Чи ви хотіли б зустріти кобру?

Від нашого кореспондента в Індії

ТАК, справді, чи хотіли б ви? Більшість дорослих відповіла б заперечно. Але не діти. Страх перед змією не властивий дітям чи навіть тваринам. Антипатія до змій може виникнути через сумнівну інформацію, перебільшені історії, повір’я та хибні уявлення.

Коли ми запрошуємо вас зустрітися з коброю, то, звісна річ, на безпечній відстані! Кобри вельми отруйні, і ми не підемо до якоїсь із них, підставляючи свою руку для укусу. І дуже ймовірно, що сама кобра не буде чекати на нас, аби познайомитися, почувши наші кроки, вона хутко подасться в протилежний бік, шукаючи місця сховку. Отож, обмежимо наше знайомство з коброю тим, що довідаємось про деякі захопливі факти з життя цієї цікавої істоти.

Кобри — це плазуни з підряду змій і родини аспідових, власне так називають змій з отруйним зубом. Існує близько 12 видів кобр, що поширені від Австралії через тропіки Азії та Африки до Аравії і помірних поясів. Безперечно, найгрізнішою вважається королівська кобра. Завдовжки від 3 до 5 метрів, вона є найбільшою з отруйних змій у світі. Вона полюбляє зарості в джунглях чи болота, де випадає багато дощів, і її можна побачити на півдні Китаю, на Філіппінах, в Індонезії, Малайзії, М’янмі та в певних частинах Індії. Чорний, як смола, хвіст, кольорові смуги на зеленкувато-жовтому тілі, що з віком стають темно-оливковими, та групки цяточок на «каптурі» надають змії чудового вигляду.

Інші види кобр сягають у середньому від одного до двох метрів. Окулярна змія, або індійська кобра, водиться в Індії і дуже поширена там, на її «каптурі» є унікальний малюнок, що нагадує окуляри. Вона може бути чорною, темно-коричневого чи світло-жовтого кольору з широким темним спинним боком шиї й мати вздовж тіла крапчасті білі та жовті смуги. Монокольна кобра (Naja naja kaouthia), що проживає на Шрі-Ланці, а також у східній та північно-східній Індії, світліша й має менший та кругліший «каптур» з одним білим кільцем, звідси її назва. У північно-західній Індії та Пакистані можна натрапити на лискучу чорну кобру. В Африці серед інших видів водяться теж нашийникова і єгипетська кобри. Остання — темна змія з вузьким «каптуром» — є, либонь, тою коброю, за допомогою якої цариця Клеопатра заподіяла собі смерть.

Змії спаровуються лише з представниками свого виду, приваблюючи одне одного унікальним мускусним запахом. Кобра більше дбає про родину, ніж інші змії; часто самець і самка не залишають одне одного. Самка королівської кобри — одна з небагатьох відомих змій, що будують гнізда. Вона згортає листя у купку заввишки тридцять сантиметрів і відкладає в неї 20—50 яєць. Відтак вона згортається довкола купки й залишається там без їжі близько двох місяців, а самець, як правило, тримається неподалік від неї. Інші кобри, хоч і не будують гнізд, залишаються біля яєць, щоб захищати їх.

Яйцевим зубом, що згодом відпадає, змієнята розламують шкаралупку й виходять на волю. Щойно вилупившись, вони є цілком самостійними: із сформованими отруйними залозами й зубами. Вони часто висовують свій язичок і, так би мовити, куштують довкілля, передаючи хімічну інформацію до так званого якобсонового органу на горі пащі. Він відповідає за нюх; така комбінація смаку й нюху допомагає змії вистежувати здобич, знаходити шлюбного партнера й утікати від хижаків.

