Цей звір — не лише цінні роги
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ
НАРАЗ звідки не візьмись вигулькнув носоріг і зі шаленою швидкістю понісся в атаку. Чолов’яга кинувся вбік і стрімголов чкурнув до найближчого невеликого деревця. Але носоріг з дивовижною пруткістю перетнув шлях і не дав йому видертися на дерево. Втікач зробив довкола дерева декілька кругів, аж поки той своїм рогом не підкинув його в повітря. Бідолаха спочатку гепнувся на плечі носорога й відтак на землю. Упавши, він сподівався, що той затопче його або проколе рогом на смерть. Носоріг ступив уперед, чолов’яга підвів ногу, але носоріг понюхав її та квапливо забрався собі геть!
Це був африканський чорний носоріг: допитливий, забіякуватий, запальний. Якщо носороговий відмінний нюх чи слух насторожує його до чогось, чого він не може побачити (у нього поганий зір), то він із запалом біжить у керунку джерела того запаху чи звуку, хоч би що там було — поїзд чи просто метелик! Хоча й висота його тіла в плечах близько півтора метра й важить він майже 1000 кілограмів, йому таки вдається нестися зі швидкістю 55 кілометрів за годину, а також робити півоберт на місці!
Інколи його атаки є звичайнісіньким блефом чи справжнісінькою забавою. Юіллін Кірні, котра колись мала молодого чорного носорога, який називався Руфус, розповідає, що «чим більше було куряви в повітрі — тим щасливішим почувався Руфус». Вона з приємністю пригадує один випадок, коли Руфус почав «пихкати, пчихати й з тріском» пробиратися крізь чагарник, «нестись через садок, аби різко зупинитися навпроти веранди, поважно вийти по сходах і лягти коло шезлонгу [де вона сиділа]».
Таку приязнь до чорного носорога розділяє багато людей, що вивчає його. Всі вони сходяться на тому, що особистості носорогів настільки відрізняються одна від одної, наскільки й у людей. А втім, стережіться довіряти носорогам з паскудною вдачею! В одному популярному посібнику про тварин у Південній Африці застерігалося, що чорному носорогові «ніколи не слід довіряти і слід триматися на відповідній дистанції від нього». На жаль, він входить в агресію саме через те, що людина непокоїть його. Професор Рудольф Шенкел, який власне пережив вищеописаний напад носорога, з сумом констатує факт, що людина зробила себе єдиним ворогом цієї тварини.
А що сказати про іншого африканського носорога — білого? Його зазвичай мирна вдача досить-таки контрастує з вдачею його буйного кузена. До того ж він майже вдвічі більший за чорного носорога і є третьою за величиною наземною твариною у світі. Його циклопічна голова настільки важка, що потрібно було б чотирьох чоловіків, аби підняти її! А втім, він настільки спритний, наскільки і його чорний кузен.
Якщо в дикій місцевості білий носоріг побачить, почує чи занюхає людину, то переважно одразу в паніці забирається геть. Проте у своїй книжці «Носоріг» (англ.) Дерил і Шарне Бальфур закликають людей не інгнорувати небезбеки. «За минулі роки білий носоріг ранив людей частіше, ніж чорний»,— пишуть вони і додають, що все це було спричинено тим, що людина «нехтувала спокоєм» цієї тварини.
Улюблене проведення часу
Африканський носоріг має особливу любов. Він просто кохається в багні — в безлічі багна! Багато з них прискорюють ходу, наближаючись до своїх улюблених мість з багном, і видають пронизливе вищання від задоволення, що можуть трохи поборсатися в болоті. Бальфури, які часто спостерігали цю сцену, кажуть, що, коли носоріг повільно опускається в багно, «можна чути кректання, після чого вдоволена тварина лежатиме на одному боці декілька хвилин... перш ніж продовжувати своє «вмивання», вона часто перекидається на спину догори ногами».
Інколи трапляється так, що обидва види носорогів приходять до одного болота, щоб повалятися в ньому, й ця їхня пристрасть поборсатись у болоті зводить нанівець усю їхню гідність. Вищезгаданий молодий Руфус настільки захоплювався борсанням у багні, що «інколи вискакував з нього, аби просто погасати в садку, побрикати, немов коник, і, повернувшись до болота, ще раз порозкошувати».
Проте багно не лише дає блаженство, але й служить іншим цілям. Воно є місцем зборів місцевих носорогів та інших болотолюбних звірів, де носороги звільняються від дещо набридливих укусів мух, а також охолоджуються під час спеки. Отже, не дивниця, що інколи носоріг годинами засиджується у своєму багнистому ложі.
Хто є хто?
Як можна розрізнити носорогів? Чи й справді один з них чорний, а інший білий? Ні. Обидва вони є сірими, лише з різними відтінками, якщо вам взагалі вдасться розгледіти сірий колір. Бо, по суті, ви бачите лише колір болота, де вони востаннє вилежувалися, що аж в’їлося в шкіру.
Але їх одразу можна розпізнати по формі морди. Позаяк чорний носоріг общипує рослини, верхня губа у нього загострена, нею він захоплює й зриває листочки та гілочки чагарників. З другого боку, білий носоріг харчується травою. Тому його морда пряма, нею він зіскубує траву, мов газонокосарка. Але з певних причин до носорогів причепився «чорно-білий» метод розрізнення, що, здається, був започаткований голландськими поселенцями у Південній Африці.
Ті цінні роги
Назва носоріг походить від двох слів: «ніс» і «ріг». І з якого матеріалу роги носорогів? Декотрі люди описують їх як склеєне волосся, бо вони схильні обтріпуватися в основі. Однак вони не є зі справжнього волосся, каже доктор Херрі де Крафф, учений радник Колегії національних парків Південно-Африканської Республіки, але за своєю «мікроскопічною будовою подібні до копит копитних тварин».
Ріг росте подібно до нігтя. Один знаменитий чорний носоріг, що називався Ґерті, мав ріг завдовжки майже півтора метра, ріг же білого носорога може вирости навіть до двох метрів! А в разі ріг відламається, інколи це трапляється, то на його місці виростатиме новий зі швидкістю вісім сантиметрів на рік.
Але чому ці роги такі цінні? Багато людей приписують їм лікувальні властивості, інші вважають престижним мати кинджал з ручкою, виготовленою з рогу носорога. Отже, високий попит і вигідна торгівля стали причиною безжалісного винищення носорогів жадібними до наживи браконьєрами.
Популяція білого носорога, що була на межі повного винищення, нині досить-таки відновилася завдяки енергійним зусиллям прихильників охорони природи. Але не так стоїть справа з його чорним кузеном. Різними проектами, розрахованими на стримання браконьєрів від потайного полювання, передбачається навіть відпилювання рогів у цих тварин. Але це велетенське завдання виявляється неефективним. Оскільки роги оцінюються у 2000 доларів США за кілограм, браконьєри вважають, що навіть пні від обрізаних рогів варті їхніх зусиль. Однак є надія, що людська зажерливість не матиме успіху й майбутні покоління також зможуть відчути втіху від знайомства з цими дивовижними тваринами.
[Вставка на сторінці 27]
Як відрізнити чорного носорога від білого, адже вони обидва сірі?
[Ілюстрація на сторінці 26]
Самка білого носорога з дитинчам.
[Відомості про джерело]
National Parks Board of South Africa