Помста мікробів

ДВАДЦЯТЕ сторіччя відзначилось дивовижним поступом у медицині. Протягом тисяч років людство було практично безпорадне у боротьбі проти десятків смертельних мікробів. Але все почало змінюватись у середині 1930-х років, коли вчені винайшли сульфаніламідний препарат, що нищив бактерії, не завдаючи серйозної шкоди зараженій людиніa.

У наступні роки вчені виготовили нові сильнодіючі ліки проти інфекційних хвороб, як, наприклад, хлорохін проти малярії і антибіотики проти запалення легенів, скарлатини й туберкульозу. До 1965 року було розроблено понад 25 000 різних антибіотичних препаратів. Багато вчених дійшли висновку, що вже більше не варто так тривожитися бактерійними хворобами й що вони не становлять великого інтересу для дослідників. Та й зрештою, навіщо ж вивчати хвороби, що незабаром зникнуть?

У розвинутих країнах світу нові вакцини вагомо знизили смертність через кір, свинку та краснуху. Масова вакцинація проти поліомієліту, яка розпочалась 1955 року, мала настільки великий успіх, що кількість захворювань у Західній Європі та Північній Америці знизилась від 76 000 випадків у тому році до 1000 у 1967 році. Віспу, головну хворобу-вбивцю, було викоренено по цілому світі.

У цьому сторіччі теж було винайдено електронний мікроскоп, котрий настільки збільшував зображення, що дав змогу вченим бачити віруси, які в мільйон разів менші від людського нігтя. Такі мікроскопи укупі з іншими технічними новинками допомогли медикам зрозуміти природу мікробів і відповідно боротися проти них як ніколи раніше.

Перемога здавалася гарантованою

У результаті цих відкриттів медики були сповнені надій. Мікроби інфекційних хвороб падали від зброї сучасної медицини. Звичайно, перемога науки над мікробами мала бути швидкою, рішучою, повною! Якщо ліку від певної хвороби ще не було знайдено, він мав з’явитися.

Ще в 1948 році державний секретар США Джордж К. Маршалл хвалився, що перемога над усіма інфекційними хворобами неминуча. Через три роки Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) заявила, що малярія в Азії скоро стане хворобою, «котра вже не загрожуватиме людям». До середини 1960-х років переконаність у тому, що доба чуми та пошесті минулася, була настільки повсюдною, що міністр охорони здоров’я Вільям Г. Стюарт сказав медичним посадовим особам, що настав час забути про інфекційні хвороби.

Одвічні хвороби повертаються

А втім, забувати про інфекційні хвороби було ще рано. Мікроби не зникли з планети лише тому, що вчені винайшли ліки та вакцини. Добре знані мікроби-вбивці не зазнали поразки, а навіть повернулися з помстою! До того ж, на світ з’явилися інші смертоносні мікроби, колись невідомі лікарям. Тому нині по цілому світі лютують нові мікроби разом зі старими, завдаючи шкоди незліченним мільйонам людей або вбиваючи їх.

Смертельні хвороби, що колись, як вважалося, були під контролем, знову дають про себе знати, але тепер вони смертельніші й не такі піддатливі до ліків. Одним з прикладів є туберкульоз. ВООЗ недавно заявив: «З 1944 року ліки проти туберкульозу широко застосовувалися в Японії, Північній Америці та Європі, що значно зменшило кількість захворювань на туберкульоз та знизило смертність через нього. Однак зусилля контролювати туберкульоз у менш розвинених країнах були незначні... це дало можливість хворобі повернутися до багатих країн у більш небезпечній формі, опірній багатьом лікам». Нині ця хвороба поширюється мікробактеріями туберкульозу крапельним, або аерогенним, шляхом; ці бактерії залишаються в легенях і спричиняють смерть близько трьох мільйонів людей щороку — понад 7000 щодня. До 2005 року туберкульоз, можливо, забиратиме по чотири мільйони чоловік на рік.

Інші колишні вбивці теж активізуються. Нині холера стала ендемічною в багатьох частинах Африки, Азії та Латинської Америки, вона вражає й вбиває дедалі більшу кількість людей. В Азії з’явився цілком новий штам збудника цієї хвороби.

Гарячка денґе, що розноситься комаром Aëdes aegypti, теж швидко поширюється, нині вона загрожує 2,5 мільярда чоловік у понад 100 країнах світу. З 50-х років з’явилися нові смертоносні гемораґічні форми цієї хвороби, котрі поширюються у тропіках. Підраховано, що кожного року вона забирає життя у 20 000 чоловік. Як і у випадку більшості вірусних хвороб, проти неї не існує вакцини та ліків.

Малярія — хвороба, яку вчені колись сподівалися викоренити, нині вбиває щороку два мільйони людей. Стає дедалі важче боротися як з малярійними паразитами, так і з їхніми носіями — малярійними комарами.

Нові спустошливі хвороби

Можливо, найзнаніша з усіх нових хвороб, що недавно з’явилися на світ і мучать людство,— смертоносний СНІД. Ця невиліковна хвороба викликається вірусом, про котрий довідалися лише трохи більше ніж десять років тому. Однак до кінця 1994 року по цілому світі цим вірусом було заражено 13—15 мільйонів чоловік.

