Ключ до таємниці «крижаної людини»

УПРОДОВЖ сторіч Еці спочивав у надійному місці. Його тіло лежало на висоті 3200 метрів над рівнем моря у вузькому наповненому снігом ярі, що захищав його від руху сусіднього льодовика. Якби його тіло вмерзло в кригу льодовика, то воно б просто розкололося на частинки і знеслося ним додолу. Цілком можливо, що він уцілів завдяки цьому сховку.

За декілька метрів лежали речі, що вочевидь були предметами повсякденного вжитку, а саме: ненатягнутий лук із тису, сагайдак з оленячої шкіри, у котрому було 14 стріл (2 готові, а інші ще ні), кремінний кинджал, сокира, предмет, що, за припущенням, був гичкою простого клунка, шкіряна торбинка, коробочка з березової кори і фрагменти одягу, а також інше приладдя та розмаїті предмети.

Коли знайшли Сіміляунську людину (ще одна її назва), на ній усе ще було трохи одягу, а на ногах — шкіряне взуття, вистелене соломою для утеплення. Коло голови лежав «килимок», сплетений із соломи. Складалося враження, наче ця «крижана людина» втомилася і прилягла одного холодного вечора, аби спокійно заснути і «побачити» світло дня лише через декілька тисячоліть. Ця знахідка віддзеркалювала «мить епохи, суспільства і біологічної популяції»,— говорить археолог Франческо Феделе, який назвав Сіміляунську людину «капсулою часу».

Як вона збереглась?

Не всі погоджуються з припущенням щодо того, як Еці уцілів, зберігшись з плином такого довгого часу. «Його збереження ледве не чудо, навіть якщо зважити на захист у западині, де його було знайдено»,— говориться у журналі «Природа» (англ.). Теорія, яка на даний час найбільш задовільна, каже, що він зберігся завдяки збігу «трьох неймовірних обставин»: 1) швидкого процесу природної мумуфікації (обезводнення) внаслідок холоду, сонця і фену (теплого сухого вітру), 2) швидкого накриття снігом, що заховало тіло від хижаків і 3) захисту від руху льодовиків, можливого лише у цій западині. А втім, дехто не задовольняється навіть такими поясненнями, стверджуючи, що фен не сягає на таку висоту у цих частинах Альп.

Але дещо стосовно «крижаної людини» є певне. Вдалося визначити, що йому було десь від 25 до 40 років, його ріст — 160 сантиметрів і вага близько 50 кілограмів. Його статура була міцна, м’язиста, а коричневе волосся добре доглянуте, либонь, регулярно обстригалось. Недавні вивчення ДНК тканини його тіла виявили, що він належав до того самого генофонду, що й населення сучасної Центральної і Північної Європи. Його стерті зуби свідчили про те, що він їв хліб грубого помелу, з чого можна дійти висновку про його належність до рільничого суспільства, на що також натякають зерна пшениці, знайдені в одязі. Цікаво, що можливо визначити час його смерті — десь під кінець літа чи на початку осені. Звідки? У сумці знайшли різні види диких слив, зірвані пізнього літа, можливо, це був його останній запас харчів.

«Середньовічний лицар з рушницею»

Але що виявляє Еці? Італійський журнал «Аркео» підсумовує запитання, що виникли в результаті відкриття, таким чином: «Був він воїном чи мисливцем? Був самітником чи подорожував із групою, чи, знову ж таки, переходив він ці гори укупі з декількома вибраними людьми тої групи? (...) Чи лежав він один у полоні криги, чи слід нам сподіватися знайти ще когось?» Вчені гадають, що дадуть відповіді на ці запитання головно за допомогою дослідження предметів, знайдених на горі Сіміляун, і постараються розшифрувати їхнє призначення. Стосовно того, чому Еці лежав там, на висоті 3200 метрів, було висунено багато теорій, але всі вони неповні і ставляться під сумнів іншими деталями. Розгляньмо декілька прикладів.

Лук, якого він так і не натягнув, та стріли відразу навівають думку, що він був мисливцем. Чи в цьому криється розгадка? Можливо, але лук завдовжки майже одної цілої й восьми десятих метра «був завеликим для людини його зросту»,— каже археолог Крістофер Берґман, і, «безсумнівно, завеликий, аби полювати на типову альпійську дичину». Навіщо ж йому лук, яким він не зміг би користуватися? До того ж, щоб ходити по горах, потрібно позбавитися усього зайвого тягару, тому «особливо спантеличує те, що у цього чоловіка 12 із 14 стріл та лук були недокінчені, тоді як інша зброя (кинджал та сокира) зносилася від довгого користування»,— коментується в журналі «Природа».