Молоді особини ростуть швидко й згодом скидають свою шкіру, що стає затісною. Таке цікаве явище відбувається регулярно, позаяк кобра росте протягом усього свого життя, що може тривати понад 20 років. За два-три тижні перед линянням змія робиться млявою, її шкіра тьмяніє, а очі набирають мутно-блакитного кольору. Аж ось очі в неї раптово проясняються, і, потершись головою об камінь, змія відділяє стару шкіру від пащі. Тепер вона буквально виповзає зі своєї шкіри, вивертаючи її навиворіт — починаючи від прозорого ковпачка над очима і аж до кінчика хвоста. Пожвавлена, лискуча, «новенька» змія тепер готова вести своє нормальне життя.

Температура повітря дуже впливає на життя кобри. Коли холоднішає, змія стає повільнішою й навіть впадає у сплячку, а оживає лише тоді, коли температура повітря піднімається. Занадто висока температура може бути смертельною для змії. За винятком королівської кобри, до раціону котрої входять змії, всі кобри полюють на щурів, мишей, жаб, ящірок, птахів та інших невеликих тварин. Коли здобич зловлена, змія паралізує її своєю отрутою. Кобра проковтує жертву цілою, бо не може пережовувати їжу. Еластичність шкіри та гнучкість пащі дають кобрі можливість проковтнути тварину, що удвічі чи втричі більша за її голову. Коли її паща повністю перекрита жертвою, змія дихає витягнувши назовні трахею, щось на зразок того, як плавець користується дихальною трубкою. Тепер ряди загнутих до заду зубів заштовхують жертву всередину змії. Відтак вона відповзає у затишне місце, аби повільно перетравити їжу і, можливо, вже не їстиме декілька днів. Кобра може місяцями обходитися без їжі, використовуючи свої жирові запаси.

Змії — обачні тварини. (Дивіться Матвія 10:16). Захищаючись, кобра або втікає, заповзаючи під камінь чи в нору миші, або завмирає, щоб її не помітили. Зустрівшись із небезпекою, вона здіймається, розпускає свій «каптур» і починає сичати, відлякуючи ворога. Вкусити — це останній захід.

Укус змії

Про укуси змій в сільських місцевостях Африки та Азії часто не повідомляється, але видається, що по цілому світі кожного року один мільйон чоловік зазнає укусів отруйних змій. За кількістю смертей від таких укусів Індія передує, близько 10 000 смертей щороку, і, либонь, більшість настає від укусів окулярної змії. Коло 10 відсотків укусів кобри є смертельними.

Кобра повільніша, ніж інші змії, отже метка мангуста — один з головних ворогів кобри — може випередити кобру. Стрибаючи на змію, неодноразово ухиляючись від її ударів, мангуста позбавляє кобру рішучості. Мангуста перегризає шию кобри, нападаючи на неї ззаду «каптура». Багато змій нападає із скрученої позиції, що утруднює визначення радіуса дії, але кобра здіймається й нападає згори. Відстань можливо визначити, тому людина має змогу відійти на безпечну віддаль порівняно нешвидким темпом.

Деякі кобри, скажімо, нашийникові та чорношиї, що в Південно-Африканській Республіці, й кобри в північно-східній частині Індії, захищаються плюванням. Здіймаючись угору й направляючи свої отруйні зуби на жертву, змія з видихом повітря може випустити дві цівки отрути на відстань понад два метри. На шкірі отрута не шкодить, але коли потрапляє в очі, може викликати тимчасову сліпоту, і якщо швидко її не змити, то це може призвести до довгочасної сліпоти. Дивно, але ці змії, здається, намагаються вцілити саме в очі.

Припустімо, кобра таки вкусила вас, що ж робити? Отрута випорскується у змії з отруйних мішечків в її щоках через два коротких, порожнистих, нерухомих отруйних зуби спереду пащі. Ці зуби прокусують шкіру та впорскують отруту, подібно до шприца для підшкірних ін’єкцій. Єдиним ефективним засобом проти укусу змії є антивенін, що виготовляється з отрути чотирьох отруйних змій. На початку XX сторіччя Індія стала першою країною, що широко використовувала антивенін. Порошок антивеніну зберігає свої властивості п’ять років без охолодження, а якщо його переробити, то можна застосовувати для ін’єкцій.