До інших інфекційних хвороб, що колись були невідомими, належать і гемораґічна гарячка з легеневим синдромом. Вона передається польовими мишами; вперше її виявили в південно-західній частині США, і ця хвороба була фатальною у більше як половині повідомлених випадків. Два типи гемораґічної гарячки — обидва нові, обидва фатальні — розвинулися у Південній Америці. Також з’явилися інші жахливі хвороби, віруси яких носять дивні екзотичні назви, як-от Ласса, Ріфт-Валлі, Оропуш, Муррей, Ку, ВНЕК, мавпяча віспа, Чикунгунья, Мокола, Дюфенгаке, ЛеДантек, кіасанурська лісова хвороба, ліса Семлікі, КГП — Конго, о’ньонг-ньонг, Синдбіса, Марбург, Ебола.

Чому з’являються нові хвороби?

Чому попри усі знання та надбання сучасної медицини так важко боротися проти мікробів-вбивць? Одна з причин — можливість швидко пересуватися у нинішньому суспільстві. Сучасні транспортні засоби можуть за короткий час обернути місцеву епідемію у глобальну. За лічені години з однієї частини світу реактивні літаки перевозять людину, заражену смертоносною хворобою, в іншу.

Друга причина поширення мікробів — надзвичайно швидкий зріст світового населення, особливо в містах. А сміття, звичайно ж, продукується в містах. Викинені на сміття пластикові коробки та шини наповнюються дощівкою. У тропіках це призводить до розмноження комарів, що є носіями таких смертельних хвороб, як малярія, жовта гарячка та гарячка денґе. Окрім того, подібно як густий ліс може палахкотіти сильним вогнем, висока густота населення створює ідеальні умови для швидкого поширення туберкульозу, грипу та інших хвороб, що передаються через повітря.

Третьою причиною повернення мікробів є зміна норм поведінки людей. Мікроби, котрі передаються статевим шляхом, швидко розмножуються й поширюються унаслідок безладних статевих стосунків безприкладного масштабу, що є характерною ознакою другої половини XX сторіччя. Лише одним з таких прикладів є поширення СНІДУb.

Четверта причина, чому настільки важко подолати мікробів-вбивць полягає в людському втручанні в природний баланс джунглів та вологих тропічних лісів. Автор Річард Престон пише у своїй книжці «Тропічний пояс» (англ.): «Поява СНІДу, Еболи та багатьох інших хвороботворних агентів вологого тропічного лісу, здається, є природним наслідком руйнування біосфери тропіків. Джерелом новоз’явлених вірусів є екологічно зруйновані місця. Багато з них походять із сплюндрованих кутків вологого тропічного лісу... Тропічні вологі ліси є потужними джерелами життя на планеті, вони дають притулок найбільшій кількості видів рослин та тварин. Але ці ліси теж є найбільшими джерелами вірусів, позаяк усі живі істоти є носіями вірусів».

Внаслідок цього люди зблизилися з комахами й теплокровними тваринами, в котрих безперешкодно живуть, розмножуються й гинуть віруси. Але коли вірус «перескакує» від тварин до людини, він може стати смертельним.

Обмежені можливості медицини

Інші причини повернення інфекційних хвороб пов’язані із самою ж медициною. Нині багато бактерій не піддаються антибіотикам, які колись були для них смертельними. Парадоксально, але самі ж антибіотики допомогли створити таку ситуацію. Приміром, якщо антибіотик знищує 99 відсотків шкідливих бактерій у зараженій людині, то один відсоток, що зумів протистояти антибіотикам і вижив, може рости й розмножуватися, немов супервид бур’яну на щойно виораному полі.

Пацієнти загострюють проблему, коли не закінчують приписаного лікарем курсу лікування антибіотиками. Пацієнти, буває, перестають приймати таблетки, як тільки-но почуваються ліпше. Тоді як слабші мікроби гинуть, сильніші виживають і тихенько розмножуються. Через декілька тижнів хвороба знову виявляє себе, але цього разу вилікувати її медикаментами важче або ж взагалі неможливо. Коли ці мікробні штами, що не піддаються лікам, переносяться до інших людей, створюється серйозна проблема охорони здоров’я інших людей.

Нещодавно фахівці ВООЗ заявили: «Опірність [до антибіотиків та інших протимікробних агентів] для багатьох країн стала епідемічною, і резистентність до багатьох медикаментів практично позбавляє лікарів всякої можливості досягти успіху в лікуванні дедалі більшої кількості хвороб. Підраховано, що по цілому світі лише у шпиталях мільйон людей щодня підхоплює якусь бактерійну інфекцію, більшість з яких стійкі до ліків».

Переливання крові, що широко застосовується після другої світової війни, теж допомагає поширювати інфекційні захворювання. Незважаючи на зусилля науки очищати кров від смертоносних мікробів, гемотрансфузії відчутно посприяли поширенню гепатиту, цитомегаловіруса, опірних до антибіотиків бактерій, малярії, жовтої гарячки, хвороби Шагаса, СНІДу та багатьох інших смертельних хвороб.

