім не вирішує проблеми!

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 21]

Часто хлопці створюють тиск на своїх подруг, щоб ті вдались до аборту.