Укус кобри викликає біль та опух, що синіє, запаморочення, параліч гортані й сповільнення дихання. Смерть настає десь через дві години, якщо доза отрути була великою й людина не вжила жодних заходів.

Заклинач змій

Заклинання змій було розвагою ще із сивої давнини. Хоча воно популярне головним чином на Сході, однак декотрі західні цирки включили це у свій репертуар. Через свій незвичайний «каптур» і неспокійну натуру окулярна змія найбільш популярна серед заклиначів, але вони теж користуються й іншими цікавими зміями, як, наприклад, королівською змією й червоним піщаним удавчиком. Заклинач майстерно розважає глядачів, граючи на дудці, а кобра здіймається з кошика й розпускає свій «каптур», стаючи у звичайну захисну позу. Рухи заклинача викликають реакцію у змії, бо вона не зводить з нього очей, завжди готова до нападу. У більшості кобр, котрими послуговуються заклиначі, вирвані отруйні зуби, але дехто із заклиначів ризикує працювати з отруйними зміями.

У старожитній Індії мандрівний заклинач змій також оповідав про релігійні доктрини та міфи, що робило його досить-таки популярним. Нині йому вигідніше виконувати свої номери біля готелів, переповнених туристами з фотоапаратами. Деякі заклиначі змій відвідують доми й повідомляють господареві, що в його великому саду завелися змії. За домовлену суму він погоджується повиловлювати їх. Заклинач зникає в кущах і через певний час, протягом якого можна чути його дудку, він повертається з повним кошиком змій. Ясна річ, було б добре, щоб господар проконтролював його або ж принаймні перевірив, чи, бува, не приніс він цей кошик змій зі собою!

Серпентарії освічують людей

Серпентарії розвивають зацікавленість плазунами. Вони фінансують дослідження, освічують широкий загал про те, як запобігати укусам змій та лікуватися після них, слугують заповідниками, захищаючи змій від людської пожадливості та невігластва. Кобри винищуються за їхню чудову шкіру, з якої виготовляють розкішні ремені, портмоне, взуття та інші предмети. Протягом одного року, задовольняючи потреби шкіряної промисловості, в Індії було винищено понад десять мільйонів змій. Змію вбивають й одразу знімають з неї шкіру. В Індії шкіру змій фарбують рослинними барвниками, її шліфують та інколи покривають лаком для блиску й опірності до води.

Неможливо перебільшити цінність кобри. Вона зберігає тонни зерна, винищуючи щурів та інших шкідників. З її отрути виготовляється антивенін, болезаспокійливі засоби та інші медикаменти. Вчені Бомбейського інституту дослідження раку імені Тата вивчають вплив отрути кобри на ракові клітини.

Чи вам сподобалася зустріч з коброю? Гарна, корисна, обачна, добре споряджена до самозахисту. Коли ми ближче познайомимося з нею, то більше цінуватимемо цю несправедливо обмовлену істоту тваринного світу.

[Рамка на сторінці 19]

Поклоніння кобрі й забобони

ПОКЛОНІННЯ кобрі існує з давніх-давен. Провідний мотив кобри археологи знайшли на печатках у Мохенджо-Даро, одній з найдавніших знаних археологам цивілізацій. Вже з третього тисячоріччя до н. е. більшість індійців дивилося на кобру із забобонним благоговінням. Цікаво, що багато міфів про кобру створені на основі реальних подій.