Справи на нинішньому етапі

Хоча й у цьому сторіччі люди мають значно глибші медичні знання, для них таки залишається ще багато чого невідомого в цій галузі. К. Дж. Пітерс вивчає небезпечні мікроби в Центрі контролю за хворобами у передовій американській лабораторії охорони здоров’я. У травні 1995 року він сказав в інтерв’ю про вірус гарячки Ебола: «Ми не знаємо, чому він такий вірулентний для людини, а також не знаємо, що він робить і де він є, коли не спричиняє цих епідемій. Ми не в стані знайти його. Не існує іншої вірусної родини... про яку ми знали б так мало».

Навіть коли ефективні медичні знання, ліки та вакцини й існують, для застосовування їх потрібно грошей. Мільйони живуть в убозтві. «Повідомлення про стан світового здоров’я на 1995 рік» (англ.), видане ВООЗ, твердить: «Убогість — це головна причина, чому не вакцинують немовлят, чому просто не існує чистої води й санітарії, чому ліки та різні методи лікування недоступні... Щороку у світі, який розвивається, помирає 12,2 мільйона дітей віком до 5 років, і більшості цих смертей можна було б запобігти лише декількома центами США на дитину. Вони помирають переважно через байдужість світу, але головною причиною їхньої смерті є вбогість».

До 1995 року інфекційні хвороби та паразити були найбільшими вбивцями у світі, скошуючи 16,4 мільйона чоловік щорічно. На жаль, незліченні мільйони людей живуть в умовах, ідеальних для розмноження та поширення смертоносних бактерій. Зверніть увагу на прикру нинішню ситуацію. Понад мільярд чоловік животіє в крайній убогості. Половина населення землі не має постійного доступу до медичного лікування та найважливіших ліків. На вулицях забруднених мегаміст бродять мільйони покинених дітей, багато з котрих вживають наркотики та займаються проституцією. Мільйони біженців скніють у таборах з антисанітарними умовами — в осередках поширення холери, дизентерії та інших хвороб.

У війні людини з мікробами умови все більше сприяють мікробам.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 6]

«Підраховано, що по цілому світі лише у шпиталях мільйон людей щодня підхоплює якусь бактерійну інфекцію, більшість з яких стійкі до ліків» (Всесвітня організація охорони здоров’я).

[Рамка на сторінці 7]

Коли мікроби атакують

Малі мікроби, відомі як бактерії, «важать 0,00000000001 грама. Синій кит важить близько 100 000 000 грамів. А втім, бактерія може знищити кита» (Бернард Діксон, 1994 рік).

Найприкріші бактерії для медиків — це штами Staphylococcus aureus, що виробили опірність до ліків. Ці штами впливають на хворих та слабких, спричиняючи смертельні кров’яні інфекції, запалення легенів і токсичний шок. За одними підрахунками, стафілокок щороку вбиває 60 000 чоловік у Сполучених Штатах Америки — це перевищує кількість тих, хто гине в автокатастрофах. За роки бактерійні штами набули настільки велику опірність до антибіотиків, що до 1988 року залишався лише один ефективний антибіотик — ванкоміцин. Однак згодом у світі почали з’являтися повідомлення про появу мікробного штаму, резистентного ванкоміцину.

Окрім того, навіть коли антибіотики діють на організм так, як їм слід діяти, з’являються інші проблеми. У середині 1993 року Джоун Рей лягла в шпиталь у Сполучених Штатах Америки на звичайну операцію. Вона гадала, що повернеться додому за декілька днів. Натомість вона мусила пробути в лікарні 322 дні, головним чином через інфекцію після операції. Лікарі боролися проти інфекції великими дозами антибіотиків, у тому числі ванкоміцином, але мікроби не здавалися. Джоун каже: «Мені віднімало руки. Мені відмовляли ноги... Я навіть не могла взяти почитати книжку».

Лікарі намагалися зрозуміти, в чому причина, бо вони вже місяцями лікували Джоун антибіотиками. Лабораторний аналіз виявив, що, на додачу до зараження стафілококом, в організмі Джоун оселилася ще одна бактерія — резистентний до ванкоміцину ентерокок. Як натякає сама назва, цій бактерії ванкоміцин не шкодив, також здавалося, що вона мала імунітет і до всіх інших антибіотиків.

Відтак лікарі дізнались про те, що приголомшило їх. Ця бактерія не лише стійка до ліків, які її мали б вбити, але й навіть виживає завдяки ванкоміцину! Лікар Джоун, він же інфекціоніст, сказав: «[Бактерії] потребують ванкоміцину, аби розмножуватися, і коли вони не мають його, то не розмножуються. Отже, можна сказати, вони використовують ванкоміцин як їжу».

Коли лікарі перестали приписувати Джоун ванкоміцин, бактерії вимерли й стан її здоров’я поліпшився.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Мікроби процвітають тоді, коли пацієнти вживають антибіотики неправильно.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Смертельні мікроби поширюються через переливання крові.