А що сказати про сокиру за декілька метрів од нього? Спочатку здавалося, що вона з бронзи, але обстеження виявило, що з міді. У зв’язку з цим, та й з інших причин, багато археологів схильні датувати Еці початком так званого мідного віку, що припадає на четверте-третє тисячоріччя до н. е. «Датування за допомогою вуглецю С¹⁴... підтверджує, що він жив 4800—5500 років тому»,— говорить журнал «Аудубон»a. Проте інші предмети схильні переконати фахівців, що «крижана людина» належить до трохи давнішого періоду. Здається, неможливо віднести Сіміляунську людину до якоїсь конкретної старожитньої цивілізації. Згадуючи мідну сокиру, один археолог каже, що Еці «мав зброю, котра була надто прогресивною для його епохи. Це наче б ми знайшли середньовічного лицаря з рушницею. По суті, в ту епоху мідь була відома лише у східних культурах».

Як ми вже бачили, сокира була дуже цінним предметом для сучасників «крижаної людини». Інші речові пам’ятки, скажімо піхва для його кинджала, також були надзвичайно добірними і явно «предметами престижу». Але якщо Еці був високопоставленою персоною, вождем, то чому ж перебував на самоті, коли помер?

Журнал «Популярна наука» (англ.) пише, що Конрад Шпіндлер з Інсбрукського університету вважає: «Те, що спочатку прийняли за загадкові татуювання, простежується якраз на ушкодженому коліні, гомілковостоповому суглобі й на деградованому хребці спинного хребта. Можливо, що лікар «крижаної людини» лікував недуги, припікаючи шкіру над болючою ділянкою і втираючи у рану порошок з трав».

Недавно на консиліумі експертів судової медицини в Чикаго було висунено на обговорення ідею, що Еці могли побити й він помер закривавленим, ховаючись від тих, хто гнався за ним. Було визначено, що він мав декілька поломаних ребер і тріщину на щелепі. Однак не можна точно встановити, чи він отримав ці ушкодження перед смертю, чи після неї. Якщо він став жертвою насилля, то «чому коло нього були всі ці знаряддя, навіть «цінні»?», як, наприклад, мідна сокира, запитує журнал «Аркео».

Дослідники вважають, що наявних фактів недостатньо для того, аби відтворити повну картину, і тому багато запитань залишаються нез’ясованими. Але зрозуміло те, що цивілізація, до котрої належав Еці, була високоорганізованою і складною.

Еці і його світ

Описуючи світ Сіміляунської людини, вчені ґрунтують свої ідеї на знахідках в альпійських долинах, де, на їхню думку, жили сучасники Еці. Археологи кажуть, що навіть тоді на декотрих теренах було прогресивніше життя, ніж на інших, і останні технічні нововведення, як, скажімо, праця з міддю, виникали на Середньому Сході.

За однією археологічною реконструкцією, Еці міг жити в рільничому селі басейну річки Адідже. Ця річка була важливим торговельним шляхом, що сполучував Апеннійський півострів з Центральною Європою. У цій частині Альп знайдено багато поселень, навіть на висоті 2000 метрів. Типові рільничі села того часу налічували три-чотири хати, а щонайбільше декілька десятків. Як ці помешкання виглядали? Розкопки пролили світло лише щодо підлоги, яка звичайно являла собою втоптану землю. Мешканці жили в одній кімнаті, посередині котрої було домашнє вогнище й інколи піч. Дах був двосхилим, подібно як у сучасних помешканнях, що збудовані на палях біля багатьох альпійських озер. Кожне однокімнатне помешкання, либонь, було розраховане для однієї родини.

Які контакти підтримувалися між такими селами пастухів і рільників? Безсумнівно, торгівля. Приміром, сокира, знайдена на горі Сіміляун, була подібна до тих, що виготовляли далеко на Півдні, на берегах озера Гарда, і могла служити предметом комерційної торгівлі. Також серед знарядь Еці були декотрі предмети, виготовлені з кременю,— предмети, що цінувалися вздовж шляху у долині річки Адідже. Одна річ, яка змушувала великомасштабні переходи з одного місця в інше,— сезонна міграція худоби. Так є і сьогодні у Тіролі: пастухи виводять свої отари через альпійські перевали, шукаючи свіжі паші. Які ще висновки були зроблені щодо походження «крижаної людини»?

[Примітка]

[Карта на сторінці 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

«Крижану людину» було знайдено в Італії неподалік кордону на Сіміляунському льодовику.

НІМЕЧЧИНА

АВСТРІЯ

Інсбрук

ШВЕЙЦАРІЯ

СЛОВЕНІЯ

ІТАЛІЯ

Больцано

Сіміляунський льодовик

Адріатичне море

[Ілюстрації на сторінці 7]

Х зазначає місце, де був знайдений Еці. Вставки: 1) мідна сокира, 2) кремінний ніж, 3) можливо, амулет, 4) вістря з оленячого рогу з дерев’яною ручкою.

[Відомості про джерела]

Фотографія: Prof. Dr. Gernot Patzelt/Innsbruck

Фотографія 1—4: Archiv Österreichischer Alpenverein/Innsbruck, S.N.S. Pressebild GmbH