«Історія» про творення розповідає про час, коли у Всесвіті ще не було світла. З чорних космічних вод насамперед був створений яскравий бог Вішну, потім небо, земля та потойбічний світ. А з залишків матеріалу була створена велетенська кобра Шеша (що означає залишки). Цей міф каже, що Шеша мала від 5 до 1000 голів, а релігійні малюнки зображають напівлежачого Вішну, який спирається на скручену Шешу, котра захищає його розкритими «каптурами» своїх багатьох голів. Вважається, що, коли Шеша позіхає, відбуваються землетруси, а в кінці віку вогонь і отрута з пащі Шеші знищать світ.

Індуська міфологія зображає коброподібних істот, наґів, котрі населяють потойбічний світ, Наґалока або Паталу. За міфом, божественна мавпа Гануман розповідає, що в «епоху досконалості» усі люди були святими, тоді панувала лише одна релігія й не було демонів або наґів. Змії стояли на чатах земного багатства й володіли великими знаннями та магічною силою. Шеша, яку ще звуть Васукі, слугувала богам, збиваючи молочне море для амріти, нектару безсмертя. Потойбічний світ, в якому панують наґи, зображається як найбажаніше місце; воїни, що загинули на полі бою, в тому світі мали б насолоджуватися неймовірним щастям.

А втім, не всі міфічні кобри вважаються великодушними. Одна «історія» розповідає про сутичку Кришни, втіленого Вішну, з Калією, велетенським, злобливим демоном-коброю. Релігійні малюнки зображають звитяжного Кришну, що наступає на велику змію.

Манасі, або Дурґаммі, цариці наґів, поклоняються жінки з метою вберегти своїх дітей від укусів змій. Під час свята Наґапанчамі поклонники змій виливають на зображення кобри чи у зміїні нори молоко, а навіть кров. Жінки поклоняються кам’яним або срібним статуям кобри, а в храмах приносять їм жертви, сподіваючись народити хлопчика.

Кобра в кіно

Міфічна кобра — це популярна тема для індійських фільмів, з 1928 року було випущено понад 40 таких фільмів. Зазвичай кобра зображується в них охоронцем добра, помічницею вірних і винищувачем лукавих. Користується популярністю міф про кобр ішадарі, що буцімто мають силу набирати людського вигляду. Вони, за переказом, мають одного відданого партнера. Якщо вбити цього партнера, то кобра в стані побачити зображення вбивці в очах мертвої змії і шукатиме помсти. Це стало живою темою багатьох фільмів. Домінують історії про зміїні танці; під музику, подібну до тої, що грають заклиначі змій, танцюристи наслідують рухи змії, навіть повзають по землі.

Документальний фільм «Шакті» було знято під час свята в штаті Раджастхан (Індія), де кожного серпня в пустелю прибувають сотні тисяч поклонників змії. Під палючим сонцем, коли температура повітря буває понад 50 градусів за Цельсієм, вони б’ють себе металевими прутами й повзуть на череві понад два кілометри по пекучому піску до храму бога-змії Ґоґи. Кажуть, що Ґоґа, історична особа, цар десятого сторіччя н. е., врятував своїх підданих від мусульманських загарбників, завівши ворогів у місцевість, переповнену зміями, де вороже військо загинуло від укусів змій.

[Рамка на сторінці 20]

Врятовані коброю

Дві родини із села Састур в Індії мають підставу бути вдячними кобрі. Тридцятого вересня 1993 року вони прокинулися десь о 3:50 ранку від голосного сичання кобри, яка виповзала з їхнього будинку. Вони почали бігти за нею в поле, щоб вбити. О 4:00 ранку жахливий землетрус у Центральній Індії зрівняв із землею їхнє село, й майже усі люди загинули. Вижило дві родини — завдяки попереджувальній системі кобри!

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Вигляд азіатської кобри ззаду і спереду.

Вкладка. Чорна кобра розпростерла свій «каптур», гріючись у проміннях сонця на теплому камені.

[Відомості про джерело]

Ілюстрації на сторінках 16—20: A. N. Jagannatha Rao, Trustee, Madras Snake Park Trust

[Ілюстрації на сторінці 18]

Вигляд чорної кобри спереду і ззаду.